|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
02.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
02.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(5.8 МБ)
|
|
| Опис: |
Мільо А.В. Концепт БІЖЕНЕЦЬ у німецько-, угорсько- та українськомовному
дискурсах (на матеріалі міжнародних і національних законодавчих документів та
нових медіа). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю
10.02.15 «Загальне мовознавство» (035 – «Філологія»). – Національна академія
Служби безпеки України. Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Київ, 2021.
У дисертації удосконалено теоретико-методологічну базу дослідження.
Встановлено, що лінгвокультура і лінгвокультурний концепт є ефективними
інструментами забезпечення державної, зокрема інформаційної безпеки. Доведено,
що останніми роками лінгвокультурна мапа світу динамічно змінюється під
впливом глобальних викликів безпеці держав. Ці виклики трансформують систему
усталених смислів у концептуальних картинах світу носіїв досліджуваних мов, а
тому лінгвоконцептуальні пошуки набувають особливої актуальності. Визначено,
що українські лінгвоконцептуальні наукові школи спрямовують діяльність у
прикладному напрямі, обґрунтовуючи концепт як один з інструментів забезпечення
інформаційної безпеки держави; науковці Німеччини та Угорщини більше
звертаються до теоретичних аспектів лінгвоконцептології.
Дослідження концепту БІЖЕНЕЦЬ проведено на основі тріангуляційного
підходу із використанням як загальнонаукових методів дослідження (описового,
аналізу й синтезу), так і суто лінгвістичних (зіставно-типологічного методу,
етимологічного, компонентного та лексикографічного аналізів, психолінгвістичного
експерименту). Дискурс- і контент-аналізи здійснено з використанням технології
«Великих даних» (англ. Big Date) за допомогою інструментів «Attack Index»,
«Google Trends», «Advego».
Визначено, що складники концепту БІЖЕНЕЦЬ у досліджуваних
лінгвокультурах набули специфічності під впливом соціолінгвістичних факторів. За
3
допомогою етимологічної реконструкції доведено суттєвий часовий розбіг
активного використання лексем Flüchtling / menekült / біженець носіями
досліджуваних лінгвокультур. Лексему Flüchtling виокремлено у дослідженнях з
етимології німецької мови лише в 1948 р., menekült – у 1846 р., а біженець – у
1893 р. Спільним для всіх досліджуваних мов є походження лексем-вербалізаторів
від дієслівних основ із значенням ʻбігтиʼ, ʻтікатиʼ. Доведено, що спільним для
німецької та української лінгвокультур є значеннєві компоненти (борги,
дезертирство, зрада, віровідступництво, ухилення від певних зобов’язань,
жебракування) із негативною конотацією. Встановлено, що істотної актуальності
лексеми Flüchtling / menekült /біженець набули після Другої світової війни внаслідок
історичних процесів та глобалізації, які призвели до зміни причин біженства.
З’ясовано, що розгалуження значеннєвих компонентів лексем
Flüchtling / menekült / біженець зафіксовано тлумачними та енциклопедичними
словниками. Унікальними для німецької лінгвокультури є значеннєві компоненти
негативної конотації (ʻлюдина із нестійким, легковажним характером;
безтурботна людинаʼ, ʻсолдат-відступникʼ, ʻмародерʼ, ʻдезертирʼ); характеристики
біженця (ʻтой, хто потребує захистуʼ, ʻтой, хто все втративʼ); метафоричні
визначення (ʻантропоморфізований із тварини, що літаєʼ, ʻхарактеристика
Фаустаʼ, ʻсоціальний ренегатʼ), а також такі, що називають причини біженства
(ʻчерез конфліктиʼ, ʻчерез особисті переслідуванняʼ, ʻчерез культурні причиниʼ,
ʻздебільшого не з власної воліʼ, ʻщоб жити в іншій країніʼ). В угорській
лінгвокультурі суб’єкт біженства описується за допомогою значеннєвого
компоненту ʻособа, яку переслідують на батьківщиніʼ, а також специфічних
значеннєвих компонентів, що стосуються подій Другої світової війні (ʻчисленні
всесвітньо відомі письменники та вченіʼ, ʻбіженці, що тимчасово поселилися на
східних територіях Радянського Союзуʼ) та таких, що пов’язані з пошуком
притулку (ʻшукає порятунок / притулок за кордоном, безпечне місце у інших
країнахʼ), характеризують причини втечі (ʻчерез небажання брати участь під час
окупаціїʼ, ʻбіженці, які втекли від фашистського пануванняʼ; ʻчерез репресіїʼ).
