|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
31.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
31.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.8 МБ)
|
|
| Опис: |
Осієвська О. М. Архівні документно-інформаційні ресурси Київської
митрополії 1721–1917 рр. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». – Міністерство освіти
і науки України, Київський національний університет культури і мистецтв,
Київ, 2025.
Дисертація є комплексним дослідженням, в якому проаналізовано та
розкрито потенціал архівних документно-інформаційних ресурсів Київської
митрополії 1721–1917 рр.
У першому розділі розкриті основні теоретико-методологічні засади
дослідження. В історіографічному контексті виділено три основні періоди,
впродовж яких тією чи іншою мірою дослідники звертали увагу та
актуалізували інформаційний потенціал зазначених архівних джерел.
Перший період – від кінця ХVІІІ ст. і до початку ХХ ст. – мав характер
початкового ознайомлення і введення в науковий обіг окремих документів,
меншою мірою комплексів документів, Київської митрополії. Він повністю
припадає на період панування на українських землях державних інституцій
Російської імперії. Другий період – це вже час функціонування радянської
владної системи, що припадає на 1920–1991 рр. І хоча ставлення до
вивчення документної бази Київської митрополії повністю визначалося
ідеологічними аспектами, але у цей період варто відзначити як позитивний
аспект сам факт вилучення архівів із суто церковного середовища, де вони
зберігалися далеко не завжди у задовільному стані, та їх концентрування під
наглядом фахівців у спеціально визначених для збереження архівах –
обласних та центральних. Третій період вивчення документів як
інформаційного джерела вже припадає на часи незалежності України після
3
розпаду СРСР. Цей період характеризується передовсім зміною методології
у вивченні документів, їх більш ширшим оприлюдненням та спробами
здійснити теоретичне осмислення їх як інформаційного комплексу.
Джерельною базою дослідження є широке коло різноманітних видів
джерел. Архівні фонди церковних документів утворюють достатньо цілісну
систему архівних документно-інформаційних ресурсів Київської
митрополії, хоч і зберігаються в різних архівних установах України
(Державний архів м. Києва, Державний архів Київської області, Державний
архів Полтавської області, Державний архів Черкаської області, Інститут
рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського,
Центральний державний архів вищих органів влади та управління та
Центральний державний історичний архів України у м. Києві).
Всі документи, які містяться в цих архівах, розділено на три групи.
Перша група джерел – діловодна документація Київської митрополії та
органів влади Російської імперії – кількісно найбільша. Хронологічно вона
охоплює період функціонування зазначеної структури тобто 1721–1917 рр.
Друга група – документи особового походження – значно менш чисельна
порівняно із першою групою, включає документи, що за походженням
формувалися завдяки діяльності конкретних особистостей (епістолярна
спадщина, щоденники тощо). До третьої групи джерел належать архівні
описи, які, за функціональним призначенням, є довідником, призначеним
для розкриття складу та змісту одиниць зберігання, закріплення їхньої
систематизації у фонді та їх обліку.
У другому розділі досліджена управлінська документація Київської
митрополії. Охарактеризована організація документів Київської митрополії,
їх накопичення і зберігання від утворення єпархії і до сучасності,
документів органів Київської митрополії та документації її монастирів.
Розкрито інформаційний зміст цих документів.
Доведено, що розвиток, формування та організація архівів Київської
митрополії пройшла в два основних етапи. На першому етапі, в період
4
існування самої цієї церковної структури, архіви накопичувалися
і формувалися в рамках окремих установ в її складі. За цей період
вироблялися певні правила щодо утримання архівів, але вони не мали
системного характеру. Так само була відсутній і практичний складник
у нагляді за станом архівів, їх утриманням та вдосконаленням. На другому
етапі, що почався після падіння Російської імперії і початку процесу
відділення церкви від держави, а потім ще й з ліквідацією церковних
структур, архіви митрополії стали частиною нової архівної системи. Проте
в радянський період вони були малодоступними і практично не вивчалися.
З’ясовано, що зміст документів усіх монастирів Київської митрополії
– достатньо різноманітний. За змістом всі документи монастирів Київської
митрополії поділено на такі групи: документи, пов’язані з внутрішнім
устроєм та управлінням, інформацією про особовий склад, про
монастирське господарство, церковно-релігійну діяльність, культурно-
просвітницьку та доброчинну діяльність і документи, в яких
відображаються відносини із державною, місцевою та вищою церковною
владою.
У третьому розділі досліджено значення документів Київської
митрополії в контексті сучасної конструкції суспільного та культурного
розвитку України. Акцентована увага на інформаційному потенціалі
документів Київської митрополії стосовно розвитку культури,
біографістики та інформаційного значення документів особового
походження.
Виявлено, що в сучасних українських архівах представлена досить
репрезентативна документальна основа щодо формування та
функціонування бібліотек при церквах та монастирях Київської митрополії.
