|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
04.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
04.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Мінченко О.В. Юридико-лінгвістична теорія правознавства. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за
спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і
правових учень. – Національна академія внутрішніх справ Міністерства
внутрішніх справ України, Київ, 2020.
У дисертації сформульовано низку положень і висновків, які складають
юридико-лінгвістичну теорія правознавства. З’ясовано, що інтенція правової
думки щодо взаємозв’язку права та мови відбувається лише наприкінці ХІХ –
початку ХХ століття, при цьому розвиток юридичної лінгвістики відбувається
переважно у межах романо-германської правової сім’ї, початковим етапом
якого стало видання у 1976 році Адальбертом Подлехом праці з однойменною
назвою «Юридична лінгвістика» (Rechtlinguistik).
Визначено, що пресупозицією наукового пізнання як самої юридичної
лінгвістики, так і її предмету є соціокультурна правова парадигма, відповідно
до якої право та інші правові явища слід розглядати як соціокультурні, що
зумовлює необхідність урахування правової культури, у межах якої виникло і
функціонує досліджуване явище чи предмет, а також потребу залучення не
лише раціональних, але і чуттєвих когнітивних засобів.
У дисертації систематизовано та класифіковано наукові юридико-
лінгвістичні дослідження з виокремленням робіт, у яких інтенція дослідника
перенесена на лінгвістичний аспект; робіт, у яких інтенція дослідника
перенесена на правовий аспект; робіт, у яких інтенція дослідника перенесена на
психологічні, соціологічні або антропологічні аспекти; мова у них є засобом
пізнання у межах правової системи.
Автором обґрунтовано, що до складових філософсько-правової
парадигми, як епістемологічного підґрунтя юридико-лінгвістичних знань, слід
віднести герменевтичну, феноменологічну та релятивістську теорії, які
3
виступають «методологічним комплексом» юридичної лінгвістики. Філософія
постмодерну виходить з релятивізму різних засобів пізнання, інтерпретуючи
реальність як «знаково-інформаційний «суб’єкт-суб’єктний» простір», що
актуалізує розуміння права як комунікації (комунікативна концепція права), що
дозволяє зробити висновок про правову реальність як реальність мовну.
«Герменевтичний розум» дозволяє, керуючись імпліцитним прескриптивним
текстом, «віднаходити» право у кожній конкретній ситуації. Саме мова у цьому
контексті виступає засобом пізнання (як і «формування») права.
Доведено необхідність проведення дескрипції юридико-лінгвістичних
аспектів у розумінні права черезтрьохелементну структуру розуміння права
(суб’єкт, об’єкт, засоби), що дозволяєрозкрити взаємозв’язок цих елементів та
використовуваної для позначення права та інших правових явищ
терміносистеми. Пресупозиційність принципу юридичної визначеності, а також
феноменальність права зумовлює необхідність розгляду лінгвістики та
лінгвістичних засобів як необхідної складової розуміння права основними
правовими школами.
Автором проведена дескрипціяпроцесу формування системи юридико-
лінгвістичних знань з визначенням його двох стадій: стадії природно утвореної
термінології; стадії цілеспрямованої діяльності з упорядкування термінології,
створення терміносистеми та встановлення вимог до неї, при цьому для
сформованої терміносистеми іманентним є превалювання статуальних термінів
над генуїнними. Акомодація системи вітчизняного права до нових умов, у тому
числі імплементація нових концептів зумовлює запозичення нових термінів.
Одним із засобів формування системи юридико-лінгвістичних знань є
автономні поняття, використання яких дозволяє підтвердити наступне
положення:non ex regula ius sumatur, sed ex iure quod est, regula fiat.
Наголошено на тому, що кожна із основних правових шкіл передбачає або
ґрунтується на окремих лінгвістичних положеннях, що передбачає
взаємозв’язок права та мови. Найбільш чітко такий зв’язок розкривається у
межах історичної школи права, яка розглядає право і мову як бінарну
4
іманентність окремого народу. Діалектичний зв’язок права і мови є і причиною,
і наслідком відмінностей права (як і мови) у різних правових системах.
Акцентована увага на взаємозв’язку права та мови у контексті сприяння
розвитку мови формуванню правової символіки і, навпаки, сприяння розвитку
права «лінгвістичному розширенню» мови; право, зокрема, soft law, є
формалізованим мовленнєвим актом та символьним закріпленням «намірів про
правила поведінки», мова виступає епістемологічним підґрунтям пізнання
права.
Сформовано положення теорії юридичного тлумачення у частині
визначення юридичної інтерпретації як обов’язкового елементу процесу
реалізації нормативних приписів прескриптиних текстів, що передбачає
сприйняття права через лінгвістичні засоби та необхідності комплексного
використання мовних і герменевтичних засобів пізнання змісту нормативного
припису.
Автором наведена додаткова аргументація щодо доцільності
переосмислення змісту теорії держави і права.
У дисертації обґрунтована необхідність розширення предмету юридичної
лінгвістики шляхом включення до нього символьної природи права.
Наголошено на необхідності застосування до аналізу юридико-
лінгвістичної сфери понятійно-категоріального апарату деонтичної логіки, яка
передбачає використання термінів належне/неналежне замість термінів
істинність/неістинність, а також модальностей «заборонено», «дозволено»,
«обов’язково» замість зв’язки «є».
Запропоновано провести коригування змісту правничої освіти у контексті
запровадження обов’язкового опанування основами правової аргументації, що
буде одним з факторів підготовки критично мислячого, відкритого до змін
правника для якого основною цінністю є людина, її честь і гідність.