Унікальними в українській лінгвокультурі є значеннєві компоненти, повʼязані із
4
визначенням міжнародного, правового та соціального статусу особи (ʻособа, яка
після подій Другої світової війни була спеціально визначена як біженець
документами ООНʼ, ʻлюдина, яка має міжнародний статусʼ).
Зокрема, під час рецептивного експерименту виявлено нові тематичні групи
значеннєвих компонентів – «Інаковість», «Наслідки біженства внаслідок
геополітичних змін», «Ставлення місцевого населення: (емоційний компонент:
очікування, наміри, фізичний і психологічний стан)»; «Негативні характеристики
біженця». Зіставлено лексикографічні значення лексем-вербалізаторів з отриманими
під час рецептивного експерименту. Визначено, що в концептуальних картинах світу
носіїв досліджуваних мов: відбувається відродження етимологічних значень (ʻтой,
хто потребує захист’, ʻтой, хто все втратив’, ʻутікач / вигнанець’) та
деталізуються причини біженства (страх стати жертвою переслідувань, стихійне
лихо, кліматичні катастрофи, загроза життю), зазначаються його соціальні причини
(голод, безробіття, нестатки, низький рівень життя, злидні, економічна криза) та
зовнішні обставини, що зумовлюють біженство (війна, терор, зовнішня агресія,
окупація, диктатура, репресії, насилля, конфлікти).
За результатами асоціативного експерименту встановлено спільні для
досліджуваних лінгвокультур ядерні компоненти концепту БІЖЕНЕЦЬ: війна (Krieg,
háború) і політика (Politik, politika). Носії німецької та української лінгвокультур
уважають однією з причин біженства страх (Angst), що пов’язано з досвідом Другої
світової війни та агресією Російської Федерації в Україні (2014–2021 рр.). Носії
української лінгвокультури сприймають проблему біженства як нагальну, що
позиціонують асоціації-реалії сьогодення (Луганськ, Донбас, Крим, Сирія).
З’ясовано, що отримані асоціативні поля значно розширюють словникові
тлумачення, зокрема в німецькій лінгвокультурі розширюється перелік причин
біженства (interne Konflikte, Suche nach Sicherheit, Unterdrückung, Syrien,
Lebensgefahr), серед яких – економічні переваги (Wirtschaftsflüchtling);
актуалізується необхідність правової (Genfer Konvention, keine Europäische Lösung,
schwierige Rechtslage, Menschenrechte, Ausnutzung von Asylrecht) та соціальної
підтримки (Deutschkurs, Kulturschock, Flüchtlingsheime) біженцям. Реципієнтам
5
Німеччини, з одного боку, притаманна історична пам’ять щодо подій Другої світової
війни та відчуття провини нації (Holocaust, Konzentrationslager, Leid), з іншого –
визнання загрози від потоків біженців громадському порядку та економіці держави
(Deutschenfeindlichkeit, Eindringling, eine Belastung für die Wirtschaft und die Kultur,
Gefahr für Leib, Grenzüberschritte, Plünderer). Специфікою сприйняття стимулу
біженець носіями угорської лінгвокультури є визначення домінантних у ближній
периферії поля асоціацій з негативною конотацією: у прибутті великої кількості
біженців угорці звинувачують Євросоюз і політиків (Soros György, Stop Soros, Soros
terv) та сприймають утікачів як загрозу (terrortámadások, betörők, félelem,
bizalmatlanság feléjük), уважаючи їх людьми «нижчого класу» (ideiglenes hazatársak,
nem értelmiségi, pórnép, felesleges pénzköltés rájuk), зокрема негативно оцінюють
представників окремих націй (másvallás, nem európai, veszélyes, román, barna bőrűek,
számkivetett, kitaszított). Носії української лінгвокультури сприймають проблему
біженства як таку, що пережита особисто (безпритульний, голод, розруха, смерть,
Схід, біда, відчай, горе, діти, небезпека, нещастя, ООС, потерпілий, потребує
допомоги).
Доведено дискурсоутворювальну роль концепту БІЖЕНЕЦЬ у міжнародних і
національних законодавчих документах та дискурсах нових медіа досліджуваних
лінгвокультур. З’ясовано, що в Женевській Конвенції та національних законодавчих
документах у правовому вимірі сформовано парадигму концепту БІЖЕНЕЦЬ за двома
тематичними напрямами «Зобов’язання держав щодо біженців» та
«Державна / національна безпека понад усе».
