Вікторія Романчук » Журнал «Універсум» у контексті українського державотворення: концептуальні засади, дискурси, прогностика (1993-2023 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Журнал «Універсум» у контексті українського державотворення: концептуальні засади, дискурси, прогностика (1993-2023 рр.)

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Історична
Твір додано: 03.04.2024
Твір змінено: 03.04.2024
Завантажити: pdf див. (8.4 МБ)
Опис: Романчук В. О. Журнал «Універсум» у контексті українського
державотворення: концептуальні засади, дискурси, прогностика (1993-
2023 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 061 «Журналістика» з галузі знань 06 «Журналістика». –
Львівський національний університет імені Івана Франка, 2024.
У дисертаційному дослідженні з’ясовано місце «Універсуму» в
інформаційному просторі та медіасфері України. Упродовж тридцятирічного
існування журнал утвердився як серйозне й відповідальне аналітичне видання,
як платформа для глибоких і безкомпромісних дискусій з приводу актуальних і
гострих проблем України після відновлення державності. Журнал почав
функціонувати через два роки після проголошення Україною незалежності. Цей
час був періодом сподівань, перших успіхів, розчарувань та невдач. Відтоді
публікації на сторінках журналу почали засвідчувати прагнення редакції
згуртувати таких авторів, які спроможні концептуально, критично,
відповідально осмислювати проблеми українського державотворення, що
узгоджувалося з позицією незалежного від жодних політичних та фінансових
груп журналу.
У праці встановлено, що дослідженню діяльності видань журнального
типу науковці належної уваги не приділяють, хоча є окремі дослідження, які
враховано. Йдеться про дослідження сучасних медіа і періодичні видання
минулого. Наголошено, що «Універсум» – єдине друковане видання
журнального типу, яке втрималося в інформаційному просторі України
упродовж трьох десятиліть, попри складні економічні й політичні умови. У
цьому теж полягає феномен видання.
У дослідженні використано доволі широкий діапазон загальнонаукових


3



методів і підходів, що дало змогу сформувати адекватну методологічну основу
дисертації. Йдеться про те, що журналістика була, є й залишиться важливим
соціальним інститутом і професією в добу сучасних інформаційних технологій,
що лише аналітика врятує традиційну журналістику від занепаду й деградації,
що незалежна журналістика – це ознака й елемент демократичного
громадянського суспільства, що державницька позиція – неодмінна засада
функціонування будь-якого видання. Державницька позиція, національна ідея
визначають творче обличчя журналу «Універсум».
Журнал «Універсум» використовував різні жанри, продуману систему
рубрик, порушував теми, що стосувалися найважливіших сфер життєдіяльності
держави – політики, військової та безпекової тематики, економіки, історії та
історичної пам’яті, культури. Це забезпечувало повноту національного буття й
адекватне відображення проблем та проблемних ситуацій у найважливіших
сферах нашого життя.
З’ясовано, що журнал «Універсум» ефективно реалізував актуальне
завдання журналістики – аналізувати, прогнозувати, конструктивно
розв’язувати складні новітні проблеми суспільного розвитку, виховувати в
аудиторії вміння самостійно мислити, екстраполювати досвід минулого на
сучасне та майбутнє життя. Діяльність «Універсуму» підтверджує думку
науковців: єдине, що може врятувати людину, – це поява аналітично-
інформаційних систем, що їх створюватимуть спеціалісти з масово-
інформаційної діяльності (журналісти) на засадах чіткої спеціалізації.
Закономірним висновком про ефективність функціонування журналу є його
тридцятирічна діяльність і те, що аналітика – це спосіб подолання
інформаційного хаосу, як і конструктивного розв’язання проблем.
У праці доведено, що аналітичність, системність, проблемність,
прогностичність, публіцистичність – це головні риси й ознаки стилю
функціонування «Універсуму», який зумовлює й диктує нинішній період
української історії. Досвід журналу переконує, що ідеальна формула
журналістики (якщо не брати до уваги економічний чи фінансовий аспект


