Менкеуліцзі » Політика КНР в Центральній Азії (1992-2017 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Політика КНР в Центральній Азії (1992-2017 рр.)

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Історична
Твір додано: 24.08.2024
Твір змінено: 24.08.2024
Завантажити: pdf див. (3.4 МБ)
Опис: Менкеуліцзі. Політика КНР в Центральній Азії (1992-2017 рр.). – На
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 «Історія і археологія». – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки
України. – Київ, 2023.
Актуальнісь проблем дослідження обумовлена стрімким зростання продовж
останніх десятиліть міжнародного впливу Китаю, включаючи Центральну Азію –
регіон, який був традиційною сферою впливу Росії.
Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі
критичного аналізу комплексу історичних джерел і узагальнення наукового
доробку українських, китайських й іноземних вчених висвітлити політику КНР у
Центральній Азії на двосторонньому і багатосторонньому рівнях у 1992-2017 рр.
за урядування трьох поколінь керівників КНР: Цзянь Цземіня, Ху Цзіньтао і Сі
Цзіньпіна продовж перших 25 років після встановлення дипломатичних відносин
з Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Таджикистаном і Туркменістаном,
оцінити результати і наслідки цієї політики.
Основні завдання дослідження наступні: 1) з'ясувати стан наукової розробки
проблеми; 2) систематизувати і охарактеризувати джерельну базу дослідження;
3) пояснити його методологію; 4) висвітлити пріоритетні завдання політики КНР
у Центральній Азії і їх реалізацію на рівні двосторонніх відносин з Узбекистаном,
Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Туркменістаном продовж першого
десятиліття після встановлення дипломатичних відносин; 5) простежити
формування багатостороннього регіонального діалогу і співробітництва у
Центральній Азії у 1992-2002 рр.; 6) охарактеризувати зміни, які відбулися у
відносинах КНР з регіональними державами у 2003-2012 рр. за головування Ху
Цзіньтао; 7) висвітлити роль КНР у розвитку багатостороннього співробітництва
3
в рамках Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в 2002-2012 рр.;
8) визначити напрями і динаміку розвитку двостороннього співробітництво КНР з
державами Центральної Азії в 2013-2017 рр.; 9) охарактеризувати багатостороннє
співробітницво КНР в регіоні у 2013-2017 рр.
Наукова новизна дослідження полягає у постановці й розробці актуальної
теми, яка ще не була предметом спеціального дослідження. Вперше в українській
історіографії комплексно простежено розвиток центральноазійської політики КНР
у 1992-2017 рр. на рівні двосторонніх і багатосторонніх відносин з регіональними
державами, на тлі регіональних процесів і у взаємозв'язку з ними; залучено до
наукового обігу, проаналізовано і систематизовано великий масив нових
історичних джерел і наукових праць з досліджуваної проблематики, включаючи
праці вчених КНР китайською мовою; здійснено порівняльний аналіз
центральноазійської політики трьох поколінь керівників КНР – Цзянь Цземіня, Ху
Цзіньтао і Сі Цзіньпіна, визначено її наступність і відмінність.
Практичне значення отриманих в дисертації результатів полягає в тому, що
вони сприяють кращому розумінню міжнародних відносин в Центральній Азії,
регіональних інтересів КНР, методів і результатів їх реалізації. Матеріали, оцінки
і висновки дисертації можуть бути використані науковцями і викладачами для
написання наукових і навчально-методичних праць, підготовки навчальних
дисциплін із зовнішньої політики КНР, її відносин з державами Центральної Азії,
міжнародних відносин в регіоні, а також працівниками МЗС, дипломатами,
політичними радниками для розробки політичних рекомендацій.
Аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчив відсутність
комплексного дослідження політики КНР у Центральній Азії у 1992-2017 рр.
Незважаючи на існування великого масиву наукових праць, які безпосередньо чи
побіжно висвітлювали політику КНР у Центральній Азії, переважна більшість
досліджень здійснювалася у рамках політичної науки і стосувалася висвітлення
лише окремих аспектів досліджуваної нами проблематики.
