Назар Різун » Ранньодержавні інститути скандинавів і слов’ян у VIII–XII ст.: “тінг” і “віче”
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Ранньодержавні інститути скандинавів і слов’ян у VIII–XII ст.: “тінг” і “віче”

Дисертація
Написано: 2022 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 01.06.2022
Твір змінено: 01.06.2022
Завантажити: pdf див. (2.2 МБ)
Опис: Різун Н. Т. Ранньодержавні інститути скандинавів і слов’ян у VIII–XII ст.:
“тінг” і “віче”. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 – «Історія та археологія». – Львівський національний
університет імені Івана Франка, Львів, 2022.
Дисертацію присвячено компаративному дослідженню ранньодержавних
інститутів скандинавів, полабських і поморських слов’ян. У центрі його уваги
перебувають середньовічні зібрання – тінг і віче. Учасників, перебіг, діяльність,
еволюцію та інші аспекти асамблей проаналізовано з урахуванням
державотворчих процесів, особливостей суспільних устроїв останньої чверті VIII
– середини XII ст. Обґрунтованість зіставлення обумовлюють відомості про
одночасність і подібність розвитку Норвегії, Швеції, Слов’янського Полаб’я й
Помор’я. Характерними для регіонів були стійкість додержавних форм влади,
довготривалість побутування язичницьких вірувань, повільність трансформації
владних інститутів, притаманна архаїчним суспільствам колективна форма
управління.
Поєднання наративних, археологічних, правових, епіграфічних і
топографічних джерел дає змогу всебічно проаналізувати ці суспільні устрої та
ранні держави на етапі політичної консолідації, централізації, християнізації та
поглиблення соціальної стратифікації. Враховано найновіші досягнення
історичної науки й найважливіші теоретико-методологічні напрацювання
медієвістів, археологів, антропологів і знавців рунічного письма, зокрема,
дискусію про історичну цінність середньовічних наративних джерел – саг, хронік і
житій. Використано досягнення історичної компаративістики, понятійний апарат
політичної антропології (концепти вождівство та дружинна держава),
антропологічний підхід під час розгляду звичаєвого права.


3



Порівняльний аналіз процесів державотворення засвідчує типологічну й
часову близькість суспільно-політичної еволюції у скандинавів, полабських і
поморських слов’ян в останній чверті VIII – середині XII ст. На підставі
археологічних і писемних джерел простежується консолідація та інтеграція
племінних організмів – перший етап державотворення. Наприкінці X ст. ці
процеси остаточно не завершилися ні в Норвегії та Швеції, ні в Слов’янському
Полаб’ї та Помор’ї. Тож у регіоні суспільна й політична організації залишалися
порівняно архаїчними значно довше, ніж у решті Європи.
Серед усіх цих територій норвезькі землі першими об’єдналися в одну
державу в першій половині XI ст. за правління конунгів Олава Трюгвасона, Олава
Святого й Гаральда Сігурдсона. Тоді у Швеції консолідаційні процеси були менш
вираженими, свеї та готи ще не створили єдиної держави. Шведський устрій
можна охарактеризувати як конфедеративний, адже його основою були порівняно
незалежні складені вождівства й ранні держави.
Привертає увагу подібність інтеграційних процесів у скандинавів і слов’ян.
Адже лютичі, ободрити, щецинці та пижичани мали аналогічні системи
управління. Перші становили союз чотирьох великих племен. Ранньодержавне
утворення других було сформоване з ободритів, полабів і вагрів. У Помор’ї
функціонувала трохи інша політична організація, ніж у Полаб’ї. Тут значно
більшу роль відігравали новостворені поселення міського типу, великі центри
міжнародної торгівлі, кожен з яких був політично й економічно незалежним.
Ранні держави скандинавів і слов’ян утворилися в подібний спосіб, а саме
шляхом об’єднання складених вождівств у єдине ціле. Найчастіше
державотворення відбувалося на територіях скупчень економічних, політичних,
релігійних центрів. У Норвегії важливим осередком таких процесів була, зокрема,
провінція Вестфольд, у Швеції – Упланд і Содерманланд біля оз. Маларен. У
Полаб’ї держави виникли в околицях м. Старград, у місцевості поблизу


