|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
04.10.2023 |
|
| Твір змінено: |
04.10.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.6 МБ)
|
|
| Опис: |
Ніколаєва О. Драматургія Олександра Ірванця у контексті
поетики літературного угруповання «Бу-Ба-Бу». Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 035 Філологія. Київський університет імені Бориса Грінченка.
Київ. 2023.
Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю системного
теоретичного осмислення жанрово-стильової своєрідності драматургії
Олесандра Ірванця як самобутнього мистецького явища межі ХХ–XXI ст.
Драматургічний доробок автора вивчено в контексті творчої діяльності
представників угруповання «Бу-Ба-Бу», з урахуванням провідих тенденцій
драмопису й театрального життя пізньої радянської епохи та перших
десятиліть Незалежності.
Специфіка художнього матеріалу, що став об’єктом дослідження, мета
і завдання зумовили застосуваня низки наукових методів. Біографічний
метод дозволив обґрунтувати поколіннєву своєрідність творчості
представників угруповання «Бу-Ба-Бу» та їх роль у становленні національної
версії постмодернізму; порівняльний допоміг виявити особливості
трактування окремих жанрових форм творчості О. Ірванця в контексті
художніх шукань українських драматургів кінця ХХ – початку XXI ст.;
порівняльно-історичний дав змогу визначити характер художнього
переосмислення літературних традицій та увиразнити жанрово-стильову
своєрідність поезії, прози, драматургії «Бу-Ба-Бу» в зіставленні з художнім
доробком представників світової та української літератури; за допомогою
міфологічного методу було встановлено походження низки образів
драматургії О. Ірванця та характер їх інтеграції в індивідуально-авторську
міфологію письменника; герменевтичний та інтертекстуальний методи були
застосовані для виявлення змістових констант та основних рис ідіостилю
автора в контексті творчості групи «Бу-Ба-Бу».
5
У дисертації конкретизовано місце угруповання «Бу-Ба-Бу» в ряду
мистецьких явищ межі ХХ – XXI ст., зокрема, зв’язок діяльності авторів з
такими феноменами, як масова культура і кемп. Досліджено театральність як
наскрізний вимір творчості «Бу-Ба-Бу», передусім явище карнавалізації, що
визначає індивідуально-авторські особливості літературних текстів і
стратегії саморепрезентації учасників об’єднання. На основі принципів
карнавалізації, що стали підґрунтям моделювання художньої картини світу,
продемонстровано фундаментальні відмінності українського «карнавального
постмодернізму» (Тамара Гундорова) від аналогічних західних творчих
моделей. Доведено, що, застосовуючи художні прийоми, властиві
постмодернізму (цитатність, фрагментарність, ігрові стратегії, деструкція і
децентрація), українські автори імпліцитно утверджують ієрархію питомих
цінностей, що протистоять імперським метанаративам.
З урахуванням найпомітніших наукових здобутків у царині теорії
драматичних жанрів здійснено спробу жанрової класифікації п’єс
О. Ірванця. На прикладі монодрами-антиутопії («Recording», «Маленька
п’єса про зраду для однієї актриси»), драми-містерії («Електричка на
Великдень»), п’єси-засідання («Прямий ефір»), драми переходу (“Брехун з
Литовської площі”, “Нічия територія”) комедії масок («Оnce upon a time in
America»), революційної драми (“Лускунчик 2004”) простежено характер
оприявнення у творчості автора провідних тенденцій світової і національної
драматургії ХХ – початку XXI ст. Монодрама-антиутопія виявляє такі риси,
як тотальна наративізація людського досвіду; сповідальність, що стає
провідною стратегією розбудови мовної партії персонажа драматичної дії;
застосування антиутопічних художніх матриць для глибокого осмислення
глобальних проблем людства і посттоталітарної травми. У вимірах жанрових
особливостей монодрами-антиутопії конкретизовано характер оприявнення
в сучасній драматургії категорій трагічного і абсурдного. На матеріалі драми
«Електричка на Великдень» осмислено особливості масштабних процесів
реміфологізації, зокрема здатність архаїчних міфологем поставати у новому
семантичному оточенні (явище жанрової конвергенції, за Євгеном
6
Васильєвим, де містерійні ознаки сусідять із рисами символістської драми й
«драми абсурду», які маркують окремі сюжетні лінії). Взаємодію
традиційних жанрових матриць із сучасними художніми формами
представлено на рівні темпоральних моделей (співіснування профанного
лінійного часу реалістичної драми і сакрального циклічного містерійного
часу). Досліджено постмодерністські тенденції іронічної деструкції жанру
драми-засідання: зберігаючи основні особливості цієї форми (розгортання
подій у реальному часі, акцентована внутрішня дія, репрезентація різних
поглядів на певний інцедент або явище), О. Ірванець водночас центрує
художню структуру твору і систему персонажів довкола концепта-
симулякра, пропонуючи погляд на дійових осіб як окремі мовні дискурси,
що представляють певні суспільні тенденції, а не повноцінні характери.
