|
| Написано: |
2024 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
07.03.2024 |
|
| Твір змінено: |
07.03.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Митрофаненко Ю. С. Революційні трансформації періоду визвольних змагань на теренах Центральної України 1917 – 1922 рр. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.01. – історія України.
Локальний вимір Української революції 1917 – 1921 рр. залишається
перспективним майданчиком для наукових історичних студій. У дисертації
представлено аналіз процесів революційних трансформацій (суспільно-
політичних, соціально-економічних, соціокультурних, релігійних, військово-
політичних) доби визвольних змагань 1917 – 1922 рр. на теренах Центральної
України, одного з найменш досліджених історико-географічних регіонів
середнього рівня Правобережжя.
Наукова новизна результатів дисертації полягає в тому, що вперше в
українській історичній науці здійснено спробу комплексно розкрити актуальну
тему, яка до цього часу не була предметом спеціального історичного дослідження.
Причина цієї проблеми криється в топонімічній та термінологічній невизначеності
поняття «Центральна Україна» як дослідницького концепту. З урахуванням
сучасних методологічних підходів та на основі широкого кола архівних
документів, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, мемуарів,
періодичної преси, уперше виокремлено в самостійний об’єкт наукового вивчення
особливості процесів революційних трансформацій на території Центральної
України. Як синонім до поняття «Центральна Україна» запропоновано
використання терміну «Серединна Україна».
Історіографічний аналіз засвідчив, що окремі аспекти Української революції
на території Центральної України висвітлено в працях, які стосуються інших
регіонів, зокрема Півдня та Правобережжя. Водночас комплексних досліджень,
присвячених вивченню визвольної боротьби у 1917 – 1922 рр. на
3
центральноукраїнських теренах, у сучасній українській історіографії не було
створено.
Аналіз історіографії дослідження вибудувано на комплекснопорівняльній
основі. Автором виокремлено та проаналізовано декілька історіографічних
напрямів, які стосуються проблематики дисертації. Першу групу складають праці
з теорії і методики історичної регіоналістики. Друга історіографічна група – це
дослідження, які висвітлюють окремі аспекти історії повстанського руху на теренах
Центральної України. Третім історіографічним напрямом, дотичним до аналізу
процесів суспільно-політичних трансформацій на центральноукраїнських теренах,
є проблематика феномену «множинної суверенності», зумовленого появою та
функціонуванням селянських республік. Окрема історіографічна група – це
дослідження, які розкривають особливості розв’язання аграрного питання в Україні
в добу визвольної боротьби 1917 – 1922 рр.
Незважаючи на згадані здобутки істориків, наразі в історіографії немає
цілісного дослідження, присвяченого процесам аналізу визвольних змагань 1917 –
1922 рр. на території Центральної України.
Основою джерельної бази є значна кількість неопублікованих архівних
документів. Проведено архівну евристику в державних архівах Кіровоградської,
Дніпропетровської, Черкаської, Запорізької, Полтавської, Київської областей;
Галузевого державного архіву СБУ, архівів Тимчасового зберігання СБУ
Кіровоградської та Черкаської областей; Центрального державного архіву вищих
органів влади України, Центрального державного архіву громадських об’єднань
України. Також було використано документи фондів Олександрійського
краєзнавчого музею, Кіровоградського обласного краєзнавчого музею,
Літературно-меморіального музею імені І. Карпенка-Карого, музею «Історії євреїв
Єлисаветграда», особистого архіву автора дисертації.
Окрім архівних джерел, для вивчення та висвітлення теми дисертаційного
дослідження опрацьовані збірники документів і матеріалів, одноосібні та
колективні монографії, наукові статті у фахових виданнях, матеріали наукових
конференцій, мемуари та публіцистика, періодичні видання початку ХХ ст.
4
Уперше в історіографії визначено критерії меж Центральної України як
історико-географічного регіону другого (середнього) рівня, який є частиною
Правобережжя України, одного з п’яти макроісторичних регіонів України.