4



м. Радогощ і на о. Рюген, у Помор’ї – навколо міських центрів щецинців і
пижичан.
Охарактеризовано найважливіші владні інститути скандинавів, полабських і
поморських слов’ян, а саме: повноваження вождів різних рангів, правителів, знаті,
дружин, особливості функціонування осередків язичницьких культів, бенкети.
Розповіді наративних джерел проливають світло на образ та характеристики
конунгів і князів, указують на важливість їхньої військової функції. Крім того,
твори дають змогу зафіксувати високий статус дружин у тогочасних суспільствах,
передусім важливу роль цього стану в підтриманні державного ладу.
Беззаперечною є значущість культових осередків у скандинавських і слов’янських
ранніх державах. Ці місця сприяли регіональній інтеграції та створенню владних
ідеологій вождів і правителів. Ще одним важливим інститутом влади на
ранньодержавному етапі були асамблеї.
Писемні звістки про віча полабських і поморських слов’ян висвітлюють
ключові ознаки зібрань, а саме: всенародність (участь простолюду, мешканців
області чи регіону), одностайність у рішеннях, менший або більший (але зазвичай
присутній) вплив вождя чи князя. Очевидні також спонтанність і нерегулярність
асамблей, що, втім, не заперечує їхнього інституційного характеру. Учасниками
вічевих зібрань були представники різних суспільних станів, а процедура
прийняття рішень залежала від конкретної ситуації. Впливовість простолюду,
знаті, дружин, вождів і правителів відрізнялася. Найчастіше рішення ухвалювали
представники еліти, які примушували решту громади виконувати їх. Вплив знаті
був визначальним і поступово тільки зростав.
Участь у тінгах брала значна частина мешканців області, регіону чи цілої
країни. Скандинавські зібрання функціонували на різних рівнях, від чого залежав
їхній склад. Здебільшого тінги були сільським явищем, але внаслідок урбанізації
з’явилися збори городян. Жителі сіл і міст мали вплив на затвердження
різноманітних ухвал, однак найбільшою владою володіла еліта. Зібрання


5



місцевого рівня також перебували під контролем громад і знаті. Зрідка їх
відвідували конунги разом із дружинами. Проте й тоді громада могла
контролювати хід зборів.
Дослідження підтверджує участь у скандинавських і слов’янських
асамблеях аналогічних або подібних суспільних станів, а саме мешканців одного
чи декількох поселень і прилеглих територій, існування сільських і міських
зібрань, тінгу й віча локального, регіонального та загальнодержавного рівнів.
Участь у зборах була загальною і залишалася такою до середини XII ст.
Заможніші прошарки населення були активнішими під час асамблей, а вплив еліти
на їхній результат у всі періоди та на всіх рівнях був визначальним.
Ухвалення рішень під час асамблей зазвичай відбувалося у спеціальних
місцях, що надавало подіям особливого значення в очах громади. Писемні
джерела доводять, що тінги й віча були подібними до святкувань, передусім
ритуалізованими. Їх проводили за тим самим або за подібним принципом.
Процедурі ухвалення рішень були притаманні ті ж ознаки, що й язичницьким
церемоніям і ритуалам. Дискусії і промови були не лише способами обміну
важливою для громади інформацією та її обговорення, а й сакралізованими й
театралізованими подіями. Характерними для зібрань були церемонії гадання, які
використовували для ухвалення рішень, існування табу, насамперед заборон на
носіння зброї та виголошення клятви. Простежується функціонування як
запланованих, регулярних (щорічних, щомісячних тощо), так і спонтанних
(скликаних за потреби) зборів.
Найважливішими суспільно-політичними функціями асамблей були
організаційна, репрезентативна та об’єднавча. Тінги й віча давали змогу
мешканцям певної території висловити свою думку, тобто відстоювати інтереси
невеликого політичного утворення. Зібрання становили найяскравіший прояв їхніх
укладів, у яких носієм влади був увесь колектив. На межі XI–XII ст. окреслені
суспільства занепали, проте тінги й віча не зникли з політичної арени, а були