Автором акцентована увага на особливості правничої мови, яка не є ні
стандартизованою технічною мовою з іманентною їй термінологічною
відокремленістю від загальновживаної термінології, ні розмовною мовою,
5
оскільки терміни правничої мови можуть мати інший зміст. Для правової сфери
властивим є особливий семіотичний дискурс з перформативними
висловлюваннями. Знаковість права надає йому соціокультурного характеру
(що дозволяє зрозуміти, чому запозичені з іншої правової культури концепти,
що не адаптовані до національних особливостей, залишаються лише словами)
та забезпечує доступність його сприйняття і реалізації. Іллокутивні мовленнєві
акти є засобом встановлення статусних функцій та творення права. Правові
явища пізнаються (утворюються) через правоназивання.
Наголошено, що в умовах неототожнення права та закону для словесного
позначення з’ясування і роз’яснення змісту юридичних приписів необхідно
використовувати термін «юридичне тлумачення». Юридичне тлумачення є
обов’язковим елементом процесу реалізації нормативних приписів
прескриптивних текстів, передбачаючи сприйняття права через лінгвістичні
засоби.
У роботі проведено дескрипцію ролі юридичної лінгвістики у сфері
професійної діяльності юристів в умовах романо-германського права через
характеристику трьох видів правничої діяльності (наукової, освітньої та
практичної).
Наведена аргументація доцільності розширення понятійно-категоріального
апарату правничої науки терміном «правова культура» (правова цивілізація),
використання якого, дозволяє уникнути пов’язування права суто з діяльністю
органів публічної влади та ґрунтується на іманентній праву соціокультурності.
Запропонована класифікація лінгвістичних вимог до тексту нормативно-
правових актів на дві групи: текст нормативно-правового акту має бути чітким,
не багатозначним і зрозумілим, лише тоді його можна буде реалізувати так, як
це передбачено суб’єктами юридичного нормотворення. Тому використовувана
лексика має бути загальновживаною; текст нормативно-правового акту має
бути чітким, не багатозначним, тому лексика законодавства має бути
спеціальною, властивою офіційно-діловому стилю.
6
Охарактеризовано стан та визначеношляхи (перспективи) розвитку
правової системи України в юридико-лінгвістичному аспекті, зокрема стан
правової системи в юридико-лінгвістичному аспекті характеризується:
динамізмом, зміною ідеології від нормативізму до природного розуміння права,
активним розширенням правничої мови шляхом запозичення західних
концептів. Основними перспективами розвитку правової системи України
визначено такі: у правовому світогляді – імплементація правових концептів
природно-правової через зміну та розширення понятійно-категоріального
апарату правознавства; у освітній діяльності - модернізація юридичної освіти з
посиленням практичного аспекту і ролі професійної етики, формування
конвенційного мислення; усистемі законодавства – уніфікація правничої
термінології, використання гендерно чутливої термінології; уюридичній
практиці – належне аргументування прийнятих рішень;у юридичній комунікації
– удосконалення взаємодії на основі розуміння іманентної правовій сфері
соціокультурності.
Ключові слова: юридико-лінгвістична теорія, інтерпретація правових
текстів, мова права, правова аргументація, розуміння права, семіотика права,
соціокультурність права, юридична лінгвістика. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП ..................................................................................................................... 19
РОЗДІЛ І. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА
ДОСЛІДЖЕННЯ ЮРИДИКО-ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТЕОРІЇ
ПРАВОЗНАВСТВА ................................................................................................ 32
1.1. Виникнення і становлення основних ідей та наукових положень
юридико-лінгвістичної теорії. ................................................................................ 32
1.2. Методологія пізнання юридико-лінгвістичної теорії правознавства ......... 54
1.3. Сучасний стан наукової розробки юридико-лінгвістичної
проблематики вітчизняною юридичною наукою. ............................................... 69
Висновки до розділу 1 ............................................................................................ 86
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИКО-
ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗНАНЬ У СУЧАСНОМУ ПРАВОЗНАВСТВІ ................... 91
2.1. Філософсько-правові засади юридико-лінгвістичних знань. ...................... 91
2.2. Теоретичні засади юридичної лінгвістики .................................................. 120
2.3. Поняття та призначення юридичної лінгвістики у сучасному
правознавстві ......................................................................................................... 155
2.4. Правові поняття та юридична термінологія як предмет юридико-
лінгвістичного осмислення .................................................................................. 172
Висновки до розділу 2 .......................................................................................... 188
РОЗДІЛ 3. РІВНІ ПРАВОВОЇ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ЮРИДИКО-
ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗНАНЬ У СФЕРІ ОНТОЛОГІЇ ПРАВА ............................ 193
3.1. Семіотичні аспекти правоутворення ............................................................ 193
3.2. Юридико лінгвістичні аспекти юридичного тлумачення .......................... 222
3.3. Роль правової аргументації у правовому регулюванні .............................. 241
3.4. Юридико-лінгвістичний вплив на реалізацію норм права ........................ 262
Висновки до розділу 3 .......................................................................................... 278
18
РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК ЮРИДИЧНОЇ ЛІНГВІСТИКИ У
ПРАВОВИХСИСТЕМАХ УКРАЇНИ ТА СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ
ЄВРОПИ ................................................................................................................. 283
4.1. Право та мова у правовому світогляді сучасних держав Європи. ............ 283
4.2. Розвиток юридичної лінгвістики в країнах німецького права. ................. 311
4.3. Взаємодія правових систем держав Європи та роль юридико-
лінгвістичної методології (у аспекті практики Європейського суду з прав
людини) .................................................................................................................. 331
4.4. Перспективи розвитку правової системи України: юридико-
лінгвістичний аспект ............................................................................................. 360
Висновки до розділу 4 .......................................................................................... 380
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 385
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 394
ДОДАТКИ .............................................................................................................. 445
|
|
|