Критеріями меж Центральної України обрано найбільш сталі одиниці: водні артерії
України. У географічному сенсі східною межею Центральної України визначено
р. Дніпро; західною – р. Південний Буг, Синюха, Гнилий Тікич; північною –
р. Рось; південною – р. Південний Буг. Автором дисертації підготовлено дві карти
Центральної України, розміщені в додатках до дисертації.
Історичними підставами для виокремлення цього регіону визначено низку
вказаних нижче наступних чинників. Так у XVI – XVIII ст. ядром Центральної
України були козацькі землі. На цій основі наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
формуються риси, які відрізняють цей регіон від сусідніх, інспіруючи в свідомості
населення відчуття цілісності краю: розвиток кооперативного руху, поява
українського професійного театру як вияву української ідентичності. Це
накладалося на виразно представлені в регіоні загальноукраїнські тенденції
націотворення: діяльність «Громад» та «Просвіт». Поширенню національної ідеї на
теренах Центральної України сприяла діяльність таких особистостей як
М. Кропивницький, І. Тобілевич, М. Садовський, М. Заньковецька, Є. Чикаленко,
М. Левитський, В. Винниченко. Це дає нам підстави поєднати обрані за
визначеними критеріями території в один соціокультурний та історичний простір.
Доведено, що Українська революція 1917 – 1921 рр. супроводжувалася
інтенсивною інтеграцією Центральної України до єдиного національно-
територіального простору, а українське населення краю підтримувало суспільно-
політичні та соціокультурні трансформації, ініційовані Центральною Радою.
З’ясовано, що українське населення регіону виступило проти виокремлення
території Катеринославської та Херсонської губерній з-під влади Центральної Ради
під юрисдикцію Тимчасового уряду. Натомість підтримало рішення ІІІ Універсалу
про приєднання цих теренів до складу УНР.
5
Установлено, що міські думи частини міст Центральної України, значною
мірою неукраїнські за складом, які підтримували органи російської влади, під
впливом більшовицького перевороту, проголошенням УНР та під тягарем
невирішених економічних проблем, зумовлених політичною кризою в Росії, в
листопаді 1917 р. прийняли резолюції на підтримку Центральної Ради та
Генерального Секретаріату.
З’ясовано, що серед найбільш чисельних етнічних спільнот
багатонаціонального регіону були великороси, євреї, поляки. Виявлено, що
процеси українського національного та державного відродження в умовах
суспільно-політичних трансформацій позначилися на їхній активности та
самоорганізації. Діяльність громадських, культурно-просвітницьких, спортивних
та політичних організацій згаданих етнічних спільнот у цей період значно
активізувалася.
Визначено, що спроби російських більшовиків приєднати частину теренів
Центральної України до складу Донецько-Криворізької республіки не знайшли
підтримки в населення цього регіону, навіть серед тих місцевих рад, які
підтримували більшовиків.
Установлено, що в період Української революції 1917 – 1921 рр. населення
Центральної України переважно підтримувало процеси національного
державотворення. Регіон став центром формування та розвитку вільнокозацького
руху. Доведено, що в 1918 р. населення Центральної України чинило потужний
спротив більшовикам, яким не вдалося встановити цілковитий контроль над
територією цього регіону. Обґрунтовано, що перебування Українських Січових
Стрільців на теренах Центральної України в 1918 р. та їхня тривала культурно-
просвітницька місія вплинули на формування почуття духовної соборності
українців – і галичани й мешканці центральноукраїнського регіону відчули себе
представниками єдиної нації.
З’ясовано, що Центральна Україна з 1918 р. стала важливим осередком
спротиву російській окупації України. Виявлено, що впродовж 1918 – 1921 рр.
антибільшовицькі повстання відбувалися не лише в сільській місцевості, а й у
6
великих містах Центральної України: Єлисаветграді, Нікополі, Кривому Розі.
Визначено особливості антиросійських повстань у містах цього регіону.