Визначено, що, починаючи з 1951 р., з моменту прийняття Конвенції,
структура концепту БІЖЕНЕЦЬ залишалася незмінною. Новітні виклики безпеці
держав зумовили його поступову трансформацію. За результатами дискурс-аналізу
структуровано концепт БІЖЕНЕЦЬ: до ядерної сфери концепту в усіх
лінгвокультурах додано складник – ОСОБА, ЯКА ПОТРЕБУЄ ДОДАТКОВОГО
ЗАХИСТУ, в угорській та українській – ОСОБА, ЯКА ПОТРЕБУЄ ТИМЧАСОВОГО
ЗАХИСТУ, в українській лінгвокультурі – ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНА ОСОБА.
Усі ці складники визнані субконцептами концепту БІЖЕНЕЦЬ.
6
Систематизовано складники ближньої периферії концепту БІЖЕНЕЦЬ за
результатами дискурс-аналізу національних законодавчих документів. У німецькій
лінгвокультурі до ближньої периферії належать складники: право на притулок;
право на додатковий захист; попередження злочинів, що становлять загрозу для
суспільства; обмеження права участі біженців у виборах; в угорській
лінгвокультурі: право на притулок; право на додатковий захист; право на
тимчасовий захист; попередження злочинів, що становлять загрозу для
суспільства та державної, безпеки; право голосу на виборах до органів місцевого
самоврядування, мерів і місцевого референдуму; в українській лінгвокультурі: право
на додатковий захист; право на тимчасовий захист; позбавлення статусу
біженця / внутрішньо переміщеної особи за фактом вчинення діяння, що становить
загрозу; виборче право для внутрішньо переміщених осіб.
Доведено, шо у нових медіа країн, мова яких досліджується, концепт
БІЖЕНЕЦЬ виконує дискурсоутворювальну роль щодо співвідношення урядової та
громадської позицій. У Німеччині відбувається «битва наративів» офіційних медіа,
що впроваджують політику «Willkommenskultur» – доброзичливого ставлення
Німеччини до біженців, і соціальних мереж, що демонструють несприятливе
ставлення до шукачів притулку – «Біженці – загроза державній безпеці» («Flüchtlinge
sind Gefahr für die nationale Sicherheit Deutschlands»). В Угорщині сформовано стратегію
«єдиного голосу» офіційних медіа і соціальних мереж, що системно впроваджують
стратегічний наратив «Біженці – загроза для Угорщини» («Menekültek veszélyt jelentenek
Magyarországnak»). В Україні спостерігалося хаотичне формування концепту
БІЖЕНЕЦЬ. Системно він позиціювався переважно соціальними мережами й
окремими медіа, в тому числі, щодо яких у 2021 р. застосовано обмежувальні заходи
(санкції) РНБО («РИА Новости Украина», «112», «ЗІК») в деструктивному наративі
«Біженці з Криму та Донбасу – загроза для справжньої України». Опозицію цьому
наративу становив стратегічний наратив «Українці мають згуртуватися навколо
спільного горя» волонтерського дискурсу. На офіційному рівні, зокрема в медіа, що
транслюють урядову позицію, стратегічний наратив щодо питання біженства
сформульований не був.
7
Доведено, що значеннєві компоненти поняття ОСОБА, ЯКА ПОТРЕБУЄ
ДОДАТКОВОГО ЗАХИСТУ переважно збігаються з компонентами концепту
БІЖЕНЕЦЬ. Немає прикметної ознаки їх диференціації, що призводить до певних
ускладнень щодо визначеності критеріїв визнання цієї категорії шукачів захисту.
Зокрема, у законодавчих документах країн, мова яких досліджується, зазначається, що
ці особи не є біженцями відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 р.
і Протоколу щодо статусу біженців 1967 р., але потребують захисту через ті самі
причини, що й біженці. Встановлено когнітивно-термінологічний дисонанс у
тлумаченні норми в українському законодавстві, що врегульовує процедуру надання
тимчасового захисту, згідно з якою така форма захисту надається тільки особам, які
прибувають «з країни, що має спільний кордон з Україною» (Закон України «Про
біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», 2011 р.).
Натомість відповідно до дефініції, що визначає ОСОБУ, ЯКА ПОТРЕБУЄ
ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ, зазначеного обмеження немає.