Художня картина світу, представлена драматургією О. Ірванця,
великою мірою визначається «постмодерністською чуттєвістю», що
характеризує мистецьке світосприйняття кінця ХХ ст. Низка тенденцій
світової літератури, зокрема настанова на депсихологізацію драматичного
дійства, найповніше проявлена в «епічному театрі» Бертольта Брехта, й
постмодерністська концепція «смерті суб’єкта» зумовлюють трансформації
категорії персонажа в українській драмі нової межі століть. Персонаж часто
постає знеособленим, позбавленим героїчних рис, є формою театральної
умовності (персонаж-маска). У дисертації здійснено аналіз провідних
стратегій моделювання образів-персонажів у драматургії О.Ірванця;
доведено, що п’єси автора виявляють протилежні тенденції – до децентрації
постатей персонажів, свідомого перетворення їх на «маски», узагальнені
типажі («Прямий ефір», «Брехун з Литовської площі», «Оnce upon a time in
America») і до нової інтеграції, що реалізується як процес самоусвідомлення
(«Лускунчик–2004»). У драматичній творчості автора представлені такі
константи постмодерністського світовідчуття, як «кінець історії»,
катастрофізм, тілесність, лабіринт. У дисертації приділено увагу проблемі
відповідності національного варіанту постмодернізму логіці виникнення і
розвитку стилю у світовій літературі. На прикладі п’єси О.Ірванця
7
«Recording» проаналізовано художні шляхи втілення провідних вимірів
«постмодерністської чуттєвості» у національному літературному контексті.
Практичне значення дисертації зумовлене можливістю використання її
матеріалів під час викладання спецкурсів з історії та теорії літератури, при
написанні підручників та посібників, магістерських і бакалаврських робіт,
для подальших досліджень у царині вітчизняної драматургії.
Ключові слова: драматургія, жанр, український постмодернізм,
«Бу-Ба-Бу», карнавал, міф, театральність; інтерпретація; художнє
моделювання; картина світу; національно-культурна ідентичність;
драматургічний Інший; візуальна метафора.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП…………………………………………………………...………………14
РОЗДІЛ І. УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ XXI
СТОЛІТЬ: СОЦІОКУЛЬТУРНА Й ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВА РЕВІЗІЯ
ТА ВИРОБЛЕННЯ НОВОЇ ХУДОЖНЬОЇ МОВИ…………………..……23
1.1. Українська драматургія межі XX – XXI століть: ігрові стратегії й
перегляд літературної традиції ……………………………………………...…23
1.2. Жанрова своєрідність драматургії кінця ХХ – початку XXI століть у
світлі літературознавчої теорії………………………………………………….47
Висновки до Розділу І…………………………………………………………...58
РОЗДІЛ ІІ. ТВОРЧІСТЬ ЛІТЕРАТУРНОГО УГРУПОВАННЯ «БУ-БА-
БУ» В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ
ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ТЕАТРАЛЬНОСТІ…………………….……..61
2.1. Креативна культурна платформа «Бу-Ба-Бу»: перформанс, театральність,
інтелектуальний карнавал…………………………………………………….…61
2.2. Драма і театр у творчій практиці «Бу-Ба-Бу» та Олександра Ірванця…..93
Висновки до Розділу ІІ…………………………………………………………116
РОЗДІЛ ІІІ. ЖАНРОЛОГІЧНА СВОЄРІДНІСТЬ ДРАМАТУРГІЇ
О. ІРВАНЦЯ…………………………………………………………….……..118
3.1. Постмодерний діалог із давніми сакральними жанрами містерії і театру
масок…………………………………………………………………………….119
3.2. Оновлення та контамінація сучасних драматургічних жанрів (монодрама,
антиутопія, п’єса-засідання, драма абсурду)…………………………………136
Висновки до Розділу ІІІ ……………………………………………………….164
РОЗДІЛ IV. СВОЄРІДНІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ КАРТИНИ СВІТУ
О. ІРВАНЦЯ-ДРАМАТУРГА: «ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА
ЧУТТЄВІСТЬ» І МЕНТАЛЬНІ СВІТОГЛЯДНІ ОСНОВИ……….…...167
4.1. Персонаж у просторі знетроненої та відчуженої культури…………….168
3
4.2. Катастрофа, вибух, різома у драматургії О.Ірванця…………………….188
Висновки до Розділу IV……………………………………………....………..214
ВИСНОВКИ………………………………………………..……………...…..216
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..223
|
|
|
