Інна Нерода » Православна церква у Волинському воєводстві (1921–1939 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Православна церква у Волинському воєводстві (1921–1939 рр.)

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Історична
Твір додано: 06.07.2024
Твір змінено: 06.07.2024
Завантажити: pdf див. (5.4 МБ)
Опис: Нерода І. Ю. Православна церква у Волинському воєводстві (1921–1939 рр.). Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань
03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія». –
Волинський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк, 2024.
Роботу присвячено комплексному дослідженню історії Православної
церкви у Волинському воєводстві в 1921–1939 рр.
Сучасні підходи наукового пізнання та доступ до архівних матеріалів дають
змогу комплексно дослідити історію Православної церкви у Волинському
воєводстві міжвоєнного періоду. Запропонована дисертація – перше цілісне
дослідження церковно-релігійного життя православних українців краю в
міжвоєнний період.
У сучасній науковій парадигмі увагу дослідників все частіше привертають
церковно-релігійні теми. Такий інтерес зумовлений теперішнім станом
українського православ’я, яке залишається розділеним на Православну церкву
України та Українську православну церкву в єдності з Московським
патріархатом. У міжвоєнний період Російська православна церква намагалася
встановити контроль і вплив на долю православ’я Польщі.
Національно-церковне життя на Волині у міжвоєнний період вже знайшло
відображення в працях українських та зарубіжних авторів. Характеризуючи стан
наукового опрацювання досліджуваної проблеми, указуємо на відсутність у
вітчизняній та зарубіжній історичній науці праць, які на аналітичних засадах
узагальнювали б проблематику цього дослідження. Учені не акцентували увагу
на проблемах церковно-релігійного життя православних волинян, а лише
торкалися їх у контексті вивчення основних аспектів українсько-польських
відносин у 20–30-х роках або історії УАПЦ.
Наукова література з теми поділена на чотири групи: радянську, діаспорну,
сучасну вітчизняну та зарубіжну (переважно польську). Ці групи, незважаючи на


3



власну еволюцію і взаємопов’язаність, відображають загальну тенденцію в
оцінці історичного шляху українського православ’я.
Розлогою є джерельна база дослідження, представлена архівними
матеріалами, публікаціями документів, спогадами, пресою, статистичними
збірниками. Це сприяло об’єктивному відтворенню картини минулого.
Реалізація дослідження стала можливою завдяки використанню сучасного
наукового інструментарію. Теоретико-методологічну основу склали принципи
історизму, науковості, об’єктивності, всебічності, системності, плюралізму і
багатофакторності.
У праці застосовано загальнонаукові методи (аналіз, синтез, індукція,
дедукція, систематизація, структурно-системний підхід) та спеціально-історичні
(порівняльно-історичний, порівняльно-статистичний, історико-типологічний,
історико-генетичний, ретроспективний, метод кліометрії). У дослідженні також
послуговуємося методами аналогії, історичної реконструкції, біографістики,
соціологічним методом тощо. Використані методи та принципи дали змогу
дослідити складні релігійні процеси на Волині в 1921–1939 рр., визначити
особливості явищ і процесів, відтворити хронологію подій, висунути власні
гіпотези, зробити необхідні узагальнення та висновки.
У дисертації досліджено правовий статус Православної церкви в Польщі
(ПЦП) у 1921–1939 рр. У міжвоєнній Польщі православ’я було другою за
величиною конфесією після Римсько-католицької церкви (РКЦ). З’ясовано, що
ПЦП на початку 1920-х рр. залишалася підвладною Російській православній
церкві, а серед духовенства панували проросійські настрої. Це не задовольняло
польську владу, яка намагалася підпорядкувати собі цю церкву. Не існувало
жодних правових актів, які б регулювали ставлення польської влади до
Православної церкви. Деякі положення щодо релігії та церкви були закріплені в
Конституції Польщі 1921 р. Правовим актом, який регулював внутрішнє
становище ПЦП впродовж багатьох років, були «Тимчасові правила про
відношення уряду до Православної церкви у Польщі». Та все ж Російський
патріархат продовжував пред’являти свої права на православ’я в Польщі.