6



реорганізовані в інтересах еліт і правителів. Асамблеї стали важливою опорою
новосформованої центральної влади. Також вони сприяли формуванню спільнот,
тобто локальній і регіональній інтеграції.
Скандинавські та слов’янські зібрання відігравали й іншу роль. Асамблеї
перебували на перетині релігійної та правової сфер, які до того ж були майже
нероздільними в архаїчних суспільствах. За функціями, повноваженнями,
важливістю для організації стосунків між різними суспільними верствами тінги й
віча були подібними до язичницьких культових осередків і місць судів.
Найчастіше такою була діяльність локальних зборів, які забезпечували
врегулювання конфліктів у невеликих громадах, давали змогу обговорити та
скорегувати місцеві звичаї, тобто правові традиції спільнот. Судова роль асамблей
знаходить підтвердження майже в усіх писемних джерелах.
Під час зібрань судові ухвали приймав увесь колектив, а отже, вирішував
долю правопорушника, проте також сам здійснював покарання, зокрема,
примушував сплатити штраф, конфісковував або знищував майно, проганяв з
громади. Разом з тим судова влада спільноти не була чітко врегульована. Рішення
суду залежало від індивідуальних якостей правопорушника, суспільного стану,
конкретних обставин. Цю діяльність асамблей саги висвітлюють детальніше, ніж
хроніки та житія, зокрема, описують розмови між сторонами конфліктів, наводять
хід судових справ, пояснюють мислення учасників судових тінгів.
У ранньодержавний період владу репрезентували та уособлювали
центральні місця, як-от осередки культу, локації зібрань, резиденції еліт. Усі вони
формували мережі в Упланді, Содерманланді й на о. Готланд, у Вестфольді,
землях вагрів, лютичів, ранів, щецинців і пижичан, були аренами соціальних,
політичних, економічних, культурних та інших контактів. Оскільки формального
апарату примусу не існувало, тут під час асамблей і бенкетів встановлювалися та
підтримувалися стосунки між підданими й владою. Зазначені явища, насамперед
тінги і віча, були не лише проявами тогочасної культури, а й непересічними


7



політичними подіями, тобто ранньодержавними інститутами, які виконували
організаційну роль у житті громад.
Порівняльний аналіз християнізації засвідчує, що значна частина
полабських і поморських еліт не бажала приймати нову віру, а скандинавські
правителі, навпаки, поширювали християнство. Навернення слов’янських
володарів відбулося з ініціативи зовнішніх сил, які надсилали місіонерів і війська.
Водночас у певному сенсі Скандинавію також хрестили немісцеві. Гакон Добрий
прибув з Англії, звідки привіз священників та інших християн. Після цього вже
норвезькі правителі надсилали місіонерів на Фарерські острови, о. Мен і в
Ісландію. Скандинавські еліти намагалися християнізувати регіон, але не бажали
йти на відкритий конфлікт з підданими землевласниками й вождями. Норвегія,
Швеція та Ісландія все ж прийняли християнство самостійно, а Полаб’я й Помор’я
залишалися язичницькими доти, доки не втратили незалежність у XII ст.
Опрацювання наративних традицій засвідчує поширеність у них сюжету,
який висвітлює християнізаційну роль асамблей. У землях скандинавів,
полабських і поморських слов’ян зазначені інститути були одним з найкращих
засобів розповсюдження нової віри. Тому місіонери промовляли на зборах, а
правителі використовували їх у своїх цілях. Асамблеї відігравали роль публічного
простору, в якому дискутували про християнізацію, затверджували її. Тінги й віча
становили порівняно контрольований і безпечний простір на ворожій території,
що давало змогу проповідувати місіонерам. Норвегією, Швецією, Полаб’ям і
Помор’ям християнство поширювалось у декілька способів. Основну роль у цих
процесах відігравали правителі та еліти, однак зібрання також були ефективною
мережею, яка давала змогу розповсюджувати нову віру. Їхня істотна роль у
владних системах регіону була засобом у руках верхівки суспільства, яка
здебільшого мирним шляхом переконала місцевих мешканців змінити релігію.
Ключові слова: інститути влади, скандинави, слов’яни, тінг, віче,
вождівство, дружинна держава, раннє середньовіччя, державотворення,


8



християнізація, наративні джерела, компаративний метод.

Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.