Клим Поліщук

Клим Поліщук народився 25 листопада 1891 року у місті Краснопіллі Житомирського пові­ту, у селянській родині. Читати навчився Клим од батька і перечитував все, що потрапляло до рук. Потім спробував записувати почуті від матері казки, леген­ди, давні народні пісні. На життя заробляв — ма­люючи крамничні вивіски.
У 1905 році декілька віршів Клима Поліщука, без його відома, потрапило до українських часописів «Рід­ний Край» та «Громадська Думка», що звернуло на нього увагу Б. Грінченка, І. Нечуя-Левицького, Г. Бар­вінок та деяких інших. І гак розпочався його шлях у лі­тературу.

Після вибуху жовтневого повстання 1917 року Клим дуже перейнявся соціалістичними ідеями, працював по різних революційних організаціях, але придержу­вався національного табору і, переслідуваний на Жи­томирщині, дістався до Галичини, де займався виключ­но письменством, з котрого ледве міг вижити. У Львові знайомиться Клим Поліщук із своєю майбутньою дружиною, Галиною Орлівною. Тут народжується в 1922 році їх дочка Леся.

Львівський період дуже плідний у творчості Полі­щука. Одна за одною виходять друком його книжки «Жменя землі. Галицькі легенди», «Веселе в сумно­му», «Скарби віків. Українські легенди» (1921 р.), «З виру революції. Фрагменти спогадів про «літера­турний» Київ 1919 р.» (1923 р.), повість «Світ чер­воний» (1923 р.). Життя ніби налагодилося, але праг­нення до змін погнало Клима Поліщука назустріч своїй долі до столиці Радянської України — Харкова.
У 1931 році за наклепом заарештовано дружину По­ліщука, Галину Орлівну, талановиту письменницю, звинувачену в тому, що вона трактує колгоспний рух як кріпаччину.

Згодом заарештовано Клима. Його вислали до Ка­захстану і, мабуть, розстріляли. Невідомі дата його смерті і місце поховання. Всі сліди загубилися. А со- вєтські власті потурбувалися й про те, щоб заховати від людей Клима Поліщука — письменника. На довгі роки його твори були замкнені за залізними дверима «спецхрану».

А проте Клим Поліщук займає видатне місце в літе­ратурному процесі України 20—30-х років. Його творчість надзвичайно цінував Осии Турянський, кот­рий писав: «Мова Поліщука дуже гарна. Про неї мож­на сказати те саме, що й про Коцюбинського, при читанні якого придніпрянець каже, що це чиста мова Великої України, а галичанин має враження, що так і в Галичині говорять. Оце секрет єдиної літератур­ної мови... Ось яке літературне обличчя Клима По­ліщука: оригінальний психолог, могутній маляр тай- них тремтінь людської душі, поет боротьби й віри в сонце. Ця віра в сонце відрізняє його від москов­ських письменників-нігілістів і робить його близьким і рідним українському серцю».