|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
02.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
02.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Перепелюк О. М. Церковні хори в Київській єпархії ХІХ – початку
ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032
Історія та археологія. – Уманський державний педагогічний університет імені
Павла Тичини, Умань, 2020.
Актуальність задекларованої теми визначається щонайменше у трьох
площинах: по-перше, загальний занепад духовності в суспільстві з одного
боку, а з іншого «мода на церкву» у частини населення, зумовлюють
необхідність аналізу історичного досвіду підтримування рівня релігійності в
суспільстві і реконструкції засобів утримання привабливості церковної
відправи. По-друге, звільнення церкви від державної опіки та московського
диктату створили сприятливі умови для повернення в церковну практику
усього заборонюваного в роки зросійщення Православної церкви, у яких
можливе повне відродження стародавніх українських церковних наспівів. А
успішне вирішення такого завдання значною мірою залежить від аналізу
історичного досвіду, винесення уроків з нього з метою недопущення подібних
явищ у майбутньому. І, по-третє, утвердження антропоцентризму в історії
вимагає розширення меж персоніфікації усіх учасників історичного процесу,
а відносно даної теми, то повернення із забуття імен регентів та хористів, які
своїм талантом та своїм мистецтвом співу зачаровували мільйони християн,
збільшували емоційно-чуттєве сприйняття молитви і підносили душі до
вершин прекрасного. Тому звернення до зазначеної теми є цілком
умотивованим.
У дисертації здійснено аналіз широкої джерельної бази, переважна
більшість якої вперше піддана опрацюванню і вводиться до наукового обігу,
вперше здійснюється спроба комплексного вивчення церковних хорів
Київської єпархії на тлі процесів русифікації Православної церкви на
українських землях. Аргументовано доводиться, що заборона давніх
українських наспівів та уніфікація церковного співу на усій території імперії,
3
а також регламентація діяльності церковних хорів були одним із напрямів
зросійщення церкви та встановлення контролю за духовно-моральним рівнем
життя населення українських земель. Науковою новизною визначається
персоніфікація регентів церковних хорів Київської єпархії.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що
систематизований у дисертації матеріал, основні положення та висновки
можуть бути використані в подальших дослідженнях історії Православної
церкви, проблем історії православної культури, соціальної історії, історії
повсякдення та історичної біографістики. Виявлені та використані архівні
матеріали доповнюватимуть джерельну базу української історії.
Теоретичні положення і висновки дослідження можуть
використовуватися для укладання магістерських програм, лекційних та
семінарських курсів студентів закладів вищої освіти, окремі фрагменти
дослідження доповнюватимуть регіональну та локальну історію.
Історіографія Православної церкви на українських землях має
незаперечні здобутки висвітлення окремих аспектів церковного хорового
співу, зокрема процесу уніфікації його за синодальним зразком. У
дореволюційній церковній періодичній пресі опубліковано чимало статей про
стан церковного співу, проблеми його реформування та можливості його
удосконалення. Накопичувався матеріал і про окремі церковні хори та про
корифеїв духовної музичної культури. На хвилі підвищення цікавості до
церковно-релігійної тематики в період відновлення державної незалежності
України були опубліковані фундаментальні дослідження з історії
Православної церкви в Україні, у яких висвітлювалися питання культурно-
освітньої діяльності православного духовенства. У дослідженнях з
церковнопарафіяльного шкільництва церковний спів розглядався як один з
навчальних предметів, викладання якого рекомендувалося забезпечити
спеціальними учителями. Але феномен церковного співу та організація
навчання співові як джерело поповнення церковних хорів, статусність,
4
особливості та практики повсякдення церковних хорів Київської єпархії не
були предметом спеціального дослідження.
