|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
18.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
18.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Палаш А. О. Типологія мовно-естетичних знаків культури в поетичному дискурсі неокласиків. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності
035 – українська мова. – Інститут української мови НАН України. – Київ, 2023.
Виконана дисертація – це перше комплексне дослідження мовно-естетичних
знаків культури в поетичному дискурсі неокласиків.
Актуальність дослідження аргументовано двома чинниками: 1) потребою
удокладнення лінгвістичних знань про природу поетичного дискурсу «київських
неокласиків» з урахуванням ідейно-естетичних засад, також соціокультурних і
соціополітичних умов їх творчості; 2) необхідністю осучаснення методик аналізу,
їх спрямування на поглиблення й осучаснення знань про особливості семантичної
та асоціативно-образної реалізації вербальних носіїв культурних знань, про
динамічність «словника культури». У зв’язку з цим уперше в українському
мовознавстві застосовано інтегративний підхід (із поєднанням знань і методів
лінгвостилістики, лінгвокогнітології, лінгвокультурології, літературознавства,
філософії, методів семантико-естетичного, когнітивно-текстового, рецептивного
аналізу) до вивчення поетичних текстів неокласиків як дискурсу культури, а також
до зафіксованих мовно-естетичних знаків світової та національної культури. Це
становить індивідуальну методику дисертації.
Ураховано, що ідейно-естетична настанова на поєднання здобутків світового
художнього досвіду та національної поетики зумовила формування характерного
для неокласиків дискурсу високої книжної культури. Цю книжність засвідчено на
рівні словника неокласичної поезії, що його формують одиниці текстів античної
культури (міфоніми, історизми), сакрально марковані слова та висловлення
(бібліїзми та біблійні афоризми), абстрактна лексика, авторські неологізми,
стилістично адаптовані іншостильові одиниці (суспільно-політична,
мистецтвознавча термінологія) тощо. Продемонстровано і схарактеризовано
спектр текстотвірного та стильотвірного навантаження таких одиниць, а також
3
їхніх експресивних конотацій (від урочисто-піднесеної до знижено-інвективної
тональності).
Визначено, що максимально релевантною щодо вивчення мовотворчості
неокласиків є концепція мовно-естетичних знаків культури. У зв’язку з цим
актуалізовано в науковому лінгвостилістичному обігові поняття мовноестетичний знак культури (МЕЗК). Підтверджено, що наявність у структурі МЕЗК
компонента культурного знання умотивовує їх природу як носіїв культурної
семантики та конотації.
Акцентовано увагу на тому, що щільне насичення текстів МЕЗК
безпосередньо пов’язане зі стрижневими світоглядно-естетичними засадами
мовотворчості неокласиків, передусім – із орієнтуванням на інтелектуальні
здобутки світової (у вимірі античної та класичної західноєвропейської) і
національної культури.
Зафіксовані МЕЗК диференційовано два типологічні різновиди –
універсальні (лінгвоментальні одиниці світової культури, носії надчасових та
наднаціональних культурних сенсів і знань) та національні (лінгвоментальні
одиниці національної культури, носії етномаркованих та етноідентифікаційних
культурних сенсів і знань). Здійснено їх поглиблену стратифікацію.
Універсальні МЕЗК типологізовано на три основні страти: естетикологічні –
творчість (із конкретизацією в образно-естетичних напрямках митець, муза,
слово, пісня) та краса; онтологічні – час і простір; екзистенційні – життя та
смерть. Конкретизовано, що лінгвоестетичний розвиток названих МЕЗК
засвідчують такі процеси, як розбудова лексико-семантичної структури, оновлення
асоціативно-образних зв’язків, контекстуальні значеннєво-оцінні трансформації.
Мовно-естетичні знаки національної культури типологізовано на два основні
різновиди – космогонічні (земля, вогонь) та етноідентифікаційні (Київ, Україна).
Наголошено на тому, що в поетичних текстах неокласиків вони виступають
носіями інформації про національну культуру, про певні знакові епохи в її
історичному розвитку, феномени й події в національній історії, побуті тощо.
