Дмитро Недопако

Дмитро Петрович Недопако народився у важкі воєнні часи в листопаді 1942 р. в с. Синьківка Бориспільського р-ну на Київщині. Здібний до науки юнак 1965 р. закінчив Київський політехнічний інститут за складним фахом «фізика металів», а вже через 5 років здобув ступінь кандидата технічних наук. Відзначивши здібності молодого дослідника, керівництво політехнічного інституту запросило Дмитра Петровича до співпраці, де він у 1970-1973 рр. займав посади молодшого й старшого наукового співробітника. У той час Д.П. Недопако ґрунтовно вивчає фахові проблеми, друкує низку праць, пов’язаних з фізикою металів. Проте доля визначила новий і головний шлях у науковій творчості дослідника, пов’язавши його з археологією. Саме з початку - середини1970-х років до археологічної науки в Україні почали залучати фізико-хімічні методи, зокрема металографічні дослідження виробів з металу. Вивчення історії давнього ковальського виробництва й постало в центрі наукових інтересів Дмитра Петровича - спочатку в секторі, а потім відділі фізико-природничих методів Інституту археології НАН України, куди він прийшов у 1973 р. на посаду старшого наукового співробітника. За цей час дослідником було вивчено сотні залізних та бронзових предметів, що репрезентують розвиток металообробної справи в Україні від найдавніших епох до доби Київської Русі. Якісні підсумки наукових пошуків були викладені ювіляром у багатьох статтях та кількох співавторських монографіях: «История черной металлургии и металлообработки на территирии УССР (ІІІ в. до н.э. - ІІІ в. н.э.» (1983), «Чорна металургія та металообробка населення східноєвропейського лісостепу за доби ранніх слов’ян та Київської Русі» (1996), «Мотронинское городище скифской эпохи» (2001)