|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
14.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
14.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.8 МБ)
|
|
| Опис: |
Плетена О. О. Конспірологічний роман в українській та
американській літературах початку ХХІ сторіччя: жанрова типологія. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань
03 Гуманітарні науки за спеціальністю 035 Філологія. – Херсонський
державний університет; ДВНЗ «Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника», Івано-Франківськ, 2021.
У дисертації досліджено жанрову типологію конспірологічного роману
та його модифікації у художніх доробках сучасних письменників (Д. Брауна,
В. Єшкілєва, Дж. Роллінса та ін.).
Наукова новизна роботи зумовлена як постановкою проблеми, так і
одержаними результатами. У дисертації вперше здійснено зіставнотипологічне дослідження українського й американського конспірологічного
роману як парадигмального, що має спільні, відмінні та варіативні ознаки.
Уперше в українській американістиці проаналізовано автометаописи й
художні тексти Дж. Роллінса, які дотепер не були предметом спеціального
фахового дослідження; вперше твори В. Єшкілєва співставлено з
конспірологічними романами американських письменників. Уперше
обґрунтовано жанровий інваріант конспірологічного роману; окреслено
модель жанрової типології конспірологічної формули. Уточнено жанрову
специфіку конспірологічного роману серед інших форм авантюрнопригодницької літератури. Доведено, що конспірологічний роман як
формульний балансує між масовою словесністю й поліжанровою структурою
постмодерністського роману та має специфічні риси в різнонаціональних
літературах. Набула подальшого осмислення проблема «перетину кордонів»
між елітарним і масовим, фактуальним та фікційним у літературному процесі
початку ХХІ ст.
3
Типологічне дослідження конспірологічного роману фокусується на
виявленні подібностей, аналогій і відмінностей літературних явищ та
контекстів, у яких вони перебувають. Компаративна концепція зіставлення
конспірологічної формули української та американської літератур початку
ХХІ ст. охоплює такі спільні чинники: кроскультурну жанрову природу
«глобально популярної» (С. Дюрінг) формули, її функціональну й тематичну
подібність; наявність спільного структурного зразка – жанрового прототипу,
яким є «денбраунівський» роман; імплікацію концептів теорії змови як
транскультурного дискурсу, що є наративною та міфотворчою основою для
«художньої конспірології»; загальний синхронний контекст; аналогічні
комунікативно-рецептивні авторські стратегії.
Студіювання структурно-семантичних параметрів конспірологічного
дискурсу засвідчило актуальність проблеми та її розширення у масовій
культурі. Виявлено такі риси конспірологічної ментальності, як-от:
міфотворчість, параноїдальність, апокаліптичність світосприйняття; віра у
«втаємничену» реальність, криптоісторію; неможливість / небажання носія
конспірологічної свідомості відокремлювати фактуальне від фікційного, що
пов’язано з недовірою до різного роду інституцій; цікавість до сенсацій
тощо. Доведено «взаємоперетікання» конспірологічних мотивів і сюжетів із
масмедіа в популярну літературу й навпаки.
У роботі окреслено стратегії жанрової типологізації конспірологічного
роману, визначення яких зорієнтовано на принципи компаративної генології.
Релевантним предметові нашого дослідження вважаємо комунікативнорецептивний підхід у поєднанні з традиційними науковими парадигмами.
Опертя на ідеї жанрової традиції («пам’ять жанру»), на когнітивні теорії
родинної подібності, на теорію прототипів дало змогу розгорнути жанрову
типологію конспірологічної формули. Вона є компромісною між «суворими»
традиційними класифікаціями та розмитими сутнісними ознаками жанру в
теорії родинної подібності. «Мережі подібностей» «без берегів» запобігає
базовий конструкт – жанровий інваріант, що виконує функції «основного
4
ядра» (“hard core”). Зіставлення романів В. Єшкілєва та Дж. Роллінса з
прототипом – конспірологічним романом Д. Брауна – дає змогу простежити
видозміни жанрової парадигми конспірологічного роману в українській та
американській літературах.
У структурі жанрового інваріанта окреслено три складові: 1) план
змісту, 2) план структури, 3) план сприйняття (за Н. Лейдерманом).
За першою позицією виокремлено спільний комплекс усталених мотивів як
конспірологічних, так і суто літературних чи міфопоетичних, перекодованих
у ключі теорії змови. У плані структури визначено домінанту –
часопросторову організацію твору, до якої входять сюжет, система
характерів, відзначених «конспірологічною» специфікою. Спільним для
досліджуваних творів є квест-хронотоп, що містить об’єкт (сакральний
артефакт чи ідеї), суб’єкт (квестор) і предикат (багаторівневий лабіринт, який
долає квестор, щоб досягти бажаного). Сюжетотвірні константи
конспірологічного роману таємниця – змова – розслідування як
цілеспрямований пошук, тобто квест, створюють фікційну реальність твору.
