Олександр Понипаляк » Співпраця ОУН із США та Великою Британією у 1945–1955 рр. (за радянськими матеріалами)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Співпраця ОУН із США та Великою Британією у 1945–1955 рр. (за радянськими матеріалами)
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
07.06.2022 |
|
| Твір змінено: |
07.06.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(166 КБ)
|
|
| Опис: |
Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск 67. – К., 2022.
Стаття присвячена вивченню питання співпраці Організації українських націоналістів (ОУН) з Великою Британією та Сполученими Штатами Америки у перше повоєнне десятиріччя. Об’єктом вивчення автора є український визвольний рух, предметом – співпраця українських націоналістів із спеціальними службами країн Заходу у контексті протистояння з Радянським Союзом на початковому етапі холодної війни. Джерелами вивчення є внутрішні документи радянських служб безпеки, звіти, розпорядження Міністерства державної безпеки й Комітету державної безпеки СРСР та протоколи допитів учасників і керівників українського підпілля. У цьому контексті вкрай цінними є протоколи допитів В.Охримовича – керівника розвідки українського визвольного руху за кордоном, який проходив підготовку 97 Випуск 67 розвідувальній справі в школі розвідників і у 1951 р. був десантований на підконтрольну радянською владою територію, згодом виявлений і захоплений органами МДБ СРСР.
У статті проаналізовано особливості геополітичного положення України та всього регіону Центрально-Східної Європи у повоєнний час. Окремо досліджено характер, специфіку та особливості співпраці українських націоналістів із розвідувальними органами США та Великої Британії. Використовуючи історичний метод, автор проаналізував наявні в архівах України документи на предмет свідчень про кооперацію та координацію зусиль українського визвольного руху за кордоном із представниками спеціальних служб іноземних держав по збиранню розвідувальної інформації на території СРСР (про дислокацію сил і засобів Радянської армії, суспільно-політичну ситуацію в Україні, рівень антирадянських настроїв та інше).
Аналіз фактів у документах продемонстрував складність становища українського визвольного руху на завершальному етапі збройної боротьби на території України. Властиво, західні спеціальні служби гостро потребували розвідданих із території Радянського Союзу, натоміть осередкам українського руху за кордоном була необхідна підтримка у зброї, споряджені, радіозв’язку, у нових методах диверсійно-розвідувальної роботи і у фінансовому забезпеченні. Також члени ОУН за кордоном мали проходити навчання і отримувати знання із парашутної справи, оскільки нелегальні сухопутні маршрути були блоковані країнами соцтабору. Перекидання українських підпільників здійснювалось нелегально на американських чи англійських літаках, з яких над територією України здійснювалось десантування разом із раціями та спорядженням. Перекинуті мали вийти на контакт із підпіллям в Україні і поновити лінію зв’язку із мережею українського визвольного руху на території УРСР. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
