| Опис: |
Nowacki, A. (2013). Oswajanie przestrzeni miasta (Powieść Wałerjana Pidmohylnego “Miasto”). Rusycystyczne Studia Literaturoznawcze, (23), 48–59.
### Анотація
Стаття Альберта Новацкі «Освоєння простору міста» аналізує роман Валеріяна Підмогильного «Місто» як першу справжню урбаністичну повість в українській літературі. Автор досліджує, як образ міста та міського простору еволюціонує в творі, відображаючи психічний стан і ментальність головного героя Степана Радченка. Новацкі підкреслює, що Підмогильний, натхненний французькою літературою, відійшов від традиційної для української літератури народницької ідеології та сільської тематики. Стаття розкриває, як герой проходить шлях від відчуження та неприязні до міста до його повного освоєння і перетворення на міського інтелігента. Наприкінці автор підсумовує, що роман є важливим антинародницьким твором, який відображає реалії українського міста 1920-х років і включає українську літературу в європейський контекст.
---
### Основні ідеї твору
1. **Українська література 1920-х років як період розквіту та модернізації.** У цей час українські письменники, користуючись відносною свободою слова, прагнули модернізувати свою літературу, наслідуючи європейські авангардні тенденції.
2. **Відхід від сільської тематики.** На відміну від традиційного для української літератури XIX століття фокусу на сільській тематиці, проза 1920-х років прагнула до нових тем, зокрема до проблематики міста.
3. **Роман «Місто» як перша урбаністична повість.** «Місто» Валеріяна Підмогильного 1928 року є першим українським твором, де місто є не лише тлом, а й головним «персонажем», а його проблематика — центральною.
4. **Вплив європейської літератури.** Підмогильний надихався французькими романами, зокрема «Батьком Горіо» Бальзака і «Любим другом» Мопассана, що проявилося в сюжеті, структурі та психологічній глибині твору.
5. **Тематика «освоєння» міста.** Роман розповідає про Степана Радченка, сільського хлопця, який приїжджає до Києва. Його історія — це процес «приборкання» і «освоєння» міського простору.
6. **Місто як чужорідне середовище.** Спочатку місто сприймається героєм як вороже, хаотичне і чуже, що викликає відчуття відчуження та пригнічення. Воно видається йому загадковим і демонічним.
7. **Еволюція героя через стосунки з жінками.** Процес перетворення Степана з селянина на міського інтелігента відображається через його стосунки з різними жінками — від провінційної Надійки до витонченої міської балерини Рити. Кожна жінка символізує певний етап його еволюції.
8. **Антинародницька ідеологія твору.** Роман виступає проти народницької ідеології, що домінувала в українській літературі, і показує місто як місце, де людина може самореалізуватися та знайти свій шлях.
9. **Освоєння міста як особистий тріумф.** Герой поступово опановує місто, змінюючи своє ім’я на більш міське (Стефан), здобуваючи фінансову незалежність та успіх, що врешті-решт дозволяє йому «підкорити» місто.
10. **Самообпалення та відродження.** Сцена спалення старого одягу Степана символізує повну відмову від сільської ідентичності та перетворення на «міську» особистість.
11. **Тема самотності.** Попри успіх і підкорення міста, герой залишається самотнім, що, як зазначає Юрій Шерех, є долею «кожного, хто бачить далі, ніж інші».
12. **Внесок у європейський контекст.** Підмогильний, наслідуючи французьку традицію, вводить українську літературу в європейський контекст і відходить від дидактичних та моралізаторських тенденцій. |
