|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Релігія |
|
| Твір додано: |
28.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
28.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Рома А. Р. Релігійна ідентифікація римлян періоду Республіки та Імперії. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. – Київ, 2025.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі
релігієзнавства за спеціальністю 031 «Релігієзнавство». – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка МОН України, Київ, 2025.
Дослідження присвячене комплексному вивченню феномену релігійної
ідентифікації римського суспільства, розкриттю її принципів, механізмів та
характерних особливостей, починаючи з Ранньої Республіки, їхню
трансформацію в період Імперії та рецепцій в європейській культурі. Робота
розкриває потенціал цивілізаційного впливу Давнього Риму на смислове поле
культури та систему ціннісних координат сучасної Європи.
Актуальність обраної теми, в першу чергу, зумовлена стрімким зростанням
інтересу до вивчення античних студій, невід’ємною складовою яких є
Давньоримська цивілізація, і водночас підкріплена актуалізацією проблеми
ідентичності, що особливо гостро постає в епоху геополітичних та ідеологічних
зрушень. Передумови формування сучасної Європи та її основні ціннісні
орієнтири були закладені в часи існування Риму як Республіки та Імперії, адже
його культурної експансії в певний момент історичного розвитку зазнав майже
кожен континент Землі. Дане дослідження вперше виводить аналіз організації
«Громада одвічної традиції – Традітіо Індіґес» в площину наукового дискурсу, що
відкриває новий погляд на діяльність релігійних організації в Україні.
Особливістю даної наукової роботи є комплексний релігієзнавчий аналіз
релігійної ідентифікації римлян та її переосмислення в сучасному світі. Попри
зростаючий інтерес до вивчення теми в провідних західноєвропейських та
американських інституціях, ця проблематика залишається поза фокусом
актуальних досліджень вітчизняних вчених. Робота містить кардинально новий
погляд на релігійну ідентифікацію в Давньому Римі та її рецепції в сучасності,
адже в тексті дисертації застосовано крос-дисциплінарний підхід, оскільки ключі
до глибинного розуміння проблеми знаходяться на перетині культурології, історії,
3
психології, лінгвістики та релігієзнавства. З огляду на те, що заявлена проблема
потребує комплексного підходу, її міждисциплінарна перспектива не лише сприяє
поглибленню знань про витоки сучасної цивілізації Заходу, але й розширює
можливості аналізу процесів ідентифікації в інших історичних та культурних
контекстах.
Перший розділ, «Аналітичний огляд дослідницької літератури», що
присвячено аналізу робіт сучасних авторів та творів римських інтелектуалів, являє
собою теоретико-методологічний фундамент, на якому ґрунтується подальше
дослідження. Порівняння нинішніх наукових інтерпретацій з історичною
перспективою бачення римської релігійної традиції її сучасниками уможливлює
глибоке розкриття проблематики релігійної ідентифікації та підкреслює
поліфонію її аспектів. В роботі стверджується автентичність та самостійність
релігії римлян, на противагу альтернативним точкам зору, що конституюють
римську релігію як похідну від грецької.
У другому розділі, «Релігійне життя римлян в період Ранньої Республіки»,
розкривається співвідношення sacra privata та sacra publica як основоположних
категорій релігійного життя римлян. В ньому також демонструється різноманіття
приватних та публічних культів і їхнє значення для республіканського Риму.
Підкреслюється значущість календарно-обрядового циклу в контексті релігійної
ідентифікації та його консолідуюча роль в суспільстві. Особлива увага
зосереджується на інституті жрецтва й питанню його інтеграції в соціально-
політичний простір: показана діяльність жерців як чиновників, що впливають на
важливі державні рішення, та функціонування релігійних колегій як соціальних
ліфтів. Даний розділ підкреслює соціоцентричне ядро релігії і демонструє
взаємозалежність релігійної ідентифікації та суспільної ієрархії.
Продемонстровано кореляцію соціального статусу людини з її включенням в
публічне релігійне життя Риму: використання елітами релігії як інструменту
впливу; тлумачення чеснот, якими мають володіти представники відповідної
ієрархічної ланки суспільства, як певних божественних уособлень; маргіналізація
релігійно-публічної активності жінок (окрім колегії весталок).
4
Третій розділ дисертації, «Релігійні метаморфози Пізньої Республіки та
Імперії», всебічно розкриває трансформацію, що відбувалася з релігією в процесі
розширення територій. Розглянуто причини та передумови зникнення традиційної
римської релігії, зокрема під впливом іноземних культів, й зміну системи
релігійних цінностей через глобалізацію та інклюзію римського громадянства.
Продемонстровано вплив реформ Октавіана Августа на релігійну ідентифікацію:
роль імператора як верховного жреця та хранителя традицій посилює зв’язок
релігійної та політичної компонент шляхом впровадження соціокультурної ланки.