Церковний спів як найбільш приваблива частина богослужіння уміщує
глибину релігійного споглядання, піднесеність, проникливість та відвертість
особливої божественної краси. У ньому неповторно і дивовижно гармонійно
поєднуються біблійні постаті, людські уявлення про Бога, потойбічне життя,
вічне царство, земні гріхи, страждання пекла. В уяві кожного християнина ці
образи сприймаються особливо глибоко саме завдячуючи емоційно-чуттєвому
впливу звуків. За рівнем впливу на формування духовно-релігійного
світогляду церковний спів не має собі рівних. Дію його підсилює те, що він
увібрав народні традиції та почасти історію народу, а відтак це полегшує йому
доступ до найпотаємніших куточків людської душі. Саме завдячуючи такій
особливості церковного співу синодальна церква прагнула його уніфікувати за
єдиним зразком аби використовувати для підвищення привабливості
Православної церкви і оперувати ним як важелем впливу на свідомість вірян.
Церковний хоровий спів розвивався на українських землях під впливом
двох обставин: діяльності композиторів та намаганням державно-церковної
влади виробити єдині його зразки і взяти під свій контроль. Але давні традиції
церковного співу виявлялися такими живучими, що навіть в умах потужної
русифікаторської політики імперської влади національні особливості в
церковному стилі на українських землях викорінити не вдалося.
Зʼясовано, що в духовних навчальних закладах Київської єпархії
церковний спів був обов’язковим навчальним предметом. У системі духовної
освіти готували як до священнослужіння, так і до учительства в усіх
навчальних закладах духовного відомства. Вихованці навчальних закладів
вивчали теорію та практику церковного співу, тобто на уроках і співаючи у
церковному хорі. Контроль за опануванням учнями духовних навчальних
закладів церковним співом Святійший Синод поклав на архиєрея. Низкою
положень та навчальних програм регламентувалися кількість уроків співу,
5
перелік обов’язкових молитов та піснеспівів, механізм контролю за
практичною підготовкою вихованців.
Найдавнішим у Київській єпархії осередком навчання церковному співові
був Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир. Там здавна існував
псаломницький клас, а 1810 року була відкрита церковно-учительська школа,
де вивчали Закон Божий, церковний спів та церковний устав з читанням
церковнослов’янською мовою. Та однієї школи для усієї єпархії з часом
виявилося замало і 1903 року у Києві на Лук’янівці почала діяти ще одна
церковно-учительська школа, яка готувала учителів для вищого типу
церковнопарафіяльних шкіл.
У всіх навчальних закладах системи освіти духовного відомства, що діяли
упродовж ХІХ – початку ХХ століття в Київській єпархії навчання церковному
співу було покликане вирішити завдання: шляхом створення церковних хорів
досягти максимального впливу церкви на православних вірян.
У дисертації за ознакою статусності найвідоміших хорів Київської єпархії
представлені матеріали про Архиєрейський (Митрополичий) хор, про хорові
традиції і хорове мистецтво в Київській духовній академії, про хори
найбільших київських монастирів. Найпрестижніший в єпархії Митрополичий
хор на піку своєї слави перебував при регенті Якову Степановичу
Калішевському. В узагальненому вигляді окреслені життєві траєкторії
хористів, наскільки дозволила виявлена джерельна база персоніфіковані
учасники хору, показана практика формування хорового колективу. Як
засвідчили історичні джерела, побутове життя хористів значною мірою
залежало від спритності регента.
Хор Київської духовної академії підлягав регламентації за статусом
академії, а відтак вільно розвиватися хорове виконавство не могло. Як в усіх
навчальних закладах духовного відомства, репертуар хору підлягав цензурі як
і стиль виконавства, заборонялося співати не надруковані і не схвалені
Святійшим Синодом духовні твори. Статутом регламентувався навіть побут
хористів. Та попри це, хорове виконавство було на високому рівні. Це
6
досягалося шляхом кристалізації національного стилю професійного
музичного мистецтва, що виявлялася у поєднанні національної традиції
хорового церковного співу із всебічним засвоєнням загальноєвропейської
техніки хорового виконавства і водночас опорою на народопісенний
інтонаційний фонд, носіями якого були хористи. Традиції хорового
виконавства були настільки глибоко защемлені в слов’янсько-українську
культуру, що статутні обмеження та адміністративний тиск були безсильними.
