|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
08.10.2023 |
|
| Твір змінено: |
08.10.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.1 МБ)
|
|
| Опис: |
АНОТАЦІЯ
Пономаренко В. В. Поетика та проблематика романів “Чорний
Ворон” (“Залишенець”) та “Маруся” Василя Шкляра. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 “Українська література”. –
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ,
2018.
У дисертації вперше комплексно досліджено історичні романи
В. Шкляра, які ще не були об’єктом спеціального наукового вивчення. У
роботі з’ясовано особливості творчого моделювання історичного минулого,
визначено домінанти художнього історизму романів крізь призму традицій та
новаторства. Системно проаналізовано поетику історичних романів
В. Шкляра, розкрито їхню проблематику, ідейно-тематичну, жанрову,
стильову й образну специфіку. Визначено риси авторського варіанту
історичного роману й акцентовано на самобутності форми, змісту та
часопросторової моделі творів. Історичну романістику В. Шкляра осмислено
з урахуванням методів сучасного літературознавства, у діахронно-
синхронному контексті української літератури. У роботі аргументовано, що
“Чорний Ворон” і “Маруся” є знаковими явищами сучасного літературного
процесу й прочитуються у контексті відновлення історичної правди.
Репрезентована в дисертації наукова стратегія сприяла увиразненню
самобутності ідіостилю В. Шкляра, уточненню й доповненню наукових
концепцій і дослідницьких візій творчості епіка.
У першому розділі “Історична романістика в сучасному науковому
осмисленні” розкрито теоретичні аспекти жанрології, що стосуються генези,
розвитку й трансформації жанру історичного роману в українській
літературі; простежено особливості його наукового осмислення у радянську
й посттоталітарну добу.
3
З’ясовано, що українські літературознавці ХХ ст. здійснили
диференціацію прозових жанрів, визначили особливу жанрову форму
історичного роману – “зв’язку часів”, окреслили риси, що вирізняють жанр
історичного роману, описали корпус української історичної прози ХІХ–
ХХ ст. Визначено, що історичні й естетичні концепції романістики
В. Шкляра базовані на традиції української історичної прози та світоглядно-
ідейних переконаннях автора. Шляхом реконструювання документальних й
архівних матеріалів, біографій народних месників, В. Шкляр сформував
своєрідний авторський міф про борців за волю України.
Як показали спостереження, романи „Чорний Ворон” та “Маруся”
належать до жанру історичного роману, що творився упродовж тривалого
часу, зазнаючи трансформацій та модифікацій у залежності від епохи,
пануючого стилю, світогляду конкретного митця. Специфіка жанрової моделі
творів, відображені в них історичні та естетичні концепції В. Шкляра й такі
риси, як важливість концепту історичної пам’яті, поєднання міфічного й
документального, дозволяють вважати твори „Чорний Ворон” та “Маруся”
романами “зв’язку часів”. Поставши у контексті сучасної постгуманістичної
епохи, романи В. Шкляра, синтезувавши ознаки маскульту й так званої
високої літератури, засвідчили свою синкретичну художню природу.
Письменник зумів майстерно поєднати важливу і актуальну проблематику,
історичну достовірність, психологізм із гостросюжетністю й авантюрно-
пригодницьким чинником, забезпечивши цим самим своїм творам статус
бестселерів. Історична концепція В. Шкляра, основою якої є розуміння
історичної пам’яті як духовного первня народу та націєтворчого чинника, а
зв’язку часів як умови еволюції суспільства, знайшла вдалу реалізацію у
романній формі, засвідчивши тим самим актуальність жанру історичного
роману, його важливість для сучасного реципієнта.
У другому розділі “Роман “Чорний Ворон” як розвиток традиції й
новаторська проекція художнього історизму” досліджено специфіку
4
жанрової та композиційної моделі, поетику образотворення та стилю роману
“Чорний Ворон”.
Стверджено, що специфіка жанрової моделі роману характеризується
синкретизмом елементів історичного, авантюрно-пригодницького,
любовного, психологічного жанрових різновидів. Двоплановість сюжетно-
композиційної структури обумовлена трансформацією в художньому світі
документальної (має статичний характер) та індивідуально-авторської
(прикметна динамізмом, що формується на основі залучення елементів
авантюрно-пригодницького та любовного жанрових різновидів) площин.
Порушення причинно-наслідкових зв’язків (елементи ретроспекції, зміщення
хронологічного подієвого ряду) свідчить про синкретизм історичного та
художнього часу, національно-локальних та екзистенційних категорій, а
також увиразнює важливу роль індивідуально-авторських акцентів у
інтерпретуванні історичних подій та постатей. Синкретизм реалістичних,
неоромантичних та постмодерних стильових домінант засвідчує єдність
традицій та новаторства у репрезентації письменником власної візії
історичного минулого.
Документальна основа, сформована на архівних документах, спогадах
учасників повстанської боротьби, модифікується в процесі розгортання
письменницького бачення, репрезентованого переважно на рівні образної
системи. У моделюванні образів виразним є поєднання історичної правди та
художньої вигадки, індивідуалізації й типізації. Постаті повстанців й
отаманів прикметні домінуванням історичної правди, адже вони постали на
основі осмислення автором історичних документів, спогадів (студії
Р. Коваля, спогади І. Лютого-Лютенка, твори Ю. Горліса-Горського тощо).
