Наталія Проскуріна » Неоміфологізм пізньої прози Доріс Лессінг
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Неоміфологізм пізньої прози Доріс Лессінг

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 24.08.2024
Твір змінено: 24.08.2024
Завантажити: pdf див. (1.8 МБ)
Опис: Проскуріна Н. Ю. Неоміфологізм пізньої прози Доріс Лессінг. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття
ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. – Харківський
національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2023.
Світова література кінця XХ – ХХІ століть виявляє тенденції щодо
актуалізації міфу. Зважаючи на зростаючий інтерес науковців до вивчення
проблеми неоміфологізму, виникає потреба в дослідженні художніх текстів
сучасних зарубіжних письменників, у творчості яких імпліцитно або
експліцитно виявляються неоміфологічні риси. Дисертація присвячена
вивченню творчості визначної авторки XХ – ХХІ століть, Нобелівської
лауреатки з літератури 2007 року, Доріс Лессінг (Doris Lessing, 1919 – 2013),
ім’я якої увійшло до канонів постмодерністської літератури й класики
феміністичного роману зокрема.
Визначено, що літературна спадщина Д. Лессінг стала предметом наукових
рефлексій у зарубіжних і вітчизняних розвідках. Найбільш повно дослідженими
виявилися романи «Золотий записник», «Шикаста», серія «Діти насилля»,
пенталогія «Канопус в Аргосі». У нашому дослідженні з’ясовано, що попри
активну рецепцію творчості Д. Лессінг у зарубіжному (Г. Блум, К. Байсал,
Д. Бревстер, Ш. Вілсон, C. Воткінз, Ф. Галікс, Е. Гендуза, Г. Грін, Н. Елдіб,
П. Камінська, С. Каплан, М. Кнапп, Е. Папа і Б. Старв, П. Паріндер, Ф. Перракіс,
Дж. Редж, А. Ріду, М. Роу, Р. Рубінштейн, Л. Скотт, Л. Сейдж, Т. Сперлінгер,
Дж. Треглаун, Ш. Фахім, К. Фішнбер, М. Хасан, Л. Хейзелтон, Л. Цинхуа,
П. Шлутер) і вітчизняному науковому дискурсі (М. Горлач, О. Дерикоз,
І. Зимомря, Л. Мірошниченко, М. Миколайчик, В. Крамар, В. Луцик, В. Савина,
М. Шкодюк, О. Тиховська та І. Бура), неоміфологічні аспекти текстів Д. Лессінг
пізнього періоду залишилися поза увагою дослідників.
Тож предметом вивчення нашого дослідження були неоміфологічні аспекти
в пізній прозі Доріс Лессінг, а його об’єктом – романи Д. Лессінг «Мара й Данн»,
3
«Розповідь про генерала Данна й доньку Мари, Гріота й сніжного пса»,
«Ущелина», «Альфред і Емілі»; цикл поезій «Чотирнадцять поезій», цикл балад
«Люди-вовки», які ми відносимо до пізнього періоду творчості.
Виявлено, що як дискусійне питання постала періодизація творчості
мисткині, зумовлена основними векторами її вивчення у вітчизняному та
зарубіжному літературознавстві. Зарубіжна критика зосереджувала увагу
більшою мірою на творах раннього та зрілого періодів («Трава співає», «Золотий
записник», пенталогія «Діти насилля»). Твори авторки кінця
ХХ – початку ХХІ століття опинилися поза межами дослідницької класифікації,
що спричинило домінування в зарубіжному науковому дискурсі загальної
тенденції сприйняття Д. Лессінг як письменниці романів феміністичної
направленості.
Запропоновано більш продуктивну концепцію щодо періодизації художньої
спадщини Д. Лессінг. Виділено новий, четвертий, період творчості письменниці,
в центрі якого постають спільні значущі проблеми: неоміфології пам’яті,
есхатологічного міфу, катастрофи-війни, що визначили й вплинули на буття
людства ХХ століття. Визначено, що у текстах четвертого періоду найбільш
повно оприявнився синтез тематики (феміністичної, науково-фантастичної,
альтернативно-історичної, психоаналітичної); виявлено неоміфологічні риси на
всіх художніх рівнях творів (персонажному, часопросторовому, мотивному
тощо).
Попри те, що генологічні особливості пізньої творчості Д. Лессінг не були
предметом нашого дослідження, визначено, що романи «Мара й Данн»,
«Розповідь про генерала Данна й доньку Мари, Гріота й сніжного пса»,
«Ущелина» є дотичними до творів speculative fiction. Такий підхід зумовив
окреслення аналізованих творів як таких, що належать до наукової
постапокаліптичної фантастики, фентезі, екофемінізму, дистопії, оскільки
сюжетні події розвиваються в далекому майбутньому, у світі після глобальної
екологічної катастрофи («Мара й Данн»), або «альтернативному» минулому
(«Ущелина»). Роман «Альфред і Емілі» виявляє риси автофікціональності.
4
У роботі доведено, що творчість Д. Лессінг зазнала впливу загальних
неоміфологічних тенденцій кінця ХІХ–ХХ ст., що позначилося в зверненні
до міфологічних структур, зокрема, міфологічного часопростору, міфологічних
мотивів та міфосимволіки, мономіфу пошуку духовної самості та комплексу
ініціації, архетипів як засобу інтерпретації, декодування міфологічного
минулого в сучасному.
Дослідження дилогії Д. Лессінг «Мара і Данн» оприявнило особливий
міфологічний хронотоп, зумовлений сюжетною подієвістю в далекому
майбутньому після глобальної катастрофи. Визначено, що у романах відтворено
загальну кризову ситуацію, що переживало людство, опинившись у замкненому
просторі уявного континенту Іфрик. Семантичне поле романів розширюється
завдяки введенню паратекстуальних елементів до дилогії (передмова авторки та
ілюстрована карта).