В основі методології дослідження – критичний аналіз й інтерпретація
історичних джерел, систематизованих нами у сім груп, опрацювання емпіричних
4
даних на основі використання наукових принципів та сукупності спеціальних
історичних і загальнонаукових методів дослідження. Сутність і зміни в політиці
КНР в Центральній Азії у 1992-2017 рр. розглядалися на тлі розвитку
зовнішньополітичних концепцій КНР, міжнародних відносин у регіоні,
внутрішньої ситуації в КНР і окремих центральноазійських державах.
У 1992-2002 рр. пріоритетними завданнями КНР в Центральної Азії були:
1) забезпечення сприятливих міжнародних умов для вирішення пріоритетних
завдань економічного розвитку; 2) стабілізація ситуації в Сіньцзянь-Уйгурському
автономному регіоні, де посилились антиурядові виступи уйгурів; 3) вирішення
проблеми розмежування кордонів. У зв’язку з цим першочергове значення для
Китаю мала взаємодія з державами, з якими він поділяв спільні кордони –
Казахстаном, Киргизстаном і Таджикистаном. Найбільше значення мали
відносини з Казахстаном, найбільшою за територією і найбільш економічно
розвинутою державою Центральній Азії.
Проблему розмежування кордонів було вирішено на компромісній основі.
Кордони між КНР і Казахстаном було урегульовано у 1998 р., з Киргизстаном – у
1999 р., з Таджикистаном – 2002 р. Це заклало підґрунтя для більш ефективного
розвитку політичних і торговельно-економічних відносин в наступний період.
В умовах суттєвих змін міжнародної ситуації в 1995-1996-х рр. почала
формуватися «нова концепція безпеки» КНР, яка, між іншим, передбачала
застосування регіонального багатостороннього підходу в міжнародних
відносинах. Це виявилося у створенні форуму «Шанхайська п’ятірка», який у
1996-1997 рр. став важливим майданчиком для зняття напруження на кордонах
КНР з РФ і сусідніми країнами Центральної Азії.
З 1998 р., на відміну він попередньої розстановки сил – КНР, з одного боку, і
чотири пострадянські держави з іншого, кожна держава представляла в цьому
форумі лише себе. Хоча проблеми безпеки на кордонах в порядку денному
залишилися пріоритетним, діалог поширився на інші питання, включаючи
співробітництво в торговельно-економічній сфері.
5
Коли початкові завдання форуму «Шанхайська п’ятірка» було вирішено, за
ініціативи КНР було прийнято рішення про створення на його основі
Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Хоча серед її пріоритетних
завдань була протидія тероризму, екстремізму і сепаратизму, погіршення ситуації
в Афганістані і масштабні теракти у США, здійснені базованою в Афганістані
радикальною ісламською організацією Аль-Каїда, засвідчили, що гарантувати
безпеку в регіоні силами ШОС не вдасться. Тому, в перші роки після створення
ШОС Китай та інші держави-члени підтримали очолювану США
антитерористичну коаліцію в Афганістані. В 2002 р. за ініціативи КНР
розпочалося обговорення перспектив багатостороннього співробітництва державчленів ШОС в торговельно-економічній сфері.
У 2003-2012 рр. на тлі стрімкого економічного розвитку КНР суттєво
інтенсифікувалося її торговельно-економічне співробітництво з державами
Центральної Азії. Цьому сприяло: 1) налагодження політичних зв’язків на
найвищому рівні й підписання відповідних урядових угод; 2) остаточне
урегулювання проблеми розмежування кордонів; 3) нові концепції зовнішньої
політики КНР («мирного зростання», «мирного розвитку», «нової сусідської
дипломатії», «дипломатії посмішок», «побудови гармонійного світу») й
використання інструментів «м’якої сили» (надання допомоги розвитку у формі
грантів і пільгових кредитів, популяризація концепції взаємної вигоди в процесі
економічного співробітництва, поширення китайської мови і культури, сприяння
гуманітарним обмінам тощо); 4) подібний характер політичних режимів
авторитарного характеру, принципи поваги до суверенітету і невтручання у
внутрішні справи інших держав, які обстоював Китай. Унаслідок цього за
короткий проміжок часу економічний і політичний вплив КНР у регіоні суттєво
зріс, особливо під впливом глобальної фінансово-економічної кризи 2008-
2009 рр., яка вразила КНР суттєво менше, ніж західні держави.