4



Вирішальним актом, який перервав канонічний зв’язок ПЦП з Російським
патріархатом, став «Патріарший і Синодально-канонічний Томос Вселенської
Константинопольської патріархії від 13 листопада 1924 р. про визнання
Православної церкви в Польщі церквою автокефальною». Остаточним актом,
який врегулював правовий статус церкви, став Декрет Президента Польської
держави від 18 листопада 1938 р. «Про відношення держави до Польської
автокефальної православної церкви». Ним вводилася офіційна назва «Польська
автокефальна православна церква», що підкреслювала б національну належність
цієї церкви до Польської держави, відмежовуючи її від православних церков в
інших країнах.
Значне місце в дисертації займає аналіз діяльності Української
парламентської репрезентації Волині (УПРВ) щодо захисту православних
волинян та боротьби за українізацію церкви. Від кінця 20-х – початку 30-х рр. на
захист інтересів церкви активно стали українські посли і сенатори. Вони з трибун
сейму і сенату домагалися задоволення потреб українського православного
населення. З ініціативи УПРВ було створено Волинське українське об’єднання
(ВУО), яке у своїй діяльності на чільне місце висунуло проблеми українізації
православ’я. Українським послам належала ідея створення товариства імені
митрополита Петра Могили, що висувало вимоги втілення до церковного устрою
засад соборності та надання АПЦП українського національного характеру.
Діяльність УПРВ стала рушійною силою, яка згуртовувала православне
суспільство в боротьбі за розбудову національної церкви. У першій половині 30-
х років український церковний рух мав значні здобутки: українцям вдалося
закласти основи власної ієрархії, українізувати богослужіння в багатьох парафіях
Волинської єпархії, створити й відновити церковно-громадські інституції.
Окремо виділено проблему майнового стану Православної церкви в
міжвоєнній Польщі та намагання уряду підпорядкувати православ’я шляхом
парцеляції церковних земель. Проаналізовано політику асиміляції, яку проводила
польська влада. Полонізацію спіткав опір зі сторони православного населення,
яке вбачало в такій політиці замах на свої церковні традиції і намагання


5



підпорядкувати Православну церкву католицькій Польщі. Спроби полонізувати
православ’я стали активним чинником у розвитку національно-релігійної
свідомості православних українців.
Значну увагу приділено ревіндикаційній акції Римсько-католицького
костелу. З цією метою нищили, замикали або передавали католикам православні
храми. Передавання святинь РКЦ далеко не завжди відбувалася згідно з дійсними
потребами католицького населення і не завжди законним шляхом. Православне
населення Волині всіма силами боронило свої церкви, шукаючи допомоги
православної ієрархії та державної влади. Проте церковна влада могла лише
протестувати, а польський уряд не був зацікавлений у збереженні великої
кількості православних храмів, тому практично толерував це явище. Лише на
початку 30-х років польський уряд активізувався в обороні православних
святинь. Але це, швидше за все, було засвідченням позиції державної влади у
справі ревіндикації святинь, аніж намагання надати реальну допомогу
Православній церкві. Ревіндикації не припинялися до кінця міжвоєнного періоду.
Детально проаналізовано неоунійну акцію, яка стала одним з інструментів
навернення православних до католицизму шляхом створення нового обряду.
Прихильність незначної частини населення до неоунії супроводжувалася
недовірою парафіян до ієрархії та проросійського духовенства, які недбало
ставилися до своїх душпастирських обов’язків, втрачаючи авторитет духовного
лідера.
Отже, православ’я в міжвоєнній Польщі постійно відчувало асиміляційні
замахи. Найбільш яскраво це проявилося в реалізації на користь католицизму
неоунійної та ревіндикаційної акцій. Обидві ці акції спрямовували на
приниження православ’я, пониження його релігійної цінності, відбирання церков
та вірних.
Незважаючи на постійні асимілятивні замахи уряду і РКЦ, українська
православна громадськість не стала легким здобутком. Ні полонізація, ні спроби
окатоличення не могли зупинити національних процесів в українському
суспільстві і знищити потребу в його етнічній та релігійній самоідентифікації.