З’ясовано, що відбувається семантизація художнього світу дилогії, що
визначає контраст між сучасним й «майбутнім» південного континенту Іфрик.
Художній простір романів організовано за допомогою модифікованих
топонімів, що створюють контраст із реальною географією Африки.
Оприявнено трансформацію міфологічної бінарної опозиції «північ-південь»
(внаслідок кліматичної катастрофи), відсутність сакрального центру (axis
mundi). У художньому просторі дилогії головними міфологічними опозиціями
виявляються: «свій – чужий», «хаос – космос», «центр – периферія», які
характеризуються певною кольоровою гамою.
Досліджено, що у романі Д. Лессінг «Ущелина», події якого стосуються
далекого минулого, втілено авторський міф про виникнення людства та
переосмислюється концепція щодо «патріархального світу». Зіставлено дві
культурологічні традиції: фемінну та маскулінну, які актуалізуються
у фемінному хронотопі Ущелини, маскулінному часопросторі Долини та
Давнього Риму. Дослідження особливостей нарації роману оприявнило
присутність декількох фокусів нарації та зміну фокалізації.
5
Доведено, що часопростір роману «Ущелина» має характерну особливість:
превалювання його спаціального складника над темпоральним. Художній
простір структурується за допомогою міфологічних бінарних опозицій
«закритий» – «відкритий» простір, «вода» – «вогонь». Хроноплощина Ущелини
характеризується міфологічною злитістю та відсутністю точного часоподілу та
часопереживання персонажами твору.
Аналіз міфомотивіки та міфосимволіки романів пізнього періоду Д. Лессінг
визначив авторське покликання на есхатологічні та космогонічні міфи,
міфологічний комплекс ініціації. У дилогії «Мара й Данн» актуалізується
мономіф пошуку духовної самості та проходження персонажами етапів ритуалу
посвяти зрілості та набуття містичного статусу (хранителя знань та правителя
континенту). На прикладі головних героїв (Мари, Данна і Тамар), які є
нащадками королівської династії, реалізуються ритуали ініціації зрілості,
набуття духовної самості та посвяти для отримання статусу. Персонажі
переживають своєрідну ритуальну смерть та відроджуються в новому
соціальному статусі (Тамар – хранительки знань, Данн – правителя континенту
та хранителя знань).
З’ясовано, що поетичний цикл «Чотирнадцять поезій» (1959) та цикл балад
«Люди-вовки» (2002) виявляються автоконтекстом, що мають спільні мотиви з
романами пізнього періоду творчості Д. Лессінг. Зокрема, з автофікціональним
романом «Альфред і Емілі», де травматичні спогади про Велику війну
зумовлюють необхідність переосмислення та перегляд письменницею власного
травматичного досвіду, маркованого спогадами її батьків. Виявлено спільні
мотиви поезії з романом «Альфред і Емілі»: мотив війни-катастрофи, гріха та
його спокутування, пам’яті, повернення до світу дитинства, пошуку безпечного
простору.
Цикл балад «Люди-вовки» (2002), що вийшов друком у період між
публікацією двох частин прозової дилогії «Мара й Данн» (1999, 2005), є
своєрідним контрапунктом до обох романів. Д. Лессінг звертається до
есхатологічного міфу, що втілюється у бутті первісної громади, її індивідуації
6
та загибелі через кінець-катастрофу. Катастрофа (зледеніння), яку тематизує
Д. Лессінг у поезії, виявляється спільною також і для прозової дилогії та є її
своєрідним «продовженням». Авторка вдається до імітації прадавніх часів,
поверненню до світу спогадів. Художній світ пізньої прози Д. Лессінг, як і її
ліричні твори, побудовано на міфологічних бінарних опозиціях («свій – чужий»,
«світло – темрява», «життя – смерть»).
Визначено, що і в прозі, і в поезії мисткиня творить єдиний міфологічний
текст катастрофи, оскільки людина ХХ – початку ХХІ сторіччя мислить
категоріями війни, колоніальних амбіцій, катаклізмів. Авторка символічно
передає ідею катастрофи як міфу, який у її прозі постає як Велика війна, що вже
давно стала міфологемою в культурі й мистецтві ХХ століття.
У романах «Ущелина» і «Альфред і Емілі» творцем катастрофи виявляється
сама людина: загрозливою силою постає вже не природа, а цивілізація. У
міфопоетичному світі Д. Лессінг значущості набуває категорія пам’яті, що
пов’язує її із катастрофою – як глобальною, так і як особистою травмою, тож
саме так, серйозно та особистісно, не через гру чи іронію, війна міфологізується,
стає новітнім міфом ХХ сторіччя.
Встановлено, що дилогія «Мара й Данн», романи «Ущелина» та «Альфред
і Емілі» мають тематичну та мотивну спорідненість із поезією мисткині
(неоміфологічні риси часопростору; міфологічні есхатологічні та біблійні
мотиви; мономіф пошуку; комплекс ініціації; міфологічна символіка).
Ключові слова: неоміфологізм, міфологічний часопростір, міфологічні
й біблійні мотиви, міфологічні образи, міфосимволіка, Доріс Лессінг,
наукова фантастика/фентезі, лірика/ліричні балади, інтертекстуальність,
постмодернізм, поетика відкритого/ закритого простору, хроматичні
й ахроматичні колореми, фікціональність, фемінізм, постапокаліптичний роман.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
Пов'язані автори:
Лессінг Доріс
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.