Юрій Мицик
 
 

Юрій Мицик

Доктор історичних наук, професор, завідувач відділу пам'яток княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.
нар. 30.12.1949
Україна
(українець)


Я, Юрій Мицик, народився 30 грудня 1949 р. народився у м. Січеславі (Дніпрі). Мій батько, Андрій Семенович Мицик (1919-1966), православний українець, працював бухгалтером-ревізором. Моя мати, Мицик (Гаржа) Віра Гаврилівна (1926-1970), православна українка, працювала різноробочою. У 1966 р. я закінчив середню школу № 83 м. Дніпропетровська, у 1971 р. – історичний факультет Дніпропетровського державного університету, у 1974 р. – аспірантуру Дніпропетровського державного університету. У 1969 р. я одружився з Лідією Миколаївною Олійник, православною
українкою, у 1971 р. у нас народилася дочка Інна.

У 1975 р. я захистив кандидатську дисертацію на тему: "Кройника" Феодосія Софоновича як історичне джерело і пам’ятка української історіографії XVII століття".

У 1974 – 1980 рр. – я працював викладачем кафедри історії Дніпропетровського державного університету (викладач, старший викладач, доцент), у 1980 – 1981 рр. – завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педагогічного інституту, у 1981-1989 рр. – доцентом кафедри загальної історії Дніпропетровського державного університету, 1989 –1990 рр. доцентом кафедри історії України Дніпропетровського державного університету.

У 1989 р. я захистив докторську дисертацію на тему: "Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр.".

У 1990 – 1992 р. – працював професором кафедри історії України Дніпропетровського державного університету, у 1992 – 1996 рр. – завідувачем відділу Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, у 1996-2002 рр. – завідувачем кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, з 2002 р. до н.ч. – професором даної кафедри. У 2007 р. Указом Президента України мені присвоєне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

14 жовтня 1994 р. – у Богоявленському соборі м. Ногінська Московської області мене було висвячено єпископом Дніпропетровським і Запорізьким УПЦ Київського Патріархату Андріаном на диякона, а 16 жовтня 1994 р. на священика, призначено секретарем Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви (УПЦ) Київського Патріархату. Секретарем даної єпархії я був з 16.10.1994 р. до осені 1996 р. У 1996 р. Указом Патріарха Філарета мене піднесено до сану протоієрея. У жовтні 1995 р. я участь у Соборі УПЦ Київського Патріархату, який обрав новим патріархом
Церкви Філарета (Денисенка); у жовтні 1996 р. – у Соборі УПЦ Київського Патріархату з приводу канонізації Київського митрополита Петра Могили.

З січня – по травень 1997 р. я був першим настоятелем відродженого Благовіщенського храму при Києво-Могилянській академії, з травня 1997 р. до н. ч. служу другим священиком у цьому ж храмі. У 2000 р. закінчив (заочно) Київську Духовну Семінарію УПЦ Київського Патріархату, у 2007 р. – Київську Православну Богословську Академію. З серпня 2002 р. і донині я є професором кафедри історії КПБА. У 2008 р. указом Патріарха Філарета мене призначено настоятелем Свято-Духівського храму при НАУКМА. У 2008 р. указом Патріарха Філарета мене було нагороджено орденом
святого Архистратига Михаїла.

Протоієрей УПЦ Київського Патріархату
Юрій Мицик