|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
18.06.2023 |
|
| Твір змінено: |
18.06.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.7 МБ)
|
|
| Опис: |
АНОТАЦІЯ
Проховник П.М. Міжнародне військове співробітництво Збройних Сил
України в роки російської агресії (2014 – 2021 рр.): історичний контекст –
кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 – історія та археологія. – Національна академія сухопутних
військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. – Львів, 2023.
Зацікавленість професійних істориків міжнародним військовим
співробітництвом Збройних Сил України як науковою проблемою – викликана
обставинами сучасної російсько-української війни. Воєнна агресія росії проти
нашої держави, яка розпочалася у лютому 2014 року і призвела до анексії
Криму та окупації частини території східних українських областей, суттєво
активізувала міжнародне військове співробітництво України. Засудження
світовою громадськістю брутального порушення системи міжнародної безпеки
в Європі, реальна загроза поширення подальшої російської експансії на
континент підштовхнули уряди багатьох країн світу до надання військової
допомоги жертві агресії – Україні. Цей процес відбувався, в основному, шляхом
укладення двосторонніх домовленостей з окремими країнами-членами НАТО:
США, Канадою, Великою Британією, Польщею, Литвою, Латвією, Естонією та
іншими державами.
У вступній частині дисертації наведені аргументи щодо актуальності та
наукової новизни досліджуваної проблеми. Визначені такі компоненти: об’єкт
та предмет дослідження, його мета і завдання, практичне й теоретичне
значення.
Основними проблемно-змістовними блоками дослідження є аналіз воєнно-
політичної та військово-технічної співпраці з країнами НАТО та ЄС у період
2014 – 2021 рр., історія утворення та діяльності першого військового з’єднання
трьох держав: Литви, Польщі та України – «ЛитПолУкрбриг»
(LITPOLUKRBRIG). Окремим блоком вивчається історія військового
3
співробітництва Збройних Сил України в роки російсько-української війни
(2014-2021), зокрема, участь у міжнародних військових навчаннях,
тренувальних місіях, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Аналіз історіографії з теми дослідження виявив суттєві прогалини у
вивченні низки напрямків військового співробітництва, зокрема історії
проведення спільних військових навчань, міжнародних тренувальних
навчальних місій тощо. Це актуалізує представлену дисертаційну роботу.
До джерельної бази дисертації увійшли нормативно-правові документи,
поточні архівні матеріали, значний масив інтернет-ресурсів, публікації в
засобах масової інформації та ін. Вони дозволили комплексно проаналізувати і
систематизувати факти, події і процеси, які розкривають сутність
взаємовідносин України із міжнародними партнерами.
Визначено, що міжнародне військове співробітництво Збройних Сил
України є однією з головних складових зовнішніх відносин України, що
здійснюється в межах реалізації стратегії держави щодо забезпечення
національних інтересів країни у сфері зовнішньої політики, оборони та безпеки
у відповідності з національним законодавством України та нормами
міжнародного права.
Досліджено процес вироблення узгодженого курсу країнами-членами
НАТО – Польщею та Литвою, щодо посилення синергії зусиль з міжнародного
політичного та військового співробітництва із Україною, організації спільної
високопрофесійної військової бригади імені князя Костянтина Острозького. У
вересні 2014 р. у Варшаві керівники урядів трьох держав – Литви, Польщі та
України підписали «Угоду щодо створення спільної військової частини» –
«ЛитПолУкрбриг». Утворення регіонального альянсу – «Люблінського
трикутника», першим кроком якого стало військове зближення трьох держав,
слугує підтримці процесу інтеграції України у Європейський Союз та НАТО й,
особливо, активізації спільних зусиль у протидії російській агресії в Східній
Європі. На фоні дискусій у перші роки російсько-української війни щодо
доцільності постачання Україні летальної зброї – Литва, першою з країн світу,
4
надала свої боєприпаси ЗС України (вересень 2016 р. – 150 тон набоїв для
стрілецької зброї).
Проаналізований процес міжнародного військово-технічного
співробітництва під час російсько-української війни (2014-2021). Особливу
увагу відведено початковому етапу кооперації вітчизняного оборонно-
промислового комплексу із західними партнерами щодо виробництва зразків
озброєння та техніки.
Значна частина дисертаційної роботи присвячена міжнародній співпраці
ЗС України у форматі спільних військових навчань. Досліджено особливості
спільних навчань усіх родів та видів ЗС України з міжнародними партнерами.
Навчання мали оборонний характер і були націлені на посилення бойових та
оперативних спроможностей військ (сил) усіх країн-учасниць.
Багатонаціональні військові навчання відіграли винятково важливу роль у
підготовці підрозділів ЗС України для ведення ефективного спротиву на
початковому етапі російської агресії.
Проаналізовано роль тренувальних навчальних місій країн-партнерів як
важливого напрямку міжнародного військового співробітництва у роки війни.
Особливу увагу зосереджено на очолюваній США тренувальній місії «JMTG-
U» (Об’єднана багатонаціональна навчальна група Україна), яка розпочалася у
березні 2015 р., а також канадській місії «UNIFIER» та британській
«ORBITAL». Дві дружні до України держави – Польща і Литва також зробили
внесок у ці навчальні зусилля, головним чином через «JMTG-U», а також на
двосторонній основі. Інструктори Північноатлантичного альянсу до початку
повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну у лютому 2022 р.
