Дар'я Морозова » Богословська антропологія Антіохійської школи та роль її спадщини у розвитку слов'янських культур
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Богословська антропологія Антіохійської школи та роль її спадщини у розвитку слов'янських культур

Дисертація
Написано: 2021 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 08.10.2023
Твір змінено: 08.10.2023
Завантажити: pdf див. (3.2 МБ)
Опис: Морозова Д.С. Богословська антропологія Антіохійської школи та
роль її спадщини у розвитку слов’янських культур. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук
за спеціальностями 09.00.11 – релігієзнавство; 09.00.14 – богослов’я.
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2021.
Дослідження розглядає дві тісно пов’язані теми: антропологічну думку
Антіохійського патристичного осередку та її роль у розвитку слов’янських
культур і, насамперед, Київської традиції. У вступному І розділі підсумовано
наукову літературу щодо Антіохійської школи, обґрунтовано методологію,
окреслено мультикультурний ландшафт, у якому формувалася школа.
Стислий історичний нарис формування школи зіставляє іманентний погляд
антіохійців на власний інтелектуальний родовід із поглядами провідних
патрологів. Показано, що самі антіохійські богослови доби розквіту школи
(IV-V ст.), на відміну від частини дослідників, вірили в континуальність свого
осередку. Їхня постійна орієнтація на позицію діячів, яких вони вважали
своїми попередниками – від апп. Петра і Павла, св. Ігнатія і св. Феофіла аж до
свтт. Мелетія, Флавіана, а потім і Золотоуста – сама по собі була
формотворчою для їх думки.
Мета дослідження визначена з урахуванням наукової проблеми,
актуальності обраної теми та стану її дослідження і полягає у філософсько-
релігієзнавчому та богословському аналізі специфіки богословської
антропології Антіохійської патристичної школи та досліджені її впливу на
Київську богословську традицію.
Об’єктом дослідження є твори Антіохійської школи патристики, а
також твори середньовічних і ранньомодерних діячів Київської школи.
Предметом дослідження є антіохійські антропологічні погляди та
соціальні стратегії, їх формування, розвиток і вплив на Київську традицію.


3



Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше
цілісно розглянуто антропологічну думку Антіохійського патристичного
осередку в контексті культури пізньої античності, а також вперше простежено
вплив цієї думки на Київську богословську традицію.
Новизна результатів дослідження розкривається у таких положеннях:
Уперше:
- реконструйовано автобіографічний наратив Антіохійської школи і
продемонстровано його значення для конструювання ідентичності сирійських
халкідонітів, які виводили свою традицію від апостолів Петра і Павла та
ототожнювали себе з осередками мелетіан та іоанітів;
- виявлено, що розташування антіохійцями образу Божого поміж
видимим і невидимим у людині було спрямовано, з одного боку, на піднесення
ролі тілесності та, з іншого боку, на уникнення сексизму та інших негативних
наслідків буквального матеріалізму;
- показано, що врівноважена антіохійська еклезіологія, позначена
відносною рівноправністю та гармонійним співіснуванням мирян і чернецтва,
спиралася на збалансовані уявлення про співвідношення людської та
ангельської природ;
- зіставлено головні педагогічні парадигми, притаманні Антіохійській
школі, – платонічну парадигму міста-фортеці і аристотелічну парадигму
палімпсесту – і продемонстровано, що сусідство цих парадигм дає змогу
сполучати ідеали самозаглиблення та відкритості до інших, які досі
протиставляються в сучасній гуманітарній науці;
- виявлено етичні наслідки домінування ідеї свободи у антіохійській
антропології: радикальний протест проти рабства, контекстуалізацію
монархічної влади та інших форм підкорення, наголос на незнищенній
внутрішній свободі особистості;
- розглянуто глибоко відмінне від античної дихотомії праці та дозвілля
антіохійське інтегральне бачення праці, яке утворювало концептуальне


4



підґрунтя для єднання всієї християнської громади – фізичних працівників і
теоретиків – у літургійному служінні;
- вказано, що соціологічна думка Феодорита Кирського позначена
«капіталістичною поетикою», разюче відмінною від добре відомої науці
«комуністичної поетики» Іоана Золотоуста;
- показано, що в культурі Антіохії як мегаполісу на межі конкуруючих
імперій гостинність фігурувала як центральна християнська чеснота;
- досліджено терапію депресії у листуванні Феодорита Кирського і на
її прикладі показано вплив скептичної психотерапії на антіохійську
антропологію, який полягав, зокрема, у зваженому ставленні до страждання і
спробах зробити його помірним (μετριοπαθεία) за допомогою низки
специфічних методів словесного лікування;
- висунуто гіпотезу, що непропорційно велика увага слов’ян до
спадщини Антіохійської школи може пояснюватись ранньою хвилею
християнізації слов’янських теренів сирійськими місіонерами, яку обстоює Г.
Лурьє;
- прослідковано вплив антіохійської христології на Слово про Закон і
Благодать митр. Іларіона, який виявився у питомо халкідонському акценті на
двоїстості природ Христа, увазі до Його дитинства, наголосі на зростанні в
Ньому Благодаті;
- виявлено, що послідовна залежність слов’ян від Антіохійської
традиції заклала основи для київського християнського гуманізму;
- окреслено вплив антіохійської агіографії на давньокиївський образ
святості, зокрема, на прикладі Житія преп. Феодосія Печерського, в якому
помічено не властиві іншим школам антіохійські комуністичні мотиви, а
також апологія читання, яку слов’яни асоціювали із Золотоустом;
- продемонстровано, що богословське підґрунтя дебатів між
старообрядцями та новообрядцями становила боротьба (гіпер)інтерпретацій
антіохійської спадщини;


