Ігор Немчинов » Російський великий історичний наратив: джерела та умови формування
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Російський великий історичний наратив: джерела та умови формування

Дисертація
Написано: 2010 року
Розділ: Історична
Твір додано: 01.12.2024
Твір змінено: 01.12.2024
Завантажити: pdf див. (2.3 МБ)
Опис: Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є аналіз джерел та
умов формування російського великого історичного наративу як
монологічного оповідання, у рамках якого відбувається самоідентифікація
російської спільноти.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення низки
взаємопов’язаних дослідницьких завдань:
- визначити роль та місце «київської спадщини» у «звичайній схемі
російської історії», дослідити зв’язки київської традиції з духовно-ідейними
засадами ідеології Володимирсько-Суздальського та Московського князівств
ХІІ–XV ст., встановити характер запозичень та змін, які вносилися до
історичних текстів у Володимирі-на-Клязьмі та Москві відповідно до завдань
створення власної історичної традиції;
- виявити джерела та засоби уведення «київської спадщини» до
російського великого історичного наративу, довести, що ідея необхідності
привласнення «київської спадщини» виникає у Московській державі XV ст. у
зв’язку з необхідністю ідентифікувати себе у традиційних категоріях
останнього православного царства, для чого їй був потрібен культурний
«двійник», яким стала Київська Русь, з’ясувати роль київського духовенства
XVІІ ст. у процесах оволодіння Москвою «київською спадщиною» у
контексті українсько-польських та українсько-російських взаємин;
- розкрити специфіку «комплексу Філофея» у російській історіософії,
для чого простежити ґенезу ідеї «Москва – третій Рим» від «Повести о 12
Новгородском Белом Клобуке» та «Пасхалии» митрополита Зосими до її
включення до тексту «Уложенной грамоты об учреждении Московского
Патриархата» та присутності у творчості Авакума, проаналізувати ідейний
зв’язок Філофея з європейською та візантійською традиціями;
- охарактеризувати наслідки для розвитку російського великого
історичного наративу засвоєння ідеї «Москва – третій Рим», довести, що
есхатологічна за своїм первинним смислом, концепція Філофея у її
хіліастичній редакції була поставлена на службу московській ідеології,
дослідити, як до російського великого історичного наративу був уведений
сюжет заміни останнього царства царством вічним, образом якого стала
Російська імперія;
- з’ясувати умови формування у Москві ідеї самодержавної влади як
специфічної системи уявлень про її природу та характер, у якій цар набуває
особливого сакрального статусу, який виводить його за межі повсякденних,
юридичних, моральних норм та правил, виводить до іншобуття, вхід до якого
неможливий для інших смертних, довести, що московська концепція влади
стала наслідком складного відбору та синтезу окремих візантійських
компонентів з додаванням їх до московської міфології виключності династії;
- довести монологічний характер російської влади як «автора»
російського великого історичного наративу через дослідження процесу
накладання ідеї виключності династії Рюриковичів (Романових) на
московське розуміння влади та харизми царя, розкрити феномен сприйняття
влади не тільки як «від Бога», але й як самого Бога, уособленого царем, на
конкретних текстах розкрити процес позбавлення великого історичного
наративу будь-якої варіативності;
- визначити вплив держави на створення у ХVІІІ – першій половині ХІХ
ст. російського великого історичного наративу, зокрема, на закріплення у
ньому думки про те, що Росія може існувати, лише спираючись на власні
настанови, на перетворення ним історії на низку замкнених циклів, у
кожному з яких діють власні закони, існує набір власних символів, образів, а 13
отже, на народжену ним впевненість, що російська історія потребує сили, яка
б могла звести усе це до купи, аби в такий спосіб забезпечити існування
Росії.
- зафіксувати «тріаду» С. Уварова у якості тієї структури, яка не тільки
дає змогу збагнути російську ідентичність, але й сама формує її навколо себе,
стверджуючи, що росіяни – це спільнота, яка послуговується однією
ідеологією (православ’я), має єдиний центр влади (самодержавство) та
відчуває себе єдиним суб’єктом історичного процесу, соборною істотою
(народ), що протистоїть усім іншим, обстоюючи свої унікальні ідеологію та
владу.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.