проводили навчання військовослужбовців ЗС України відповідно до стандартів
НАТО. Тренувальні місії відіграли значну роль у покращенні бойових та
оперативних спроможностей українських військ (сил) та прискорили процес
реформування ЗС України.
У дисертації проаналізована участь українських військовослужбовців в
операціях з підтримання миру та безпеки, які відбувалися у 2014 – 2021 рр. під
5
егідою міжнародних організацій. Участь у миротворчих місіях надавала змогу
підтримувати на належному рівні та підвищувати боєздатність українського
війська, набути реального військового досвіду, значно покращити професійну
підготовку особового складу підрозділів і частин ЗС України.
Встановлено, що Україна була єдиною з держав-партнерів НАТО,
військовослужбовці якої брали активну участь в усіх без винятку основних
операціях та місіях з підтримання миру та безпеки під проводом Альянсу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному
досліджені історії становлення та розвитку міжнародного військового
співробітництва у роки російсько-української війни (2014 – 2021 рр.). З’ясовані
найважливіші напрямки міжнародного військового співробітництва. Предметно
представлений історично-політичний контекст еволюції відносин України з
НАТО. Проаналізовано практичне наповнення і якісний зміст спільних
міжнародних військових навчань, спрямованих на покращення бойової
підготовки Збройних Сил України. У науковий обіг уведено нові джерельні
матеріали, зокрема, інтерв’ювання учасників спільних міжнародних військових
навчань «Швидкий Тризуб» (Rapid Trident), які відбувалися на базі
Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії
Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Практичне значення отриманих у дисертаційному дослідженні
результатів полягає в тому, що вони інструменталізують знання з історії
міжнародної військової співпраці як важливого чинника реформування та
розвитку ЗС України, запровадження військових стандартів Альянсу, особливо
досягнення взаємосумісності із збройними силами країн-членів і партнерів
НАТО.
Результати дисертаційної роботи також можуть стати підґрунтям для
поглибленого теоретичного вивчення історії російсько-української війни.
Дисертація створює перспективи для подальших наукових досліджень
таких форм військової співпраці ЗС України на міжнародній арені як спільні
військові навчання, тренувальні навчальні військові місії, міжнародна
6
миротворча діяльність, пошук шляхів модернізації та розвитку вітчизняного
військово-промислового комплексу, співробітництво в галузі військової освіти.
Загальний висновок дисертаційного дослідження акцентує увагу на тому,
що саме міжнародне військове співробітництво під час російсько-української
війни є локомотивом руху України до членства в Північноатлантичному альянсі
та до входження країни в ЄС; що міжнародне військове співробітництво є
вагомим фактором у досягненні майбутньої Перемоги ЗС України над
російським агресором.
Ключові слова: міжнародне військове співробітництво, російсько-
українська війна, ЗС України, міжнародні військові навчання, міжнародні
тренувальні місії, міжнародні операції з підтримання миру, російська агресія,
Північноатлантичний альянс, бойові та оперативні спроможності,
взаємосумісність. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………...
17
ВСТУП ……………………………………….……………………………...
18
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ …………………………………………………………...
27
1.1. Стан наукового дослідження теми ………………………………........ 27
1.2. Характеристика джерельної бази ……………………………………... 40
1.3. Методологія дослідження …………………………………….……...... 46
Висновки до розділу 1…………………………………..…………………... 51
РОЗДІЛ 2.ВОЄННО-ПОЛІТИЧНЕ ТА ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ………………………..………..
53
2.1. Нормативно-правова база ……………………………………..………. 53
2.2. Воєнно-політичне співробітництво України з країнами-членами,
партнерами і союзниками НАТО і ЄС……............................................... 69
2.3. «ЛитПолУкрбриг» – перше військове з’єднання трьох держав……... 96
2.4. Військово-технічне міжнародне співробітництво ……………….…... 104
Висновки до розділу 2……...……………………………………………….. 114
РОЗДІЛ 3. ВІЙСЬКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО: УЧАСТЬ У
МІЖНАРОДНИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАННЯХ,
ТРЕНУВАЛЬНИХ МІСІЯХ, ОПЕРАЦІЯХ З ПІДТРИМАННЯ
МИРУ І БЕЗПЕКИ………………………………… ……………………..
116
3.1. Найбільші міжнародні військові навчання на території України –
«Об’єднані зусилля» та «Швидкий Тризуб»……………….. …….…….. 116
3.2. Міжнародні військові навчання за участю військовослужбовців СВ,
ДШВ, ССО ЗС України…………………………………………………… 128
3.3. Міжнародні військові навчання за участю військовослужбовців
ВМС ЗС України…………………………………………………………….. 143
3.4. Міжнародні військові навчання за участю військовослужбовців ПС
ЗС України…………………………………………………………………… 154
3.5.Військові навчання за участю «ЛитПолУкрбриг», «Тиса»…………... 157
3.6. Тренувальні військові місії США, Великої Британії та Канади ….. 162
3.7. Участь представників та підрозділів ЗС України в міжнародних
16
операціях з підтримання миру і безпеки ………………………………….. 168
Висновки до розділу 3..………………………………………………….….. 179
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….…... 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………….. 193
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ……………………………………... 229
ДОДАТКИ…………………………………………………………………... 231
|
|
|
