Іван Міськов » Єпископські та монастирські сфрагіси 1690–1735 рр. як джерело до вивчення історії Марамороської православної єпархії та Марамороського унійного вікаріату
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Єпископські та монастирські сфрагіси 1690–1735 рр. як джерело до вивчення історії Марамороської православної єпархії та Марамороського унійного вікаріату
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
14.09.2022 |
|
| Твір змінено: |
14.09.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(773.5 КБ)
|
|
| Опис: |
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2022. – Вип. 1 (46).
У статті досліджуються сфрагістичні джерела, що безпосередньо стосуються діяльності Марамороської православної єпархії та Марамороського унійного вікаріату кінця XVII-го – першої половини XVIII століття. За допомогою допоміжних дисциплін автори роблять спробу заповнення «білих плям» у сторінках церковної історії краю. Обраний для вивчення період історії Мукачівської єпархії характеризується інституційною розбудовою двох нових єпархій, які виокремилися з древньої Мукачівської – Мукачівської греко-католицької та нової – Марамороської православної єпархії. У результаті активної прозелітичної діяльності єпископату в 1723 році перша із вказаних одиниць створює в комітаті Мараморош унійний вікаріат, який в часі набуває статусу єпархії. Активна фаза розвитку обидвох еклізійних одиниць тривала з 1690 по 1730 роки. У цей період відбуваються ключові інституційні процеси, які сприяли формуванню та утвердженню двох контрцентрів. Результати статті інноваційно презентують бачення й аналіз джерел, які нерозривно пов’язані з формуванням двох церковних центрів. На основі опрацьованих єпископських і монастирських сфрагісів вносяться нові корективи в наявні парадигми про адміністрування й управління єпархій. Залучена методологія відкриває широке поле для дискусії та подальшого вивчення історії Церкви на Закарпатті у вказаний період. Використані при дослідженні принципи евристики дозволяють по-новому подивитися на окремі процеси в розбудові еклізійних центрів. Мова йде про єпископські висвячення чернецтва, фактичні юрисдикційні статуси вікаріїв, процеси укладання земельних договорів про оренду та позику під заставу, монастирську епістолярну спадщину, єпархіальну діяльність щодо відкриття нових монастирів та оновлення керівного сегменту наявних, реакцію парафій у часи введення унії в Марамороші тощо. Водночас аналіз монастирських та єпископських сфрагісів також дозволяє ширше проаналізувати і дослідити специфічну тему розвитку документообігу єпархій, юридичної складової у формуванні єпархій, а також становлення їхнього церковно-канонічного статусу. Крім того, тема суттєво розвиває сфрагістику як науку в зрізі вузької її спеціалізації у вивченні церковно-адміністративних складових та їх розвитку. Виявлені та опрацьовані документи констатують факт того, що церковна сфрагістика у вказаний період перебувала в процесі саморозвитку, ідентифікації, верифікації, вдосконалення та легітимності, яких потребувала тогочасна церковна ситуація. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
