Марта-Дзвенислава Микитка » Латинська релігійна темінологія: структурний підхід
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Латинська релігійна темінологія: структурний підхід

Стаття
Написано: 2020 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 25.06.2020
Твір змінено: 25.06.2020
Завантажити: pdf див. (416,8 КБ)
Опис: Микитка М.-Д.Ю. Латинська релігійна темінологія: структурний підхід // Закарпатські філологічні студії. - 2020. - Вип. 14, том 1. - С. 249-255.

Релігійна термінологія латинської мови як ієрархічно структурована незамкнута система, що функціонує
в межах семантичного поля сакральності, пройшла довгий і складний процес становлення, сформувавшись у IV ст. на основі перекладу книг Святого Письма з гебрейської мови та старогрецької мови Ієроніма, релігійно-теологічних праць отців церкви, ітинерарій до святих місць, праць християнських письменників того часу Лактанія та Августина.
Питання становлення системи релігійних термінів у латинській мові ще не висвітлювалося у вітчизняному мовознавстві, що зумовлює наукову новизну пропонованого дослідження. У дослідженні процесу формування релігійної термінології латинської мови (далі – РТЛМ) проблема термінотворення є актуальною з погляду структурно-семантичних і лексико-граматичних особливостей.
Матеріалом дослідження послугували твори християнських авторів IV ст. «Сповідь» Аврелія Августина та «Паломництво Етерії до святих місць» анонімного автора.
У пропонованій статті висвітлюються основні аспекти структурно-семантичної організації релігійної терміносистеми латинської мови. У ході дослідження розглянуто однослівні терміни, що функціонують у межах РТЛМ.
З допомогою структурно-семантичного аналізу виявлено основні шляхи та способи творення релігійних термінолексем. Зазначено, що найбільш поширеним способом термінотворення є деривація, а саме суфіксальний словотвір. Подано перелік найбільш продуктивних/непродуктивних суфіксів.
Окрім деривації, у релігійній термінології відзначається тенденція до семантичного термінотворення, основними ознаками якого є надання загальновживаним словам нових чітких дефініцій, завдяки чому відбувається спеціалізація значень і термінологізація цих лексем.
За морфологічною ознакою найбільшу частку термінів становлять іменники та дієслова, менш продуктивними
є прикметники та прислівники.
Особливу увагу в статті звернено на закономірності утворення складних термінів-композитів, визначено та проаналізовано найпродуктивніші моделі та структурні елементи. Етимологічний аналіз засвідчує, що поряд із власнемовними складними термінами в РТЛМ функціонують композити, утворені за участі запозичених грецьких терміноелементів.
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.