|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
22.11.2022 |
|
| Твір змінено: |
22.11.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(4.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Роїк Ю. В. Пам’ятки замкової і палацової архітектури Вінниччини та їхнє
використання в туризмі — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі 03
«Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія». — Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2021.
На території Вінницької області сконцентрована значна кількість пам’яток
замкової і палацової архітектури. Попри великі масштаби поширення та
різноманітність об’єктів, у переважній більшості вони не залучені в соціально-
культурну сферу й використовуються нераціонально. Активне замкове
будівництво на досліджуваній території розпочалось з кін. XIV ст. та тривало
до поч. XVIII ст. Оборонні укріплення займали важливе місце у процесі
заселення території, розвитку міст і містечок. З втратою необхідності у їхньому
існуванні замки занепадали або використовувались під громадські потреби.
Тільки у ХХ ст. вони стали об’єктами уваги представників пам’яткоохоронної
системи. Палацове будівництво почало розвиватись з кін. XVIII ст., було
представлене різними стилями і масштабами. На розвиток та розмах палацового
будівництва впливало становище дворян і шляхти, яке залежало як від їхніх
економічних можливостей, так і від державної політики. З поч. ХХ ст. палаци
втрачають першопочаткові функції, а більшість об’єктів до сьогодні
знаходяться у незадовільному стані.
Враховуючи важливість висвітлення та популяризації історико-культурної
спадщини, представленої пам’ятками замкової та палацової архітектури
Вінниччини, дисертаційне дослідження присвячене вивченню особливостей
функціонування та пошуку можливостей ефективного використання замків і
палаців області. Мета дослідження полягає у комплексному дослідженні
пам’яток замкової і палацової архітектури, що включає їхнє будівництво,
використання, охорону та перспективи інтеграції в туризм. Об’єктом
дослідження є пам’ятки замкової та палацової спадщини Вінницької області.
Предметом дослідження є особливості створення, використання і охорони
3
об’єктів замкової та палацової архітектури Вінниччини з подальшими
можливостями їхнього включення в туристичну галузь.
В основі роботи — замки та палаци області, які розглядаються як
потенційні туристичні об’єкти. Існування пам’яток пов’язане зі зміною
історичного середовища, тому від створення до сьогодення вони розглядаються
невідривно від історичного контексту. Пам’ятки досліджуються крізь призму
поточного стану збереження, рівня включення у пам’яткоохоронну систему та
можливостей раціонального використання, що робить можливим їхнє
різнобічне дослідження.
У роботі було охарактеризовано стан наукової розробки теми,
проаналізовано праці, які стосуються різних аспектів існування замкової та
палацової архітектури Вінниччини. Мультидисциплінарність дослідження
зумовлює використання широкого кола праць, які стосуються загальних
аспектів історії області, становлення та розвитку пам’яткоохоронної справи та
туризму. Комплексних напрацювань, які стосувалися б безпосередньо об’єктів
замкової і палацової архітектури Вінниччини, сьогодні недостатньо, тому
необхіднно проводити подальші досліджень у цьому напрямку.
Було визначено джерельну базу, яка представлена архівними матеріалами,
даними археологічних досліджень, нормативно-правовими документами,
картографічною і статистичною інформацією, працями мемуарного характеру,
інформацією з газетних видань, путівників і туристичних підприємств.
Джерельна база дала змогу у повній мірі виконати поставлені в дисертації
завдання.
Міждисциплінарний характер дослідження зумовив підбір відповідних
методологічних підходів, серед яких загальнонаукові та спеціально-історичні
методи: аналіз, синтез, аналогія, історичний, хронологічний, порівняльно-
історичний. Застосування різних методів дозволило всеохоплююче висвітлити
тему дослідження та виконати поставлені завдання.
Проаналізовано історичні умови, які відігравали ключову роль у розвитку
замкового та палацового будівництва на території Вінниччини. В цілому,
4
найпоширенішим матеріалом замків було дерево, а самі об’єкти далеко не
завжди були добре укріпленими. Це відповідало їхньому основному
призначенню, яке полягало не в утриманні довготривалого штурму чи облоги,
а в захисті від раптових нападів. Замкове будівництво наслідувало тенденції та
досягнення європейської оборонної справи, проте муроване будівництво не
набуло значних розмахів, чим пояснюється невелика кількість і негативний
стан збереженості пам’яток до сьогодні. Необхідність в замках краю зникає в
кін. XVII ст. – на поч. XVIII ст., а з кін. XVIII ст. широкого розмаху набуває
палацове будівництво, причиною активного розвитку якого стали особливості
землеволодіння на досліджуваній території. Значні земельні наділи
зосереджувались в руках окремих землевласників, що дозволило розбудовувати
і розвивати маєтки та створювати цілі палацові комплекси. З кін. XVIII ст. до
ХХ ст. національна структура власників палаців зазнала змін. Якщо спочатку
палацами володіли виключно поляки, то в результаті імперської політики,
спрямованої на русифікацію регіону у ХІХ ст., частка російських дворян значно
зросла, проте так і не стала переважаючою. Характерним є те, що палацове
будівництво розвивалось у руслі із загальноєвропейськими тенденціями, тому
палацова спадщина сьогодні представлена значним різноманіттям
архітектурних стилів.
