| Опис: |
Анотація. Суспільна необхідність сьогодення спонукає до аналізу добродійності та наставництва в історії українського етнічного і політичного становлення. Проаналізовані історіографічні дослідження у сфері українського відродження кінця ХІХ − початку ХХ ст. Увагу зосереджено, як на сучасних політичних реаліях: потребі у досконалому політичному лідерстві, дбайливому господарюванні, суспільному запиті на доброчинність − так і на проблемах столітньої давності, коли на арену боротьби за відродження української справи виходили неперевершені особистості. За допомогою історичних фактів, поданих рядом дослідників з життя Є.Чикаленка, доведено його діяльність та громадську жертовность, менторство, доброчинність у сфері українського відродження кінця ХІХ − початку ХХ ст. Увагу зосереджено на його діяльності, у піднятті українського руху і в роки Української революції 1917–1921 рр. Показано досвідченого господарника, який звик керуватися тверезим економічним розрахунком і був далеким від романтичних сентиментів. Чикаленко, як проаналізовано у листуванні та мемуарах, добре усвідомлював, і враховував всю важкість взятої на свої плечі ноші: політичні болячки українських лідерів,що відновлювали державність, які пустили коріння і дійшли навіть до проблем,політиків сьогодення. Акцентовано на пророчих словах Чикаленка, про чергову спробу відновлення державності через років сто, та на проведеному ним аналізі прорахунків українських урядів і особистих, що має навчати шанувати націоналізм, традиціоналізм та самостійність при відроджені сучасної України. Показано потребу сьогодення у таких прикладах з минулого, адже доводиться продовжувати боротьбу за свою державу з тим же ворогом, підіймаючи її економіку та культуру господарювання, відроджуючи власну мову та історію. Проаналізовано: уроки поразок, потребу у державотворенні, вміння брати на себе відповідальність заради спільної справи, ніколи не втрачати надію та віру в перемогу.
Ключові слова: національний рух, меценатство, менторство, Євген Чикаленко. |
