| Опис: |
№ 1 (2022): Український історичний огляд Випуск 1
Донині в литовській історіографії немає спеціального дослідження, присвяче-ного оцінці впливу французького імператора Наполеона на історію Литви. Метою статті є аналіз динаміки побіжних оцінок Наполеона в литовській історіографії ХХ ст. Передусім розглянуто образ Наполеона в оповідях оче-видців перебування французького полководця у Вільні. Можна ствердити, що спогади сучасників оповідають не тільки про персональне сприйняття На-полеона, а й про присвоєння йому статусу визволителя краю, оскільки було
Вірґіліус Пуґачіаускас48однозначне розуміння того, що від рішень цього діяча залежало майбутнє Литви. Литовська історіографія досліджень цього короткого (заледве п’яти-місячного) періоду невелика за обсягом. До найзначущіших досліджень істо-ріографічної традиції, яка формувалася упродовж першої половини XX ст., можна зачислити книжку Бронюса Дундуліса «Наполеон і Литва у 1812 році», видану в Парижі у 1940 р. Книжка – результат дисертаційного дослідження, яке у 1933–1940 рр. молодий дослідник здійснив у Сорбонні. Керівником ди-сертації був знаменитий французький історик Жорж Лефевр – фахівець із Французької революції. Так у тогочасній литовській історіографії Наполеон розглядається як потенційний визволитель Литви, який не зміг реалізувати свої плани внаслідок програної війни з Росією. Така оцінка зазнала істотної трансформації в радянській Литві з причи-ни ідеологізації та запровадження «єдино правильної» історичної доктрини. Перед істориками стояло завдання писати історію литовського трудящого люду, а не історію держави, тому в литовській радянській історіографії образ Наполеона-визволителя автори намагалися не заторкувати, замінюючи його образом Наполеона – окупанта й агресора. Ця оцінка Наполеона формувала-ся у загальних оглядах «Історія Литовської РСР». У 1941 р. Б. Дундуліс по-вернувся в Литву й упродовж радянського періоду продовжував дослідницьку працю. Щоправда, повернутися до наполеонівської проблематики Б. Дундулі-су не вдалося, оскільки новим очільникам литовської історіографії вона вида-лася безперспективною. Щоправда, книжка «Наполеон і Литва у 1812 році» зацікавила радянських істориків: монографію позитивно оцінив відомий фахівець із наполеонівської епохи Євген Тарле, який пропонував перекласти видання російською, однак радив перепрацювати текст відповідно до марк-систської методології і підкреслити протидію Литви політиці Наполеона. Дундуліс опублікував кілька статей і книжку («Литва в роки наполеонівської агресії 1807–1812»). Історія появи слова «агресія» в назві видання інтригує – як стверджував Б. Дундуліс, ішлося про ідею керівництва видавництва. Поза сумнівом, історик мусив керуватися оцінкою наполеонівських війн від Володи-мира Леніна, але варто відзначити, що розгляд цих питань крізь призму кла-сової боротьби здійснено досить поверхово. Образові Наполеона присвячено короткий розділ під назвою «Наполеон і литовці» у виданні Вінцаса Трумпи «Наполеон, Балтика, Америка». Історик зосереджується на роздумах про обе-режну політику Наполеона в питанні відбудови Речі Посполитої. Узагальнюючи, можна стверджувати, що для литовської історіографічної традиції характерними є специфічна оцінка образу Наполеона й чітко вира-жена динаміка. Найбільший вплив тут справили радикальні політичні зміни, що відбувалися у Литві.Ключові слова: історіографія, образ, Наполеон, Литва, визволитель, завойов-ник, незалежність. |
