Дух руїни. По сторінках історії

Це видання містить скорочений текст «Духу руїни», через що від прочитання тексту залишається враження саме як від прочитання уривків. При тому не найцікавіших уривків статті. Як на невеликий текст, безліч імен та дат. А обсяги перед- і післямови створюють враження, наче книгу видали в такому вигляді саме для публікації перед- і післямови, а не самого «Духу руїни». Рекомендувати утримаюся. Припускаю, що цікавіше було б почитати повний текст статті Ольжича.

Зустрічаючи відгуки та посилання на цю публікацію провідника ОУН та невільного учасника трагічних подій розколу організації, я очікував прочитати тут більше роздумів на тему міжусобиць в ОУН та бачення тих подій автором. Натомість же на читача обрушується потік дат, імен та подій з української та доукраїнської історії, починаючи зі смерті Ярослава Мудрого в 1054 році. Мені, як неісторику і людині, яка взагалі слабо орієнтується в історії до 20-го ст., важко давалось це полотно з незнайомих та напівзнайомих імен. І лиш по кількох сторінках я збагнув, що не важливо, наскільки впізнавані ті імена, а важливо те, що це — історія безперервних міжусобиць та братовбивтсв, коли навіть перед лицем ворога національні сили гризлись між собою замість того, щоб об’єднатись заради спільної мети. І вічно звитяга українських вояків зводилась нанівець нездарністю лідерів.

Більше тут: http://hkhm.blogspot.com/2012/09/blog-post.html