Починаючи з ХХ ст. замки та палаци інтегруються у систему охорони
пам’яток більшою мірою завдяки діяльності окремих пам’яткоохоронних
організацій та об’єднань. До найважливіших можна віднести Подільське
товариство охорони культурно-історичних пам’ятників у м. Вінниця, Кабінет
виучування Поділля, Українське товариство охорони пам’ятників історії та
культури. Серед досліджуваних об’єктів сьогодні більшість має
пам’яткоохоронний статус: 7 замків та замкових руїн є пам’ятками архітектури
національного значення, 1 — місцевого значення, 19 палаців є пам’ятками
національного та 19 — місцевого значення. Проте незадовільний стан
збереженості більшості об’єктів вказує на те, що заходи, спрямовані на охорону
5
пам’яток, на практиці виконуються недостатньою мірою, або ж не
виконуються взагалі.
У дослідженні висвітлено історію та поточний рівень інтеграції
досліджуваних об’єктів у туристичну галузь. Можна констатувати, що на
сьогоднішній день палаци та замкові руїни Вінниччини недостатньо інтегровані
в туристсько-екскурсійну галузь, а в результаті їхнього нераціонального
використання навіть включені в маршрути пам’ятки не можуть у повній мірі
розкритись як туристичні об’єкти.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації
вперше було комплексно висвітлено характерні риси та особливості
функціонування об’єктів замкової та палацової архітектури Вінниччини від
їхнього будівництва до сучасності та в узагальненому вигляді висвітлено
раніше малодосліджений етап охорони і використання цих пам’яток за
радянських часів. У дослідженні було доповнено особливості та історичний
контекст розвитку замкового і палацового будівництва області. З огляду на
основні проблеми, пов’язані із функціонуванням пам’яток, розроблено
теоретичні принципи та рекомендації щодо популяризації замкових руїн і
палаців, що дасть можливість у майбутньому інтегрувати їх у туристичну
галузь. Було уточнено джерельну базу, представлену архівними документами та
періодичними виданнями, які допомагають висвітлити історію охорони та
використання пам’яток у ХХ ст. Подальшого розвитку набули дослідження
історії оборонного будівництва на території Вінниччини та об’єктів палацового
будівництва у всій стильовій різноманітності. Важливим аспектом подальших
досліджень є виявлення і класифікація замкової та палацової спадщини регіону
з активним використанням сучасних інформаційних технологій.
Результати дослідження можуть бути використані у шкільних та
університетських освітніх програмах краєзнавчого спрямування, виступати
джерелом інформації в процесі планування та розробки екскурсійних
маршрутів і туристичних турів з метою популяризації історико-культурної
спадщини регіону. Практичне значення має веб-ресурс www.vn-heritage.com.ua,
6
розроблений на основі отриманих під час дослідження даних, який значною
мірою забезпечить систематизацію та візуалізацію інформації про замки та
палаци Вінницької області.
Ключові слова: палаци, замки, туризм, Вінницька область, охорона
пам’яток.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………..14
ВСТУП……………...……………...……………...…………...……………...…….15
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ, ДЖЕРЕЛОЗНАВЧА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ…...……….....……………...………………...20
1.1. Історіографія проблеми …………...……………...…………………...………20
1.2. Джерельна база ……………...…………...……………….…………...………39
1.3. Методологія дослідження….…………...…………...…………...…………....52
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БУДІВНИЦТВА ТА
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАМКІВ І ПАЛАЦІВ НА ТЕРЕНАХ ВІННИЦЬКОЇ
ОБЛАСТІ …………………………………………………………………………...62
2.1. Особливості будівництва та використання замків Вінниччини....................62
2.2. Палаци краю: історія спорудження та функціонування ….……..............….78
РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАМКОВОЇ І ПАЛАЦОВОЇ
АРХІТЕКТУРИ ВІННИЧЧИНИ У XX – 20-Х РР. XXI СТ...…………….……...99
3.1. Проблеми oхорони пам’яток регіону у ХХ ст. ………………………..………...99
3.2. Стан збереженості і використання замків та палаців Вінницької області в
умовах незалежності України.…………...……………….....…………………...118
РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ПАМ’ЯТОК ЗАМКОВОЇ І ПАЛАЦОВОЇ
СПАДЩИНИ ВІННИЧЧИНИ В ТУРИЗМІ …………...………………...……...135
4.1. Специфіка використання об’єктів замкової та палацової архітектури в
екскурсійно-туристичній діяльності …….……...………………………...…......136
4.2. Перспективи залучення пам’яток у вітчизняну турстичну галузь…..........156
ВИСНОВКИ…………...…………...……………...………...……………….....…181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………………187
ДОДАТКИ…………...…………...…………...…………...…………...…….……224
|
|
|
