| Опис: |
У цій роботі автор обґрунтовує важливість використання рідної мови в церковному житті, порівнюючи Церкву з душею народу, а рідну мову Церкви — з її душею. Він наголошує, що чужа мова в Церкві робить її мертвою та віддаленою від вірян, що перешкоджає істинній християнізації. Автор також спростовує заперечення проти української мови в Церкві, вказуючи, що вони мають політичні, а не догматичні причини.
Праця аргументує, що право української мови бути мовою Церкви підтверджено Святим Письмом, вченнями Святих Отців та церковним Переданням. Зокрема, посилається на заповідь Христа навчати всі народи, а також на подію Зіслання Святого Духа на Апостолів, які почали говорити різними мовами, щоб донести Євангеліє кожному народові його рідною мовою. У тексті наведено численні приклади з історії, що українська мова використовувалася в церковному житті, зокрема у проповідях, перекладах Євангелія та інших богослужбових книгах.
Основні ідеї твору:
1. Рідна мова є душею Церкви, так само як Церква є душею народу.
2. Церква без рідної мови стає мертвою, недієвою та чужою для народу, що перешкоджає Богопізнанню та християнізації.
3. Відсутність рідної мови в Церкві призводить до занепаду християнізації мас та морального занепаду суспільства.
4. Використання рідної мови в Церкві є заповіддю Святого Письма, зокрема з огляду на заклик Христа навчати всі народи та подію Зіслання Святого Духа.
5. Апостол Павло у Першому листі до Коринтян (14:1-19) чітко обґрунтовує необхідність рідної мови в Церкві, наголошуючи на важливості зрозумілості слова для вірян.
6. Церковне Передання та Святі Отці завжди визнавали рідну мову в Церкві, про що свідчить практика різних Православних Церков, що мають свої богослужбові мови.
7. Заперечення проти української мови в Церкві з боку росіян є політично мотивованими і спрямовані на денаціоналізацію українського народу, а не на догматичні чи канонічні засади.
8. Українська мова вже мала давню історію використання в Церкві, зокрема в проповідях, перекладах Святого Письма та окремих частинах богослужінь.
9. Сучасна церковнослов’янська мова, яка часто помилково вважається старослов’янською, насправді є адаптованою версією давньої болгарської мови, що з часом стала незрозумілою.
10. Хто виступає проти української мови в Церкві, той є ворогом як українського народу, так і самої Церкви, оскільки перешкоджає християнізації та впливу Церкви на народ. |