Образ головного героя, отамана Чорного Ворона, є збірним і розкривається
через першоособовий та третьоособовий наратив, крізь призму сприйняття
ворогів, повстанців, жінок. В образі акумульовані кращі риси отамана,
повстанця: патріотизм, героїзм, жертовність, стійкість, безкомпромісність,
5
вірність ідеї. Романтизації та містичності постаті головного героя надає образ
птаха чорного ворона – спостерігача, коментатора й обсерватора. Образ птаха
поглиблює й увиразнює філософську основу роману, актуалізуючи
екзистенційні ідеї, проблеми циклічності й трагічності історичного процесу.
Образи повстанців прикметні ідеалізацією, натомість постаті ворогів –
схематичністю й негативною семантикою. У моделюванні узагальненого
образу ворога-окупанта письменник використав гротеск, сатиру, знижену
анімалістичну образність, що знайшли вияв у відтворенні мовлення,
зовнішності, поведінки, вчинків більшовиків. У топосах Холодного Яру та
Мотронинського монастиря втілена конкретно-історична й символічна
семантика, увиразнена національна ідея й тема неперервності визвольної
боротьби ХVІІІ–ХХ ст.
У третьому розділі “Парадигма національного резистансу: опозиція
“жінка проти ворожої агресії” (роман “Маруся”)” проаналізовано поетику
роману В. Шкляра “Маруся”, зокрема визначено специфіку авторської візії
історичної дійсності, особливості характеротворення та проблематики.
Репрезентована у романі “Маруся” парадигма національного
резистансу сформована на основі поєднання історичних фактів та
художнього домислу й вимислу, реалістичного та міфологічного векторів у
відтворенні образів персонажів та їхній контрастній поетиці (“свої” / “чужі”;
жінка / ворожа агресія). Письменницька візія національно-визвольних
змагань 1919–1920-х рр. ґрунтована на ідеях національного відродження,
історичної пам’яті, зв’язку часів, міфологізації й психологізації образів.
Історизм роману сформований зображенням реальних осіб (повстанські
отамани, представники родини Соколовських, військове керівництво та ін.).
Розгортання любовної лінії, героїзація й міфологізація образів повстанців та
їх отаманів, сюжетний динамізм, авантюрно-пригодницькі перипетії
дозволяють означити роман “Маруся” і як національний бестселер.
6
В образі головної героїні – отамана Марусі – втілено героїко-
патріотичний пафос твору, сконцентровано його ідейний зміст: утвердження
нескореності та непереможності українського народу в національно-
визвольній боротьбі, самовіддане відстоювання свободи рідної землі. Образ
Марусі розкривається у контексті родинного та повстанського середовищ,
через показ її ставлення до рідних, повстанців, ворогів. Поліфонічний образ
героїні базований на єдності документальних матеріалів та легендарних
фактів, взаємодії реалістичних та містичних, фемінних і маскулінних
чинників. Національно-визвольна, патріотична ідеї актуалізуються у
контексті розкриття образів представників родини Соколовських (братів,
батька, матері), отаманів, повстанців. Збірний образ Української Галицької
армії репрезентований через моделювання постатей її представників: сотника
Станіміра, Мирона Гірняка, рядових стрільців. Як і в романі “Чорний
Ворон”, образи повстанців та отаманів дещо ідеалізовані, що зумовлено
актуалізацією національно-визвольної тематики, натомість образи ворогів-
окупантів виразно негативні й шаржовані, що підкреслюється зображенням
зовнішнього вигляду, відтворенням мовлення, вчинків.
У висновках підсумовано результати дослідження. Акцентовано, що
романи В. Шкляра „Чорний Ворон” та “Маруся” є самобутнім явищем
новітньої історичної романістики, що акумулює багатолітню традицію
романного жанру й засвідчує модифікацію жанрової матриці, її оновлення та
збагачення. Романам В. Шкляра притаманні такі ознаки, як синкретизм
історизму й міфологізму, актуалізація концепту історичної пам’яті,
репрезентація циклічної природи історії; в них реалізовано настанову на
подолання усталених ідеологічних матриць у трактуванні минулого,
репрезентовано авторську візію національно-визвольних змагань в Україні
1918–1924 рр.
7
Ключові слова: історичний роман, поетика, авторська візія, історична
правда, жанр, образ, ідея, проблематика, композиція, національно-визвольні
змагання, міфологізм, інтертекст, хронотоп.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП.........................................................................................................12
РОЗДІЛ 1. Історична романістика в сучасному науковому
осмисленні.............................................................................................................20
1.1. Теорія й історія жанру історичного роману, його антиномійність у
радянську й посттоталітарну добу.......................................................................20
1.2. Історичні й естетичні концепції романістики В. Шкляра.................51
Висновки до розділу 1.................................................................................63
РОЗДІЛ 2. Роман “Чорний Ворон” як розвиток традиції й
новаторська проекція художнього історизму................................................66
2.1. Специфіка авторської жанрової та композиційної моделей.............66
2.2. Поетика образотворення та стилю В. Шкляра...................................78
Висновки до розділу 2...............................................................................116
РОЗДІЛ 3. Парадигма національного резистансу: опозиція “жінка
проти ворожої агресії” (роман “Маруся”)....................................................120
3.1. Авторська візія історичної дійсності й особливості психологізму
роману...................................................................................................................120
3.2. Характерокреаційна поетика та її роль в інтерпретації феномену
збройного резистансу..........................................................................................133
Висновки до розділу 3...............................................................................167
ВИСНОВКИ..............................................................................................170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................179
|
|
|