4



діяльності) – це аналітичний текст, в якому аргументованість поєднується зі
світоглядом автора, висновки збігаються з історичними імперативами події та її
цінностями, вміння логічно мислити поєднується з психологічними
аргументами, а все це трансформується в публіцистичний виклад матеріалу, в
якому автори (журналісти, публіцисти, вчені, фахівці) використовують різні
методи пізнання дійсності й форми відображення. Автори журналу
«Універсум» упродовж усього періоду його функціонування висловлювали
думку з приводу актуальних проблем з державницьких позицій і системно
захищали національні смисли й цінності. Саме системний підхід сприяв
конструктивності пропозицій тих чи інших авторів у ставленні до аналізу
складних проблем.
У дослідженні показано, що «Універсум» від часу заснування
позиціонував себе не лише як журнал політології, економіки, науки й культури,
а й футурології. Це можна пояснити зростанням попиту на знання про майбутнє
у суспільстві. Проте передбачення майбутнього (йдеться про певну історичну
перспективу) поєднується з прогностичністю, яка стосується вже актуальних
проблем і сучасних процесів. З’ясовано, що авторитетні автори журналу
аналізували ті чи інші проблеми і не лише вказували на причини, можливі
способи й шляхи їхнього розв’язання, а й прогнозували появу небезпечних
ризиків, напрями негативного розвитку проблемних ситуацій. Це доволі
помітно в публікаціях на військову, економічну, політичну тематику. З’ясовано
і те, що футурологічні передбачення реалізувалися на сторінках журналу не
лише у сфері науки, а й на політичному та публіцистичному майданчиках. У
праці проілюстровано, що прогностичні риси, ознаки, тенденції притаманні тим
публікаціям, які виходили друком перед кризовими ситуаціями чи знаковими
подіями у сучасній історії України (йдеться про рух «Україна без Кучми» на
початку тисячоліття, Помаранчевий Майдан, Революцію Гідності, російсько-
українську війну).
Незважаючи різний соціальний статус авторів (учених, підприємців,
митців, спеціалістів з різних сфер життєдіяльності, а не лише журналістів і


5



публіцистів), публікаціям журналу притаманна й така риса, як
публіцистичність. Редакція насамперед розуміла цю особливість як поєднання
самостійної, авторської думки із актуальністю й проблемністю питання, яке
автор аналізує.
На підставі кількісного аналізу контенту «Універсуму» з’ясовано, що в
журналі вибудувано продуману систему рубрик, що адекватно відображає
актуальні проблеми суспільного життя. Рубрикація сприяє концептуально
цілісній структурі кожного номера журналу й проблемно-тематичній та ідейно-
змістовій наповненості.
У дисертаційному дослідженні з’ясовано, що контент «Універсуму» – це
теми і проблеми у сфері військовій, політичній, економічній, культурній, а
також пов’язаній із історичною свідомістю й пам’яттю. Національна єдність
держави – одна з ключових тем видання.
Упродовж 1993–2023 рр. на сторінках «Універсуму» під різними
рубриками опубліковано 2 770 матеріалів. Визначено кількість публікацій, які
за своїм змістом відповідають тому чи іншому проблемно-тематичному
напряму: тематика культури – 521 публікація (18,8 %), війська й безпеки – 523
публікації (19,2 %), економічна проблематика – 56 публікацій (2 %), російсько-
український дискурс – 96 публікацій (3,5 %), історична тематика – 233
публікації (8,4 %).
У праці з’ясовано, що реалізація кожного із перелічених проблемо-
тематичних напрямів спирається на чітко окреслену концептуальну основу,
осередком якої були ідея державності, національні смисли й цінності,
європейська орієнтація, як і загальнолюдські цінності, продумана система
рубрик. Журнал відзначався різножанровістю, однак провідне місце належало
статті. Редакція виважено добирала авторів, завдяки чому навіть під час
обговорення гострих, дражливих, але актуальних проблем дискусії відбувалися
в межах цивілізованого дискурсу. Винятком до певної міри була «російська
тема», оскільки у деяких публікаціях можна зауважити ознаки «мови
ворожнечі» (якщо підходити до питання суто з формальних міркувань).


6



Редакція та її автори вважають, що в умовах війни з Росією як з ворогом, який
сповідує «рашизм» як антилюдяну, шовіністську, ксенофобну, брутальну,
жорстоку ідеологію, з ворогом, який регулярно скоює воєнні злочини і вдається
до злочинів геноциду, який нав’язує «рускій мір» з такими ж цінностями,
використання «мови ворожнечі» можна пояснити.
У дисертаційному дослідженні проаналізовано публікації «Універсуму»
1993-2023 років як друкованого видання, проте журнал має й інтернет-версію.
Ключові слова: культура, мова, національна ідея, Голодомор, держава,
публіцистика, ЗМІ, журналістика, історія, система, пропаганда, інформація,
війна, контент, інформаційне суспільство.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.