|
| Написано: |
2009 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
10.12.2024 |
|
| Твір змінено: |
10.12.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є аналіз вимірів
тлумачення хиби як специфічного явища в сфері пізнання й застосування
пізнавальних спроможностей людини, як він досліджувався в класичній
новочасній філософії.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення ряду
взаємопов’язаних дослідницьких завдань:
– визначити витоки формування проблеми хиби в історії філософської
думки починаючи від доби Античності і до початку XVII століття, здійснити
теоретичну демаркацію між різними концептуальними моделями аналізу
хиби, які можуть бути окреслені як онтологічна та гносеологічна
інтерпретації хиби, виявити античні і середньовічні джерела в осмисленні
хиби в добу Нового часу;
– охарактеризувати запропоновану класичною новочасною філософією
модель співвідношення розуму і буття з позицій пошуку логічних, онтичних
та онтологічних умов можливості виникнення хиби, продемонструвати, що
класична новочасна модель «достовірності розуму» передбачає філософську
маргіналізацію проблеми хиби, коли предметом аналізу стає не хиба як така, а
саме пояснення її можливості;
– виявити значення проблематики дослідження хиби для історико-
філософської реконструкції розвитку філософської думки доби Нового часу,
довести що тлумачення хиби складає один з основних предметів філософської
рефлексії в процесі дослідження пізнавального процесу, а також при побудові
запропонованих класичною новоєвропейською філософією моделей набуття
достовірного знання;
– розкрити специфіку тлумачення хиби в межах становлення і розвитку
емпіричної філософії XVII – середини XVIII століть, проаналізувати основні
концептуальні підходи до тлумачення хиби у працях представників
класичного емпіризму, довести значущість процедури «нейтралізації хиби» як 9
вихідної умови побудови системи достовірного наукового знання в роботах
Ф. Бекона, Дж.Локка, Дж.Берклі та Д. Юма;
– розкрити специфіку філософської рефлексії хиби в межах класичної
раціоналістичної філософії, визначити роль Р. Декарта та Н. Мальбранша у
формуванні властивої для раціоналістичної філософії парадигми тлумачення
хиби, проаналізувати специфіку визначення хиби як результату взаємодії
розумової та вольової здібностей в людині;
– з’ясувати роль афектів та їх вплив на пізнавальний процес з погляду
спричинення появи неточного і недостовірного знання на прикладі філософії
Б. Спінози, встановити основні причини та результати запропонованого Г. В.
Ляйбницем проекту створення універсальної раціональної мови як засобу
уникнення хиби і хибних знань;
– довести положення, що запропоновані класичною раціоналістичною та
емпіричною новочасною філософією підходи до тлумачення хиби, не
зважаючи на фундаментальні методологічні відмінності, стикаються при
обґрунтуванні і поясненні хиби з практично однаковими проблемами,
дослідити причини подібних аналогій у тлумаченні хиби двома різними
філософськими традиціями;
– встановити основні зв’язки між формуванням «теорії хиби» і
лінгвістично-семіотичною теорією, яка розроблялась в дослідженнях
Т.Гоббса та Дж.Берклі, визначити роль «мовного фактору» у поясненні
можливостей генезису хибного знання, ідентифікації та викорінення
помилкових, неточних, непевних знань;
– обґрунтувати зв’язок в теоретичному осмисленні хиби між класичною
новочасною та просвітницькою філософією, виявити основні напрями
рецепції новочасних способів інтерпретації хиби у просвітницькій філософії
(на прикладі французького Просвітництва). |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП С. 4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічна та джерельна база
дослідження хиби в історії філософської думки
1. 1. Огляд літератури за темою дисертації С. 17
1. 2. Теоретичні та методологічні основи дослідження С. 23
Висновки до першого розділу С. 48
РОЗДІЛ 2. Новочасна модель «достовірного розуму» з позицій
пояснення можливостей хиби
2. 1. Розробка проблематики співвідношення мислення
і буття в європейській філософії Нового часу С. 50
2. 2. Раціоналістична та емпірична філософія в контексті
аналізу джерел хиби С. 70
Висновки до другого розділу С. 90
РОЗДІЛ 3. Виміри тлумачення хиби як проблеми в емпіричній
традиції філософування ХVІІ – середини ХVІІІ століть
3. 1. Хиба та перспективи її нейтралізації в процесі універсалізації
наукового знання С. 94
3. 2. Дослідження хиби в роботах представників
класичного новочасного емпіризму
3. 2. 1. Аналіз ідеї хиби Дж. Локком С. 122
3. 2. 2. Хиба і проблема сприйняття в філософії Дж. Берклі С. 149
3. 2. 3. Хиба і пізнавальна здатність в скептицизмі Д. Юма С. 172
Висновки до третього розділу С. 199
РОЗДІЛ 4. Тлумачення хиби в раціоналістичній 3
філософії Нового часу
4. 1. Аналіз хиби в дослідженнях Р. Декарта: проблема
співвідношення здатності пізнання та воління С. 205
4. 2. Афективна природа хиби в аспекті можливості
раціонального обмеження її впливу С. 243
4. 3. Тлумачення хиби як «помилки» в філософії Н. Мальбранша С. 271
Висновки до четвертого розділу С. 299
Розділ 5. Мовний вимір дослідження хиби в класичній новочасній
філософії
5. 1. Взаємозв’язок хиби та мови в емпіричній
філософії (Т. Гоббс) С. 305
5. 2. Хиба і комунікація: проект універсальної раціональної мови С. 322
Висновки до п’ятого розділу С. 352
Розділ 6. Зв’язок класичної новочасної і просвітницької філософії в
тлумаченні хиби
6. 1. Обґрунтування хиби в філософії К. А. Гельвеція С. 355
6. 2. Вплив класичної новочасної традиції на інтерпретацію хиби
в філософії Е. Кондільяка С. 372
Висновки до шостого розділу С. 387
ВИСНОВКИ С. 390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ С. 401
|
|
|