5



- виявлено тривалий вплив антіохійської гомілетики на усну культуру
слов’ян і доведено, що він відбився, зокрема, на українському фольклорному
культі «рахманів», пізньому відгомоні літератури про Александра
Македонського, який зберігся принаймні до середини ХХ ст.;
- прослідковано, що статут Львівського братства, затверджений
Антіохійським патріархом Йоакимом Дау, позначений такими характерними
рисами антіохійської еклезіології, як рівноправність монахів і мирян,
миряноправність, увага до сімейного життя;
- доведено свідому підтримку свт. Димитрієм Тупталом
маргіналізованих традицією ідей Антіохійської течії, його довіру історіографії
антіохійських діофізитів, співзвучність його євхаристійного богослов’я з
літургійною думкою антіохійців;
- виявлено вплив ідей про шлюб Золотоуста на етичний ригоризм
Стефана Яворського у відстоюванні християнських ідеалів шлюбу, що
спричинився до латентного конфлікту митрополита з Петром І;
- показано центральне місце антіохійської спадщини у перекладах
преп. Паїсія Величковського, яке становить разючий контраст його версії
філокалічного відродження із грецькою проалександрійською Філокалією
колівадів. Виявлено, що євхаристійне богослов’я Антіохії послідовно
розкрите у компілятивному творі Паїсія на користь частого Причастя, який
мав на меті радикальну зміну богослужбових практик;
- продемонстровано антіохійське коріння християнського епікуреїзму
Григорія Сковороди та його радикального акценту на свободі людини.
Уточнено:
- розуміння антіохійських поглядів на співвідношення статей і
доведено, що сексизм, приписуваний антіохійцям дослідниками, в дійсності
походив із новозавітних Павлових Послань і був докорінно переоцінений
екзегетами цієї школи, понад усе, в Золотоустовій концепції «звільнення
доброчесністю»;


6



- місце антіохійської спадщини в ранньому українському друкарстві,
показано, що там не просто домінували твори Іоана Золотоуста, а й відігравали
провідну роль психотерапевтичні ідеї Антіохії;
- уявлення про лінгвістичні знання Симона Тодорського, доведено, що
«халдейська» мова в його арсеналі була класичною сирійською, мовою
Едесько-Нізібінської і почасти Антіохійської шкіл патристики.
Набуло подальшого розвитку:
- дослідження впливу мультикультурного середовища на формування
антіохійської патристичної думки, показано, що звичка мислити у подвійній
чи потрійній системі координат сприяла неоднолінійності думки школи та
схильності до ділення на партії;
- розпочате Е. Шором вивчення соціальної мережі Антіохійської
школи, і продемонстровано, що Антіохійська соціальна мережа
конструювалася на основі історичних наративів, які виводили її з
апостольських часів;
- осмислення комуністичних поглядів Золотоуста, показано
фундаментальну відмінність його нерепресивної, рустикальної,
родиноцентричної комуністичної утопії від інших історичних різновидів
комунізму;
- вивчення антіохійської концепції смерті і доведено, що містичний
матеріалізм спонукав до осмислення смерті не як звільнення душі від
«темниці» тіла, а як сну, що розділяє дві катастази тілесного життя – до гробу
і після воскресіння;
- дослідження антіохійської концепції депресії як атюмії; виявлено
кардинальну відмінність цього діагнозу від євагріанської концепції депресії як
акедії, доведено, що ці негативні антропологічні описи передбачають
протилежні антропологічні ідеали;
- розгляд впливів антіохійської христології, антропології, етики,
космології та екології на середньовічну слов’янську писемність; на низці


7



прикладів показано постійну і різнобічну залежність філософії слов’ян від
думки Антіохійської школи.
Ключові слова: богослов’я, богословська антропологія, спілкування,
ідеал людини, ідеал сім’ї, візія жінки, соціально-політичний ідеал,
християнський гуманізм, Антіохійська школа, Київська традиція.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.