Найбільш важливими для КНР були відносини з Казахстаном – державою зі
спільними кордонами і багатими природними, включаючи енергетичні,
ресурсами. На відміну від інших держав, Китай здійснював в цю державу значні
6
прямі іноземні інвестиції. Важливе значення мало будівництво нафтопроводу
«Казахстан–Китай» і початок будівництва газопроводу «Казахстан–Китай». Вони
дозволили КНР диверсифікувати джерела і канали постачання енергетичних
ресурсів. На відміну від інших держав Центральної Азії, КНР і Казахстан,
розвивали також співробітництво в не ресурсних галузях економіки.
Співробітництво КНР з Узбекистаном до 2005 р. було дуже обмеженим, що
обумовлювалося тісною співпрацею Узбекистану з США. Лише після її розриву
політичні контакти між КНР і Узбекистаном і співробітництво у торговельноекономічній, передусім нафтогазовій сфері, активізувалося. Китайськотуркменське співробітництво, передусім у сфері видобутку і транспортування в
КНР газу почало розвиватися після 2007 р. Після конфлікту між Туркменістаном і
РФ у 2009 р. відбулась повна переорієнтація поставок туркменського газу на КНР.
Торговельно-економічні відносини КНР з Киргизстаном і Таджикистаном
також піднялись на новий рівень, порівняно з попереднім періодом, проте їхньому
розвитку перешкоджали нестабільна політична ситуація в Киргизстані (революції
2005 і 2010 рр.) й існування тут досить сильних антикитайських настроїв, а також
складний ландшафт і внутрішня нестабільність в Таджикистані.
У 2002-2012 рр. КНР виступила у ШОС з великою кількістю ініціатив,
спрямованих на економічну інтеграцію цього регіону – про формування режиму
вільної торгівлі, створення Ділової ради ШОС, Банку розвитку ШОС і
Спеціального рахунку для фінансування спільних проектів тощо. Через
відсутність підтримки Росії найбільш важливі з них реалізувати не вдалося.
Водночас китайський уряд не підтримував пропозиції РФ встановити тісніші
відносини між ШОС і ОДКБ, створити Енергетичний клуб ШОС, розширити
зв’язки між ШОС і ЄврАзЕС. Через відсутність консенсусу між КНР і РФ з низки
питань, торговельно-економічне і фінансове співробітництво в рамках ШОС
зберігало форму двосторонніх зв’язків, а багатостороння співпраця не
сформувалася. За різними позиціями КНР і Росії стосовно пріоритетів діяльності
та перспектив розвитку ШОС приховувалася серйозна конкуренція між ними за
7
вплив у Центральній Азії, передусім за домінування у сфері видобутку і
транспортування енергетичних ресурсів.
За нового покоління китайських лідерів на чолі з Сі Цзіньпінем двостороння
торговельно-економічна співпраця КНР з державами Центральної Азії вийшла на
новий рівень. Цьому сприяли нові зовнішньополітичні концепції КНР, включаючи
створення «спільноти зі спільним майбутнім», і масштабна ініціатива «Пояс і
шлях». Новим явищем стало суттєве збільшення кредитів КНР на інфраструктурні
проекти і прямих інвестицій у видобувні галузі Паралельно відбулося стрімке
посилення політичного впливу КНР в цих державах. Кредити, хоча й надані на
пільгових умовах, призвели до суттєвого посилення фінансової залежності від
Китаю найбідніших держав регіону.
У 2013-2017 рр. продовжилася взаємодія КНР з державами Центральної Азії
в ШОС. Її розширення в 2017 р. за рахунок Індії і Пакистану ще більше
ускладнило досягнення консенсусу стосовно пріоритетних напрямів
багатостороннього співробітництва. Після 2013 р. КНР зосередилася на реалізації
ініціативи «Пояс і шлях». Країни Центральної Азії стали головною сполучною
ланкою економічного коридору «Китай – Центральна Азія – Західна Азія». Хоч ця
ініціатива виходила далеко за регіональні межі, її можна розглядати як
продовження інтеграційної політики КНР в Центральній Азії, яку вона намагалася
реалізувати в межах ШОС (але вже без потреби узгодження з РФ).
Ключові слова: зовнішня політика, стратегія, Китай, КНР, Центральна
Азія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, міжнародні
відносини, Шанхайська організація співробітництва, «мʼяка сила»,
багатостороннє співробітництво, історія, націоналізм
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.