Регенти хору Київської духовної академії, в окреслених хронологічних межах,
формували смак до хорового співу у сотень студентів, найталановитіші з яких
були окрасою хорового виконавства.
З’ясовано початок історії хору Київського Михайлівського
Золотоверхого монастиря, розкрито порядок утримання хору та рівень
матеріального забезпечення хористів. Персоніфіковано деяких хористів
Києво-Слупського Пустинно-Микільського монастиря. Показано, що
монастирська громада турбувалася про освіту хористів, особливо малолітніх і
утримувала для них школу. Платня хористам була диференційована.
Великою популярністю користувався хор Києво-Печерської лаври. Саме
в цій обителі сформувався особливий Київський розспів, який монастирська
братія захищала як православну святиню. Лавра так потужно протистояла
імперській спробі регламентувати діяльність монастирського хору, що змогла
зберегти давні традиції хору. Духовний Собор Лаври зобов’язав усі покоління
хористів оберігати розспів від будь-яких змін і як велику цінність передавати
наступним поколінням півчих. Тому імперська влада була змушена з цим
змиритися і зробити виключення для Київського розспіву.
У ХІХ – на початку ХХ століття церковні хори функціонували у рамках
виконання свого основного завдання – супроводу богослужіння. Громадські
організації – Товариство любителів церковного співу та Київське товариство
грамотності – намагалися втягти церковні хори у вир громадсько-політичного
життя. Але хорові колективи були прив’язані до храмів і тільки іноді брали
участь в державних урочистостях з нагоди свят чи траурних подій у житті
7
імперської родини чи святкуванні історичних подій та роковин. Виключення
склали хори навчальних закладів духовного відомства, які брали участь у
святкуванні важливих подій.
Ключові слова: Київська єпархія, церковний хор, церковний спів, регент,
церковнопарафіяльні школи, Митрополичий хор, система духовної освіти.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП…………………………………………………………………..…...…..17
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА І ТЕОРЕТИКО-
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ…..…………………….....23
1.1. Історіографія проблеми………………………………………………...…...23
1.2. Джерельна база та методологія дослідження………..……………………..32
РОЗДІЛ 2. ЦЕРКОВНИЙ СПІВ У РУСЛІ ПОЛІТИКИ ЗРОСІЙЩЕННЯ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ….……….…38
2.1. Ліквідація ознак народності у церковному співові та його уніфікація за
синодальним зразком……………………………………………………………38
2.2. Феномен церковного співу: загальна характеристика………………….…53
2.3. Еволюція хорового церковного співу та духовної музики на українських
землях………………………………………………………………………...…..64
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ЦЕРКОВНОМУ СПІВОВІ ЯК
ДЖЕРЕЛО ПОПОВНЕННЯ ЦЕРКОВНИХ ХОРІВ ТА ЗАСІБ ВПЛИВУ
НА ДУХОВНО-РЕЛІГІЙНУ СФЕРУ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
СОЦІУМУ…………………………………………………………………….....76
3.1. Церковний спів у системі духовної освіти Київської єпархії.....................76
3.2. Навчання церковному співу у церковнопарафіяльних школах Київської
єпархії…………………………………………………………………………….86
3.3. Літні курси для учителів церковного співу у м. Києві…………………..101
3.4. Навчання церковному співові при Михайлівському Золотоверхому
монастирі та в Київській церковно-учительській школі………………….….114
РОЗДІЛ 4. ЦЕРКОВНІ ХОРИ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ: СТАТУСНІСТЬ,
ОСОБЛИВОСТІ, ПРАКТИКИ ПОВСЯКДЕННЯ……………………..….125
4.1. Митрополичий хор. Діяльність регента Якова Степановича
Калішевського…………………………………………………………………..125
4.2. Хорове мистецтво у Київській духовній академії……………………..…134
4.3. Хори найбільших монастирів Київської єпархії……………………….…148
4.4. Церковні хори: практики повсякдення……………………………………169
16
ВИСНОВКИ……………………………..…………………………………….177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..……184
ДОДАТКИ………..………………………………………………………….…223
|
|
|
