| Опис: |
Церковная политика Ярослава Мудрого. - Харьков : Епарх. тип., 1913. - 7 с.; 24
Анотація
Ця робота присвячена аналізу церковної політики Ярослава Мудрого. Автор починає з характеристики особистості князя, спираючись на ісландські саги, які зображують його як суперечливу фігуру. Ключовою ідеєю є прагнення Ярослава створити самостійну, незалежну від Константинополя руську церкву. Ця політика виявилася у призначенні Іларіона першим митрополитом руського походження, що було сміливим кроком. Однак після смерті Ярослава його наступники, через міжусобну боротьбу, не змогли продовжити цю справу, і влада знову перейшла до митрополитів-греків, що призвело до остаточного утвердження візантійського впливу в руській церкві.
***
Основні ідеї твору
1. **Характеристика Ярослава**: Автор, спираючись на ісландську «Еймундову сагу», зображує Ярослава Мудрого як суперечливого князя, що мав «нерішучий, несамостійний, непостійний» характер.
2. **Дві гілки християнства**: У Київській Русі існували дві гілки християнства: східна, що прийшла з Візантії, та західна, яка мала зв'язки з римською церквою.
3. **Політика Володимира**: Князь Володимир, хоч і прийняв візантійське християнство, але проводив відносно незалежну церковну політику.
4. **Прагнення до автокефалії**: Основною метою церковної політики Ярослава було створення самостійної руської церкви, яка не залежала б від Константинопольського патріарха.
5. **Призначення Іларіона**: Кульмінацією цієї політики стало призначення русина Іларіона митрополитом Київським без згоди Константинополя, що було зухвалим кроком.
6. **Внутрішній спротив**: Діяльність Ярослава наразилася на спротив як з боку грецького духовенства, так і з боку окремих діячів руської церкви, що тяжіли до Візантії.
7. **Роль монастирів**: Києво-Печерський монастир був центром, де боролися два напрями: прозахідний, представлений Ізяславом та Феодосієм Печерським, і провізантійський, представлений Антонієм Печерським.
8. **Занепад самостійності**: Після смерті Ярослава його сини не змогли зберегти єдність, що призвело до повернення грецьких митрополитів і посилення візантійського впливу.
9. **Перемога візантійського напрямку**: До кінця XI ст. візантійський вплив остаточно утвердився в руській церкві.
10. **Підсумковий висновок**: Робота показує, що Ярослав Мудрий зробив спробу створити національну церкву, але ця ідея не була підтримана наступниками, що визначило подальший шлях розвитку руської церкви як частини візантійської традиції. |