Квест-хронотоп актуалізує рецептивний аспект («план сприйняття»)
конспірологічного роману, що сприяє ідентифікації читача з героями,
підвищує цікавість до твору, встановлює ігрові відносини між автором і
читачем, оскільки завдяки пошуку вони разом ідуть до істини. Рецептивні
функції жанру демонструють його двоплановість як інтерпретаційної моделі
та маркера комунікативних відносин у системі автор – текст – читач.
Рецептивний аспект (план сприйняття) є інкорпорованим як у план змісту,
так і в план структури, що також є спільною рисою конспірологічного
роману як кроскультурного.
Унаслідок дискурсивного аналізу проблеми концептуалізовано
дефініцію конспірологічного роману (розширене її формулювання подано у
висновках). Це гібридний жанр масової літератури, генетично пов’язаний із
формульною «літературою таємниці», позначений рисами
постмодерністської поетики (поліжанровість, релятивізм, міфологізація,
5
фікційність, наративізація історії тощо). Попри жанрові трансформації,
конспірологічний роман зберігає специфіку жанру, оприявнену через
глобальну таємницю (конспірологічний міф), специфічного героя, квестхронотоп, що структурують наратив твору.
«Денбраунівський» конспірологічний роман виступає прототипом
(генотипом, зразком) родинної подібності цих творів за такими спільними
параметрами: 1) поліжанровість, 2) мотивна структура твору,
3) часопросторова організація (сюжет, персонажі, вставні конструкції),
4) рецептивний аспект жанру, 5) риси постмодерністської поетики (переписування / перечитування історії, сакральних подій, інтертекстуальні
перегуки, інтермедіальна техніка (топографічні, релігійні, культурологічні
екфразиси, застосування колажу, оніричного дискурсу тощо)). Однак
оприявнення інваріантних рис не заступає індивідуально-авторських і
національних модифікацій.
У дисертації доведено, що жанрову поліфонію конспірологічної
формули створюють контамінація, інверсія, взаємне перегрупування /
накладання, трансформація старих та нових жанрів «літератури таємниці»
(Дж. Кавелті), до яких додаються елементи інших жанрових парадигм –
фентезі, релігійної утопії та ін. Типологічне зіставлення конспірологічного
роману Дж. Роллінса та В. Єшкілєва з «денбраунівським» прототипом дає
змогу виокремити (поряд із спільними й варіативними ознаками) жанрову
домінанту кожного з них: релігійно-культурологічну в Д. Брауна, авантюрнопригодницьку в Дж. Роллінса, містико-міфологічну у В. Єшкілєва. Жанрова
домінанта оприявнює модифікації у генологічній парадигмі
конспірологічного роману.
У роботі окреслено мотивний комплекс досліджуваних творів.
Унаслідок типологічного зіставлення виокремлено низку схожих мотивів і
образів, серед яких головну роль у створенні конспірологічного міфу
відводиться мотиву пошуку Святого Ґрааля. Усі названі автори зберігають
аксіологічну та семантичну сутність цієї міфологеми. Семантика Святого
6
Ґрааля, що може інтерпретуватися як збереження таємниці, художньо
втілюється в артефакті (історичні документи, магічний камінь, канопа з
таємними ліками). Однак є різниця в авторських інтерпретаціях. Д. Браун
орієнтується на генеалогічну лінію крові Ісуса Христа і Його нащадків;
Дж. Роллінс трансформує кельтський міф про чудодійну силу зілля із
магічного котла жерців-друїдів; для В. Єшкілєва Святим Ґраалем є гнозис –
містичне знання українського жрецтва. Порівняльний аналіз інших мотивів
та образів комплексу також засвідчує схожі та відмінні риси, що оприявнює
модифікації на тематично-змістових рівнях.
У часопросторовій локації творів Д. Брауна, Дж. Роллінса і В. Єшкілєва
перетинаються два важливі аспекти конспірологічного дискурсу, що
обумовлюють його двоїстість: 1) час і простір Історії, коли зародилась змова;
2) сучасна наративна структура – розкриття змови проти істини. Квестхронотоп творів має структуру стадій сюжету та містить цілеспрямовану
діяльність функціональних персонажів. Шлях до мети квесту постає як
лабіринт. Інваріантні за місцем у структурі художнього цілого, лабіринти
різняться семантикою та прийомами створення. У романах Д. Брауна
лабіринт інтелектуальний, подолання його потребує розгадування складних
символів, загадок, ребусів, алюзій; у романах Дж. Роллінса – тяжіє до
сюжетних схем авантюрного роману, тому у створенні лабіринту
переважають прийоми саспенсу та літературного екшену.
Від «денбраунівського» прототипу квест-хронотоп і концепт лабіринту в
романі В. Єшкілєва відрізняються тим, що у них головну роль відіграє не
акційний компонент, а «ментальні мандри», містико-міфологічна
спрямованість до езотеричної істини. Лабіринт виступає символом Всесвіту і
духовного буття.
Отже, квест-хронотоп, призначення якого – розгадування сакральних, а
часом і профанних таємниць шляхом проходження лабіринту
(культурологічного, акціонального, конспірологічного, символічного,
езотеричного тощо), є інваріантною рисою конспірологічного роману.