Поява нових божеств (Pax Augusta, Fortuna Augusta, Concordia Augusta) являє
собою символічне привласнення загальноримських чеснот імператором, і
водночас транслює божественне покровительство римської влади. У цій частині
дисертаційної роботи експлікується взаємозалежність релігійного, соціального,
культурного, геополітичного чинників та їхній вплив на релігійну ідентифікацію
римлян. Визначено роль релігії як соціального маркеру: римська релігія була
одним із шляхів демонстрації лояльності імперії, що відкривало нові політичні та
кар’єрні можливості для жителів захоплених територій. Водночас акцентується
увага на протилежних тенденціях: тією мірою, якою римське громадянство
втрачає свою ексклюзивність і стає доступним кожному, послаблюється
необхідність засвідчування причетності до громади, – це своєю чергою сприяло
актуалізації локальних культів, що врешті-решт докорінно змінили автентичну
релігійну доктрину римлян.
У четвертому розділі дисертаційного дослідження, «Рецепції римського
язичництва в європейській культурі», ілюструється вплив Римської імперії на
цивілізаційну парадигму Заходу. Продемонстровано історичну ретроспективу та
сучасний стан реконструкторських організацій римської традиції, зокрема – Nova
Roma, Римського Традиційного Руху (Il Movimento Tradizionale Romano), а також
вперше розглянуто зареєстровану в Україні у 2021 році релігійну організацію
«Громада одвічної традиції – Традітіо Індіґес». Реконструкторські організації
слугують вдалим прикладом поєднання традиції та інновації, наголошуючи на
ідейно-творчому потенціалі римської релігії для сучасних реалій та вимог.
5
Водночас в їхній діяльності простежуються викривлення, пов’язані з впливом на
оригінальну традицію особистої ангажованості: яскравим свідченням слугує
езотеричне спрямування Традиційного Римського Руху, яке зосереджується на
самозаглибленні, що є несумісним з соціоцентричним ядром релігії римлян.
Релігійна ідентифікація виступає маркером цивілізаційної ідентифікації, що
засвідчує просторово-часовий та символічний зв’язок жителів сучасної Європи з
її витоками – Античністю. Показано, що інтеграція римської релігії в сучасність
актуалізує її ідентифікаційні механізми – приналежність до релігійної традиції
допомагає учасникам організацій відчути спорідненість з Давньоримською
цивілізацією.
Практичне значення даної роботи полягає у розширенні вітчизняного
релігієзнавчого дискурсу та зміцненні наукового потенціалу міждисциплінарних
досліджень. Всебічний аналіз релігійної ідентифікації римлян доцільний не лише
в контексті вивчення спадку Античності, але є також необхідним для розуміння
сучасних культурних та ідентифікаційних процесів. Наявність
реконструкторських організацій та рухів, натхненних римською релігійною та
культурною традицією, діяльність яких спрямована на символічне відродження
Давнього Риму, підтверджує потребу в поглибленому вивченні даної
проблематики. Римська релігія доводить історичну значущість власної ролі у
формуванні західної цивілізаційної ідентичності та зберігає свій соціально-
культурний вплив дотепер.
Ключові слова: римська релігія, релігійна ідентифікація, ідентичність,
культурна ідентифікація, цивілізація, античність, язичництво, соціокультурні
трансформації, релігійний культ, глобалізація, культура, суспільство,
антропологія. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП………………………………………………………………...…...........…12-18
РОЗДІЛ І. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ..19-59
1.1. Концепції релігійної ідентифікації римлян…………………………………20-31
1.2. Осмислення релігії у творах римських істориків та мислителів…….….…31-41
1.3. Римське язичництво в роботах сучасних дослідників……………………41-57
Висновки до І розділу……………………………………………………………58-60
РОЗДІЛ ІІ. РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ РИМЛЯН В ПЕРІОД РАННЬОЇ
РЕСПУБЛІКИ…………………………………………………………………….61-98
2.1. Ключові аспекти sacra privata і sacra publica…………………………….….61-70
2.2. Римський календарно-обрядовий цикл………………………………...……70-80
2.3. Релігійна ідентифікація різних груп римського суспільства………………80-88
2.4. Інститут жрецтва: роль, значення, функції………………………….………88-96
Висновки до ІІ розділу………………………………………………………...…97-98
РОЗДІЛ ІІІ. РЕЛІГІЙНІ МЕТАМОРФОЗИ ПІЗНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА
ІМПЕРІЇ………………………………………………………………….....…....99-126
3.1. Імператорський культ та культурна універсалізація…………………..….99-106
3.2. Взаємозв’язок релігії та держави ………………………………………....107-115
3.3. Передумови зникнення традиційної римської релігії ………………...…115-123
Висновки до ІІІ розділу……………………………………………………….124-126
РОЗДІЛ IV. РЕЦЕПЦІЇ РИМСЬКОЇ РЕЛІГІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ
КУЛЬТУРІ……………………………………………………………………...127-162
4.1. Роль Риму в формуванні та розвитку Західної цивілізації………..……..127-135
4.2. Via Romana як основна ідея Римського Традиційного Руху ……………135-142
4.3. NOVA ROMA як спроба реконструкції давньоримської релігії, культури та
традицій………………………………………………………………………….142-153
4.4. Традітіо Індіґес: послідовники римської релігії в Україні……………....154-159
Висновки до ІV розділу…………………………………………………….…160-162
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………163-167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...……168-180
|
|
|
