Геннадій Петриченко

Петриченко Геннадій Васильович, псевдонім «Орій», народився  23 липня 1946 року в місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Сім’я була неповною.  Маючи неспокійну —  критично-дійову натуру, мама була  надто вимогливою до чоловіків. З тієї причини,  вважала за краще виховувати сина сама.
Хоча з часом, бачучи поряд щасливі сім’ї й відчуваючи  потребу в таткові для малого, все ж, намагалася відшукати достойного чоловіка.  Напевне саме з тієї причини, матері з сином довелося змінити безліч міст і сіл  на території, тоді ще Радянського Союзу. 
Очевидно таке життя стало, для Геннадія звичним і нарешті, привабливим. Ще навчаючись у четвертому класі, він помандрує за сотні кілометрів у пошуках намріяного татка. Була в його дитинстві та юності ще не одна, більш і менш вдала подорож… Це, згодом, відобразиться в його письменницькому доробку.
Середню освіту, Геннадію довелося здобувати в багатьох школах країни.
У 1964 році,  маючи хист до музики (грав на кількох музичних інструментах), він вступив до Київського культосвітнього училища на факультет – керівник оркестру народних інструментів.
В 1965 році був призваний до лав армії. 
З 1970 року по 1972 рік, після закінчення служби в армії, навчався на курсах радіотелемеханіків у Київському Міжобласному учбовому комбінаті. Це тому, що радіотехніку Геннадій любив не менш ніж музику. І хоча в армії,  оволодів ще грою на духових інструментах, потяг до радіотехніки переважив.  Це також знайде місце у творах письменника.
З 1987 по 1991 рік (заочно) навчався й закінчив Київський технікум залізничного транспорту, що вплинуло на його подальшу трудову діяльність.
Писати вірші та  нариси розпочав ще в шкільні роки.  Видно недаремне, бабуся, володарка однієї з квартир у яких  проживала мати з сином, казала: «Не інакше,  як з цього малого брехунця  вийде писатель». Проте до писання серйозно не відносився. Писав по-натхненню й не часто.
В армії довелося писати більше. В основному це були нариси та оповідання з армійського життя. 
В 1968 році, після демобілізації з армії, працював літ працівником у районній газеті м. Обухів, Київської області.  Проте, очевидно передане з материною кров’ю нестримне бажання до правдолюбства та справедливості не сподобалося керівництву районного комітету партії.  Після третього попередження працю в газеті довелося залишити. Це негативно вплинуло на бажання до творчості.  Хоча за цей час підготував до друку збірку оповідань та нарисів, проте не видав — не вважав написане вартим очам читача.
Бурхливі події, що відбувалися в житті письменника, а саме: одруження, народження дітей, зміна місць праці, знизили потяг до творчості на досить довгий період.
Після закінчення курсів радіотелемеханіків, працював  у радіотелемайстернях Києва й області. 
З 1975 по 1980 рік працює завідуючим клубом, художнім керівником та директором будинку культури в культосвітніх закладах Київської області.
З 1980 до пенсії 2006 року (за виключенням подорожей по країні та  ближньому й  дальньому зарубіжжю): працював електриком на підприємствах міста Києва, а закінчивши технікум — електромеханіком Тягової підстанції на залізниці.
З 2001 року, після однієї з подорожей, а саме, як заробітчанина до Ізраїлю; бажання до творчості знову оволоділо Геннадієм Петриченком. Його оповідання та нариси друкуються в газетах та інших періодичних виданнях області й країни. Кілька оповідань із заробітчанського життя наших земляків за кордоном, було надруковано в журналі «Дніпро».
З 2004 по 2005 роки, з’являються збірки оповідань: «Перехрестя долі» , «Привіт з Обітованої» та  «На грані».
Творчість письменника  не залишилася непоміченою. У 2006 році Геннадія Петриченка приймають до Національної Спілки письменників України.
Ця подія додала натхнення до подальшої творчості.  В 2007 році він завершив працю над збіркою оповідань та повістю «Татку-у-у», а в 2009 році над повістю «Фаза». Надалі працює над більш монументальними творами.
В 2014 р. роман «Подорож ловеласа».
В 2017 р. роман «Терпкий смак раю».
В 2018 р. історичний роман «Спалах».
Не обминув Ге Орій і болючої для українського народу теми війни на сході. У результаті творчих роздумів та неспокою, в 2018 році з’явилася повість «Старий».
Нині Геннадій Петриченко, продовжує працювати  над новими творами. 
У творчому кошику письменника ще багато задумів і планів. Як кажуть у народі: «Аби на все вистачило здоров’я».