Розкрито особливості феномену «множинної суверенності» на території
Центральної України. Уточнено дату та обставини створення Холодноярської
організації; встановлено чисельність жертв єврейського погрому отамана
Н. Григор’єва в Єлисаветграді. Розглянуто особливості розвитку анархістського
руху на теренах Центральної України в 1918 – 1921 рр.
Доведено, що населення Центральної України підтримувало армію УНР
Першого Зимового походу в січні – квітні 1920 р. Уперше розглянуто вплив
селянських повстань на успішне завершення Першого Зимового походу та
захоплення Вознесенська у квітні 1920 р.
Уточнено біографії персоналій визвольних змагань 1917 – 1922 рр., які брали
участь у революційних подіях на території Центральної України: М. Никифорової,
Н. Григор’єва, С. Коцура, П. Ткаченка, В. Чучупака, Ф. Богдана, А. Гулого-
Гуленка, О. Копцюха.
Виявлено, що в 1918 – 1922 рр. населення Центральної України вирізнялося
підтримкою антиросійського повстанського руху, який на цих теренах тривав
навіть після завершення процесів Української революції 1917 – 1921 рр.
Установлено, що під час визвольних змагань 1917 – 1922 рр. Центральна
Україна була важливим регіоном боротьби за незалежність. На цих теренах
відбувалися значущі події, що мали вагомий вплив на результати військово-
політичної боротьби за державність, так і на соціокультурні процеси, «революцію
сприйняття», коли під впливом революційних трансформацій виокремилися
процеси розвитку української національної ідентичности мешканців регіону;
формування почуття духовної соборности українців, особливо в період
перебування на цих теренах галичан із легіону Українських Січових Стрільців.
Уперше в історіографії локальний контекст подій перших визвольних змагань
1917 – 1922 рр. у Центральній Україні вписано до загальноукраїнського
історичного контексту Української революції, визначено своєрідні риси боротьби
за державність на теренах цього регіону.
7
Ключові слова: Центральна Україна, історико-географічний регіон, Серединна
Україна, трансформація, Українська революція, визвольні змагання, Вільне
козацтво, Центральна Рада, Гетьманат, повстанський рух, соборність, Українські
Січові Стрільці, Директорія, множинна суверенність, Перший Зимовий похід,
Другий Зимовий похід.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ………………………………………………………………………..2
ВСТУП....................................................................................................................14
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічна база дослідження, джерелознавчий та
історіографічний аналіз
1.1. Теоретичне обґрунтування концепту «Центральна Україна» та
методологічні оптики дослідження..............................................................................26
1.2. Історіографічний аналіз ................................................................................44
1.3. Джерельна база................................................................................................62
РОЗДІЛ 2. Формування національної ідентичності населення Центральної
України в умовах революційних трансформацій 1917 – 1922 рр.
2.1. Діяльність українських культурно-просвітницьких організацій періоду
Центральної Ради..........................................................................................................91
2.2. Вільнокозацький рух ..................................................................................126
2.3. Вплив соціокультурних процесів на формування духовної соборності
населення Центральної України................................................................................148
РОЗДІЛ 3. Феномен «множинної суверенності» в Центральній Україні
3.1. Холодноярська організація..........................................................................181
3.2. Повстанський рух під проводом отамана Н. Григор’єва...........................219
3.3. Анархісти на теренах Центральної України 1918 – 1921 рр. ....................254
РОЗДІЛ 4. Військово-політична боротьба на теренах Центральної України
1918 – 1922 рр.
4.1. Міський антибільшовицький повстанський рух 1918 – 1921 рр. .............279
4.2. Перший Зимовий похід армії УНР у Центральній Україні……................309
4.3. Селянський антиросійський повстанський рух 1919 – 1920 рр. ...............336
4.4. Антибільшовицький селянський повстанський рух 1921 – 1922 рр. .......378
Висновки...............................................................................................................409
Список використаних джерел та літератури......................................................423
Перелік умовних скорочень................................................................................453
Додатки.................................................................................................................454
|
|
|