7
Однак на відміну від його американського варіанта, зануреного переважно у
глобальний релігійно-історичний контекст або сучасність, у В. Єшкілєва
домінує чітка орієнтація на осягнення коренів національної ідентичності
через містично-філософську інтерпретацію історичних подій та духовного
буття нації як у сивій давнині, так і в сучасності. Хоча це не виключає
глобального контексту змови як константи його конспірологічного роману,
бо змова точиться між Західними та Східними марками проти відродження
духовного первня України. Феномен «містичного як жанровий чинник»
(І. Качуровський) маркує національну ідентичність роману В. Єшкілєва.
Отже, можемо констатувати доместикування конспірологічного роману
В. Єшкілєвим, надання йому яскравої національної та індивідуальноавторської своєрідності.
Спільним для американського й українського конспірологічного роману
є новий тип персонажів, що існують у світі, де «предметом змови є
конструювання реальності» (Л. Болтанскі). Художня реальність
конспірологічного роману балансує між фікційністю та фактуальністю й не
підлягає перевірці на достовірність. Принципова неверифікованість теорії
змови, що покладена в основу творів, додає їй особливої привабливості в
очах носіїв конспірологічної свідомості як у позалітературній дійсності, так і
в рецепції жанру.
Конспірологічний роман, як і вся масова література, є літературою для
читачів, які диктують свої правила гри. Конвенційність жанрів масової
літератури, до яких належить конспірологічний роман, надає авторам широкі
можливості «догодити» реципієнтові. На тлі досить схожих прийомів, що
забезпечують родинну подібність зразків конспірологічного роману,
виявлено аналогічність комунікативно-рецептивних стратегій. Схожими і
варіативними є культуртрегерська функція творів, елементи ескейпізму,
самоідентифікація реципієнта з персонажами тощо. Можливість проживати
не своє життя, що виступає своєрідним компенсаторським механізмом,
створює для читача «зону комфорту». Конспірологічний роман сприяє
8
інтелектуалізації реципієнта і, відповідно, підвищенню його самооцінки
завдяки застосуванню у редукованому вигляді сучасних наукових теорій, що
є усталеним прийомом текстотворення. Наявність специфічних прийомів
напруги (саспенсу), динамічність сюжету, гра з читачем також є спільними і
варіативними рисами українського та американського конспірологічного
роману.
Отже, слід констатувати, що жанрова типологія конспірологічного
роману в українській та американській літературах початку ХХІ сторіччя,
розгорнута на ідеях когнітивної теорії прототипів та «основного ядра»
(жанрового інваріанта), уможливила концептуалізацію таких його
парадигмальних видів: конспірологічний релігійно-культурологічний роман
(Ден Браун); конспірологічний авантюрно-пригодницький роман
(Джеймс Роллінс); конспірологічний містико-міфологічний роман,
конспірологічний історико-міфологічний роман із елементами містики
(Володимир Єшкілєв). Репрезентована класифікація існує за принципом
«відкритого каталогу», однак «основне ядро» (жанровий інваріант) обмежує
входження у родинну подібність таких творів «змішаних жанрів», що не
мають належної кількості прототипічних ознак.
Ключові слова: компаративний аналіз, типологія, традиція, рецепція,
дискурс, структура, жанровий інваріант, модифікація, національна
ідентичність, масова література, свій / чужий, міфопоетика, роман, жанр,
українська література. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................... 19
РОЗДІЛ 1. КОНСПІРОЛОГІЧНИЙ РОМАН У ТЕОРЕТИКОМЕТОДОЛОГІЧНИХ ДИСКУРСАХ............................................................ 33
1.1. Конспірологічний дискурс у міжкультурній комунікації:
структурно-семантичні параметри .......................................................... 33
1.2. Стратегії жанрової типологізації конспірологічного роману ......... 43
1.3. Жанровий інваріант структури твору............................................... 59
РОЗДІЛ 2. КОНСПІРОЛОГІЧНИЙ РОМАН ВОЛОДИМИРА
ЄШКІЛЄВА І ДЖЕЙМСА РОЛЛІНСА У НАУКОВІЙ РЕЦЕПЦІЇ ТА
АВТОРЕФЛЕКСІЇ ........................................................................................... 76
2.1. Рецепція конспірологічного роману В. Єшкілєва в українському
літературознавчому дискурсі................................................................... 76
2.2. Авторефлексія Дж. Роллінса і конспірологічний роман: точки
перетину.................................................................................................... 84
РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЇ МОДИФІКАЦІЇ КОНСПІРОЛОГІЧНОГО
РОМАНУ (ДЕН БРАУН, ДЖЕЙМС РОЛЛІНС, ВОЛОДИМИР
ЄШКІЛЄВ) ...................................................................................................... 105
3.1. «Денбраунівський» конспірологічний роман як прототип ........... 105
3.2. Жанрова модифікація конспірологічного роману Дж. Роллінса .. 126
3.3. Жанрова специфіка роману В. Єшкілєва: національна версія
«художьої конспірології»....................................................................... 150
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 189
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...214
|
|
|