4
Для підтвердження основних тез і результатів дослідження укладено низку
діаграм і рисунків. Вони дають змогу графічно унаочнити таку інформацію:
відомості про активність використання мінітекстів із поезії неокласиків як
ілюстративного матеріалу для укладання загальномовних і спеціалізованих
словників (зокрема академічного тлумачного Словника української мови в 11
томах та Словника епітетів української мови); аргументовано, що активна
репрезентованість у СУМ мінітекстів М. Рильського підтверджує значущість
його різножанрової (поетичної, науково-публіцистичної) мовної практики
для кодифікації лекасичної норми літературної мови;
уявлення про напрямки лінгвоестетичної розбудови аналізованих у
дисертації слів-понять митець, муза, слово, пісня, краса, час, місто, життя,
смерть, вогонь, земля, Київ, Україна;
зіставно-кількісні параметри вживання певних типів МЕЗК (прецедентних імен,
слів-понять) в ідіостилях неокласиків.
Окремо відзначено ідеологічні причини відсутності у СУМ ілюстрацій із
поетичних творів М. Зерова, Юрія Клена, М. Драй-Хмари, П. Филиповича: на час
укладання Словника і самі поети, і їхні тексти були еліміновані з національного
інтелектуально-культурного простору. На сьогодні потреба їх активного
використання як ілюстративного матеріалу в практиці укладання загальномовних і
спеціалізованих словників є незаперечною.
Зроблено узагальнений висновок про те, що мовотворчість неокласиків
становить упізнаваний фрагмент національного поетичного дискурсу, а також є
знаковою для розвитку української літературної мови.
Ключові слова: поетичний дискурс неокласиків, мовно-поетична практика,
поетичний текст, мовомислення, мовна естетика, мовно-естетичний знак
культури, слово-поняття, етномаркованість, етноконотація, національнокультурний компонент, метафора, епітет. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………….……………12
ВСТУП…………………………………………………………………………………..13
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНОЕСТЕТИЧНИХ ЗНАКІВ КУЛЬТУРИ В ПОЕТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
КИЇВСЬКИХ НЕОКЛАСИКІВ……………………………...……………………..21
1.1. Мовотворчість неокласиків як фрагмент української національної
лінгвокультури………..………………………………………………………….........21
1.1.1. Світоглядно-естетичні засади мовотворчості неокласиків та їх
лінгвістична рефлексія…………………………………………….……..…….21
1.1.2. Поетична практика неокласиків в історії українського художнього
стилю та літературної мови…...…...…………………………………………...31
1.2. Мовно-естетичний знак культури: інтерпретація поняття в сучасній
лінгвостилістиці……………………………………………………………………….39
Висновки до першого розділу…………………………………………………...........46
РОЗДІЛ 2. УНІВЕРСАЛЬНІ МОВНО-ЕСТЕТИЧНІ ЗНАКИ КУЛЬТУРИ В
ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ НЕОКЛАСИКІВ………………………………….49
2.1. Естетикологічні мовнізнаки культури………….……………………………….50
2.1.1. МЕЗК творчість…………………………………………………………51
2.1.1.1. Лінгвоестетизація слова-поняття митець……………………...51
2.1.1.2. Лінгвоестетизація слова-поняття муза.…………….………….73
2.1.1.3. Лінгвоестетизація поняття слово……………………………….86
2.1.1.4. Лінгвоестетизація слова-поняття пісня……………….………..99
2.1.2. МЕЗК краса.…………………………………………………….………107
2.2. Онтологічні мовно-естетичні знаки культури…………………….…….…….119
2.2.1. Лінгвоестетизація слова-поняття час…………………………..…...…119
2.2.2. Лінгвоестетизація слова-поняття простір…………………………….131
2.3. Екзистенційні мовно-естетичні знаки культури………………….……………140
2.3.1. Лінгвоестетизація слова-поняття життя…………………………….140
11
2.3.2. Лінгвоестетизація слова-поняття смерть…………………….….……148
Висновки до другого розділу…………………………………………………............152
РОЗДІЛ 3. МОВНО-ЕСТЕТИЧНІ ЗНАКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ У
ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ НЕОКЛАСИКІВ……………………………….155
3.1. Космогонічні мовно-естетичні знаки культури……………………………..…155
3.1.1. Лінгвоестетизація слова-поняття земля………………………….........155
3.1.2. Лінгвоестетизація слова-поняття вогонь……………………………...161
3.2. Етноідентифікаційні мовно-естетичні знаки культури ………………………169
3.2.1. Лінгвоестетизація слова-поняття Україна……………………………169
3.2.2. Лінгвоестетизація слова-поняття Київ………………………………..177
Висновки до третього розділу……………………………………………………......184
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...186
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…….……….…….…….…….………191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ ….…….……..214
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ….…….…….…….…….…….………….216
|
|
|