Її комплексне вивчення дозволить розширити уявлення про наявну архівну
базу та можливості її використання в наукових дослідженнях. Архівна
документація містить значну кількість інформації щодо культурних
процесів в рамках Київської митрополії. Тією чи іншою мірою, але з
5
церковною владою не можна не пов’язати розвиток наукових знань,
літератури, музики, театру, журналістики, скульптури, архітектури,
мистецтва тощо.
Підсумовано, що дослідження та опублікування документації
Київської митрополії 1721–1917 рр. сприятиме не лише отриманню
достовірної інформації щодо культурних процесів, але й дасть можливість
розширити їх використання у міжкультурному просторі.
У четвертому розділі увагу зосереджено на цифровізації і введенні
в науковий обіг архівних документів Київської митрополії. Здійснено аналіз
проблем сучасних історико-церковних досліджень, власне цифровізації
архівної справи України та розглянуті перспективи наукових студій.
Простежено, що оцифровування архівних документів Київської
митрополії 1721–1917 рр. поступово, від 2022 р. відбувається достатньо
системно в цифровізації архівів України. Насамперед оцифровуються
документи, котрі містять генеалогічну інформацію (метричні книги, клірові
відомості, сповідальні відомості тощо). Водночас частково здійснюється і
оцифровування церковно-управлінської та іншої документації Київської
митрополії. На сьогодні чітко простежується зацікавленість громадян в
опублікуванні оцифрованих копій зазначених документів і наданні доступу
до них 24/7. Свідченням цього є поширення значної кількості оцифрованих
матеріалів чи інформації з них та їх обговорення в соціальних мережах. Для
цього навіть створюються спеціалізовані сторінки та групи. При цьому
поширення матеріалів відбувається на різних платформах і в різних
мережах, зокрема у фейсбуці, телеграм-каналі та на спеціалізованих сайтах.
Рівень оцифрованих і опублікованих церковних документів, котрі
зберігаються в українських архівах, безпосередньо впливає на
інтенсифікацію їх наукових досліджень, однак, на сучасному етапі, поки що
не відповідає запитам науковців та держави повною мірою.
Зроблено висновок, що оцифровування архівних документів
Київської митрополії 1721–1917 рр. поступово, починаючи з 2022 р.,
6
відбувається достатньо системно в рамках всього процесу цифровізації
архівів України. Насамперед оцифровуються матеріали, котрі містять
генеалогічну інформацію (метричні книги, клірові відомості, сповідальні
відомості тощо). Частково оцифровуються церковно-управлінська та інша
документація Київської митрополії. Наголошено на перспективах
подальших досліджень архівних документно-інформаційних ресурсів
Київської митрополії 1721–1917 рр. у зв’язку з цифровізацією архівної
справи України загалом та оцифровуванням архівних документів.
Ключові слова: архів, архівна справа, архівні документи,
архівознавство, документ, документознавство, інформація, інформаційні
ресурси, Київська митрополія, особовий архів, рукопис, соціальні мережі,
Церква, цифровізація (оцифрування), «ARCHIUM». |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………….. 15
ВСТУП……………………………………………………………… 16
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ………………………………………………….. 24
1.1. Історіографія теми дослідження ………………………………. 24
1.2. Джерельна база дослідження ………………………………….. 40
1.3. Методологія дослідження……………………………………… 44
Висновки до розділу ..……………………………………………… 52
РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІНСЬКА ДОКУМЕНТАЦІЯ
КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ …………………………………….. 55
2.1. Організація документів Київської митрополії ……………….. 55
2.2. Документи органів управління Київської митрополії ……….. 69
2.3. Документація монастирів та її інформаційний зміст 84
Висновки до розділу ………………………………………………... 93
РОЗДІЛ 3. ДОКУМЕНТИ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ
В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ КОНСТРУКЦІЇ
СУСПІЛЬНОГО ТА КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ ………… 95
3.1. Інформаційний потенціал документів Київської митрополії
стосовно розвитку культури…………………………………….…... 95
3.2. Документи Київської митрополії як основа
біографістики……………………………………………………….. 109
3.3 Документи особового походження і їх інформаційне
значення…………………………………………………………….. 116
Висновки до розділу ………………………………………………. 122
РОЗДІЛ 4. СУЧАСНА ЦИФРОВІЗАЦІЯ І ПРОБЛЕМИ
ВВЕДЕННЯ В НАУКОВИЙ ОБІГ ДОКУМЕНТІВ
КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ……………………………………… 123
4.1. Актуальні питання сучасних українських історико-церковних
досліджень…………………………………………………………… 123
4.2. Оцифровування архівних церковних документів як засіб
оптимізації наукових досліджень….………………………………. 133
Висновки до розділу ……………………………………………….. 152
ВИСНОВКИ……………………………………………………….. 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..… 161
ДОДАТОК…………………………………………………………… 191
|
|
|