Доведено нагальність зміни тлумачення поняття БІЖЕНЕЦЬ на законодавчому
рівні, що зумовлено: а) новітніми викликами інформаційній безпеці країн;
б ) зміною причин і наслідків біженства; в) необхідністю зіставлення визначення з
концептуальною картиною світу носіїв досліджуваних лінгвокультур. Також
визнано нетолерантність поняття ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНА ОСОБА;
запропоновано його замінити терміном ВНУТРІШНІЙ БІЖЕНЕЦЬ / ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ,
що визначений у міжнародній термінології з питань міграції Німеччини
(Binnenflüchtling, Binnenvertriebener) та Угорщини (belső menekült).
Запропоновано в інтересах забезпечення державної, зокрема інформаційної
безпеки країни, у зв’язку з тенденцією масового прибуття біженців і пов’язаною з
цим міграційною кризою на міжнародному й національному рівнях змінити
«інструментальне» вирішення питання з біженцями на «архітектурне», оскільки в
деструктивних дискурсах концепт БІЖЕНЕЦЬ позиціонується як «гібридна зброя» з
метою дестабілізації соціально-політичного ландшафту держав.
Ключові слова: біженець, «Великі дані», внутрішньо переміщена особа,
дискурс-аналіз, етимологічна реконструкція, інформаційна безпека, контент-аналіз,
8
концепт, концепт-аналіз, концептуальна картина світу, лексикографічний портрет,
лінгвокультура, наратив, нові медіа, меседж, психолінгвістичний портрет,
тріангуляційний підхід. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………. 17
ВСТУП…………………………………………………………………... 18
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
КОНЦЕПТУ БІЖЕНЕЦЬ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ………………. 28
1.1. Поняття лінгвокультура у вимірі інформаційної безпеки
держави…………………………………………………………… 28
1.2. Термін концепт у системі лінгвістичного знання……………... 39
1.3. Концепт БІЖЕНЕЦЬ у соціолінгвістичному вимірі…………… 51
1.4. Методика дослідження концепту БІЖЕНЕЦЬ на матеріалі
міжнародних і національних законодавчих документів та
нових медіа……………………………………………………….. 61
Висновки до розділу 1…………………………………………………. 72
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТ БІЖЕНЕЦЬ У ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ
НІМЕЧЧИНИ, УГОРЩИНИ ТА УКРАЇНИ……………………………… 74
2.1. Етимологічна реконструкція лексем Flüchtling / menekült /
біженець як маркерів соціолінгвістичних процесів………….. 74
2.2. Лексикографічний аналіз лексеми-вербалізаторів Flüchtling /
menekült / біженець…………………………………………….. 86
2.3. Рецептивний експеримент розуміння концепту БІЖЕНЕЦЬ
носіями німецької, угорської та української
мов…………….............................................................................. 94
2.4. Інтерпретативний аналіз асоціацій щодо сприйняття
стимулів Flüchtling / menekült / біженець носіями досліджуваних
лінгвокультур на матеріалі асоціативних та синонімічних
словників…………………………………………………………... 102
2.5. Інтерпретативний аналіз асоціацій щодо сприйняття
стимулів Flüchtling / menekült / біженець реципієнтами
16
експерименту, проведеного в інтернет-ресурсах Німеччини,
Угорщини, України……………………………………………… 105
Висновки до розділу 2…………………………………………………. 108
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТ БІЖЕНЕЦЬ У ПРАВОВОМУ
ТА МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСАХ………………………………………….. 111
3.1. Концепт БІЖЕНЕЦЬ у міжнародних і національних
законодавчих документах……………………………………… 111
3.1.1. Дисонанс щодо визначень понять БІЖЕНЕЦЬ
та ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНА ОСОБА у законодавчому
дискурсі…………………………………………………………. 111
3.1.2. Структура концепту БІЖЕНЕЦЬ у наративному вимірі
законодавчих документів………………………………………. 115
3.2. Концепт БІЖЕНЕЦЬ у дискурсах нових медіа країн, мова
яких досліджується …………………………………………….. 134
3.2.1. Концепт БІЖЕНЕЦЬ у дискурсах нових медіа Німеччини:
«битва наративів»………………………………………………. 135
3.2.2. Концепт БІЖЕНЕЦЬ у дискурсах нових медіа Угорщини:
«формування єдиного голосу»………………………………… 152
3.2.3. Концепт БІЖЕНЕЦЬ та субконцепт ВНУТРІШНЬО
ПЕРЕМІЩЕНА ОСОБА в дискурсах нових медіа України:
розбудова парадигми…………………………………………… 164
Висновки до розділу 3…………………………………………………. 179
ВИСНОВКИ……………………………………………………………. 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 194
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ……………………. 213
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………... 218
ДОДАТКИ………………………………………………………………. 223
|
|
|
