Ярослав Платмір » Українське селянство в уявленнях та інтерпретаціях інтелектуальних еліт Наддніпрянщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Українське селянство в уявленнях та інтерпретаціях інтелектуальних еліт Наддніпрянщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Дисертація
Написано: 2021 року
Розділ: Історична
Додав: balik2
Твір додано: 23.01.2022
Твір змінено: 23.01.2022
Завантажити: pdf див. (1.6 МБ)
Опис: Платмір Я. Л. Українське селянство в уявленнях та інтерпретаціях
інтелектуальних еліт Наддніпрянщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). –
Кваліфікаційна робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі
спеціальності 032 – історія та археологія. – Черкаський національний
університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси, 2021.
У дисертації проаналізовано стан дослідження проблеми, сформовано та
ґрунтовно опрацьовано джерельну базу, прописано методологію та визначено
загальні напрями роботи. З’ясовано, як уявляли та інтерпретували інтелектуали
українське селянство Наддніпрянщини наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Дослідження базується на розумінні проблеми, що саме в той час
інтелігенція починала творити образи модерного суспільства та намагалася
залучити до них селянство, котре здебільшого ще перебувало в «домодерному
світі». У будь-якому разі суспільні процеси пізньоімперської доби не могли
відбуватися без взаємодії інтелектуальних кіл та численної хліборобської
верстви; вони були тісно взаємопов’язані багатьма чинниками – соціальними,
культурними, родинними, професійними та ін.
Автором було вивчено історіографію проблеми, системно проведено
евристичну роботу, застосовано різні прийоми й методи наукового пошуку, що
сукупно дало змогу визначити й напрацювати новизну отриманих результатів.
Загалом, фрагментарне висвітлення піднятої в дисертації проблеми
розпорошено у великій кількості наукових праць, які присвячені переважно
історії формування інтелігенції та зростання її ролі в суспільно-політичному
житті й національно-визвольному русі пізньоімперського періоду. Також
чимало розвідок містять аналіз інтелектуального доробку, просопографічних
сюжетів. Автором особисто виявлено й проаналізовано пласт наукової
літератури, куди входять статті та тези з «вузькою» проблематикою й ґрунтовні
праці, що присвячені теоретико-методологічним проблемам, інтелектуальній,


3



антропологічній та соціальній історії. При цьому, під час опрацювання
джерельної бази та історіографії, довелося застосувати певну вибірковість, що
пояснюється «безмежністю» архівних матеріалів та намаганням уникнути
ймовірної залежності від міфів, котрі притаманні суб’єктам досліджуваних
історичних явищ, соціальних та інтелектуальних практик.
Аналіз історіографії дослідження дає змогу оцінити ступінь його повноти
та відображення в наукових розвідках українських і закордонних дослідників.
Можна з упевненістю стверджувати, що селянство Наддніпрянщини в
уявленнях та інтерпретаціях інтелектуальних еліт кінця ХІХ – початку ХХ ст.
не було раніше вивчено як самостійне явище в історичних та історіографічних
студіях.
Джерельна база дослідження складається з великого ряду історичних
пам’яток, найбільше – писемних. Сюди входять джерела особистого
походження (его-документи: щоденники, спогади, листи, промови, нотатки,
публіцистика та ін.), опубліковані матеріали (деякі з них – уперше введено до
наукового обігу), матеріали архівних фондів. Особливе місце відведено тим
фрагментам текстів (мікросюжетів), у котрих репрезентовано суб’єктивні
погляди на селянство як такі. Комплексне опрацювання джерел дало змогу
сформулювати та простежити ключові положення дисертації, досягнути мети,
виконати поставлені завдання.
У методологію роботи покладено усталені в сучасній науці елементи
історичного пізнання, виокремлено загальний методологічний задум і
конкретні принципи, підходи й методи дослідження. Їхнє формулювання та
використання дало підстави думати, що реальне відображення суспільних явищ
та інтелектуальних практик навряд чи можна ствердити інакше, ніж складаючи
уявлення про них на основі всього комплексу виявленої й опрацьованої
інформації. Засвідчено шляхи авторського осмислення сутності історичних
явищ та обґрунтовано конкретні пізнавальні поля пропонованих положень й
отриманих результатів. Провідне місце належить міждисциплінарному підходу.
Використано переваги синергетики, зокрема щодо вивчення процесів


4



самоорганізації, стійкості й розпаду соціокультурних структур. Враховуючи
зростання соціального, психологічного, біологічного чинників в історії,
виправданий підвищений інтерес до художньої та мемуарної літератури. Тексти
й контексти інтелектуальної спадщини розуміємо як складну систему поглядів,
що формувалися поступово, під впливом різних чинників. Сукупно це
наблизило до фіксування та інтерпретації як поодиноких учинків, так і стійких
поведінкових манер селян, інтелігентів, істориків.
Охарактеризовано інтелектуальні еліти, до яких автор відносить освічених
людей Наддніпрянщини, що творили та були публічними репрезентантами
власних знань, критично мислили, виявляли здатність на рефлексію в
конкретних історичних умовах. Саме громадський рівень інтелектуальної
активності та належна ефективність діяльності виступали ключовими засадами
їхніх суспільних ролей. Основна увага в дослідженні відведена українській
інтелігенції, котра наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. відігравала вже помітну
роль у суспільно-політичному житті.
Доведено, що в уявленнях інтелігенції селянство фіксувалося відразу в
кількох ракурсах – соціокультурному, політичному, побутовому та ін.
Домінувало, найчастіше, «народницьке» сприйняття, котре було своєрідним
спадком «довгого» ХІХ ст. Воно виявлялося в «спалахах етнографізму»,
професійних уподобаннях і практиках, але були й відчутні «менш численні»
роздуми провідних інтелектуалів у річищі модернізаційних вимог.
З’ясувати сприйняття селянства наддніпрянською інтелігенцією
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. виявилося досить непросто через ряд
обставин: уніфікований спосіб життєдіяльності селянства імперії, з якого
виокремити саме «наддніпрянських» селян було складно; інтелігенція мала
творити візію соціальної «основи нації» в умовах, коли сама переживала
складні процеси професійного становлення та національного самовизначення;
вплив на інтелігенцію політичного та інших чинників, котрі позначалися на
їхніх уявленнях; брак досвіду ефективних методологічних підходів і
практичних історичних студій, присвячених цій проблематиці.


5



Досліджено проблему виникнення, розвитку та протиставлення двох
дискурсів українського селянства Наддніпрянщини. У пізньоімперський період
протистояння між національним (українським) проектом «будівництва нації» та
розбудовою «великої російської нації» вийшли на новий рівень завдяки
«підсиленню» його саме селянським чинником. Село дедалі частіше
потрапляло в орбіту інтелектуальних битв, що послаблювало асиміляційні
зусилля апологетів російсько-імперських доктрин та інтересів.
Практичне застосування результатів дослідження полягає в тому, що
матеріали та висновки, залучений фактологічний матеріал можуть бути
використані при підготовці концептуально-синтетичних праць з соціальної та
інтелектуальної історії України, аграрної історії, також дидактичної літератури
– навчальних посібників і підручників.
Результати проведеного аналізу можуть бути основою для подальших
наукових досліджень з проблематики інтелектуальної та соціокультурної історії
України кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Ключові слова: Наддніпрянщина, інтелектуальні еліти, інтелігенція,
селянство, суспільство, нація, асиміляція, дискурс.

Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.