| Опис: |
Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. – Київ, 2016. – Спецвип. 34
Статтю присвячено розгляду світоглядних рефлексій козацького минулого, що залишили
символічні віхи в українському етнокультурному розвитку. Мета дослідження – проаналізувати
розвиток культурних символів в козацькій Україні у другій половині ХVIII ст. та їх інтегрованість
у подальший український етнокультурний процес. Розвиток символів досліджено на основі науко-
вих принципів історизму та історичної ретроспективи й застосовано порівняльно-аналітичний,
системно-структурний, об’єктивно-суб’єктивний, біографічний, конкретно-узагальнюючий,
хронологічний, конкретно-історичний, синтезу та узагальнення, ретроспективний та інші мето-
ди дослідження.
З майже трьохвікової історії запорозького козацтва саме друга половина XVIIІ ст. стала
переломним та знаковим моментом в українській історії, тому символічно, що її названо добою
П. Калнишевського. Адже у цей час відбулися значні зміни, які стали визначальними для подальшого
розвитку української державності. Вони полягали у тому, що саме завдяки особистості
П. Калнишевського та його діяльності запорозьке козацтво залишалося останньою твердинею у
боротьбі українського народу за демократичні принципи самоврядування та етнічну окремішність.
Адже кошовий продовжував вести боротьбу за збереження незалежності запорозьких вольностей,
займався активною культурницькою, релігійною, державною та політичною діяльністю, а також
намагався вберегти від зруйнування Запорозьку Січ.
Проаналізувавши розвиток культурних символів в козацькій Україні у другій половині ХVIII ст.
та подальшу інтеграцію козацьких символів в український етнокультурний простір, констатовано,
що особистість останнього кошового отамана Війська Запорозького Низового П. Калнишевського
й увесь його життєвий шлях символізували собою образ Нової Січі, багатої культурно і духовно,
освіченої, яка опікувалася запорозькими вольностями наперекір російським самодержцям, боролася
за волю і кращу долю українського народу, намагалася будувати автономне і впливове військово-
політичне українське демократичне формування в дуже складних умовах та під тиском польського
феодалізму та російського самодержавства. Доведено, що доба П. Калнишевського відіграла значну
роль в історії українського символотворення, адже стала символічним уособленням самовідданої
боротьби народу, зокрема його козацького стану за волю, свободу і незалежність, а деякі символи
козацької держави збереглися в традиційній українській культурі і протягом наступних століть
ставали ознаками найвищої державної влади в Україні.
Ключові слова: Україна, українці, символи, українське символотворення, доба П. Калнишевського. |