6



Чим активнішим був наступ на православ’я, тим сильнішим ставав супротив
українців. Зважаючи на це, стверджуємо, що Православна церква в Польській
державі стала для української спільноти потужним об’єднувальним чинником.
У дослідженні одержано результати й сформульовано узагальнені
положення, які мають наукову новизну. У дисертації здійснено спробу
комплексно дослідити становище Православної церкви у Волинському
воєводстві у 1921–1939 рр. У ній уперше:
– внаслідок переосмислення напрацювань вітчизняних і польських
учених з’ясовано стан наукової розробки теми, проведено аналіз джерельної бази
та виявлено й інтерпретовано досі невідомі й маловідомі архівні документи та
матеріали, з’ясовано методологію дослідження; доведено, що на церковно-
релігійне життя православних волинян впливали державні чинники, православна
ієрархія, римсько-католицька церква та самі віряни; проаналізовано регіональні
особливості церковно-релігійного життя волинян, простежено й обґрунтовано
причини боротьби краян за відновлення і збереження соборних та українських
національних традицій у православ’ї; виявлено специфіку національно-
церковного руху на Волині, зумовлену процесами національної і конфесійної
ідентифікації українського народу; спростовано уявлення про неканонічність
надання автокефалії Православній церкві в Польщі та доведено, що її
незалежність відповідала державним інтересам Другої Речі Посполитої,
зацікавленням православної ієрархії і вірян; аргументовано висновок про те, що
Польська держава, зважаючи на вимоги ієрархії і вірних Православної церкви,
врегулювала її правовий статус та затвердила Внутрішній статут. Доведено, що,
незважаючи на недоліки цих документів, вони мали велике значення для
Православної церкви, узаконили її існування в Польській державі й забезпечили
умови для розвитку; з’ясовано, що український національно-церковний рух на
Волині пройшов декілька етапів, кожен із яких характеризувався переходом
православних вірян на вищий щабель національної свідомості, внутрішньо
церковних та суспільно-політичних відносин; висвітлено роль Української
парламентської репрезентації Волині і її провідних діячів щодо вирішення


7



церковно-релігійних проблем у Волинському воєводстві, простежено форми,
методи й засоби боротьби парламентарів за українську національну церкву та
доведено, що діяльність УПРВ будила й згуртовувала православне суспільство у
змаганнях за розбудову національної церкви;
Уточнено та удосконалено відомості про те, що різноманітні асимілятивні
замахи польської влади та римсько-католицької церкви стали чинником розвитку
національно-релігійної свідомості православних українців; знання про те, що
національно-церковний рух на Волині зумовлений процесами національної і
конфесійної ідентифікації українського народу, а українізацію Православної
церкви на Волині необхідно розглядати як соціально-політичну потребу часу;
відомості про культурно-освітні, релігійні організації й товариства, що діяли у
Волинському воєводстві в міжвоєнний період.
Подальшого розвитку набули знання про неоунійний рух на Волині та
основні форми його прояву; відомості про масштаби і значущість акції
«ревіндикації душ».
Концептуальні узагальнення, фактичний матеріал дисертації можуть бути
використані при підготовці узагальнювальних і довідкових праць з історії
України, Волині і Польщі, історії Православної церкви України, краєзнавчих
видань. Наукова праця може бути корисною як академічним дослідникам, так і
популяризаторам вітчизняної історії. Окремі розділи дисертації можна
використати на уроках історії України в темі «Наш край». Нагромаджений
фактичний матеріал може знадобитися у масово-просвітницькій і музейній
справі.
Ключові слова: автокефалія, віряни, Волинське воєводство, волинський
експеримент, Друга Річ Посполита, ієрархія, конфесія, митрополит, міжвоєнний
період, Парламентська репрезентація Волині, польська влада, православ’я,
Просвіта, українізація, церква.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.