|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
22.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
22.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.9 МБ)
|
|
| Опис: |
Мельник В. В. Теоретико-методологічні та науково-організаційні засади
розвитку птахівництва в Україні у другій половині ХХ − на початку ХХІ
століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.07 – історія науки й техніки. Національна наукова
сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук, Київ,
2020.
На сучасному етапі ведення галузі тваринництва надзвичайно
актуалізується пошук оптимальної взаємодоповнюючої системи організації
наукового забезпечення, зокрема птахівництва, для подальшого розвитку
історично важливої складової економічного зростання держави. Наразі в
Україні у загальній структурі виробництву м’яса птиці належить перше. Не
2
випадково, що за експортом м’яса птиці до Євросоюзу Україна посідає третє
місце (після Бразилії та Таїланду), а яєць – взагалі є лідером. Водночас
активізація технологічного вдосконалення виробництва м’яса птиці і яєць
сприятиме забезпеченню населення високоякісною вітчизняною продукцією,
підвищенню її конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і світовому
ринках, досягненню інвестиційної привабливості у зв’язку з входженням
України до СОТ. Адже результативна інтеграція України до світового
економічного простору є одним із вагомих завдань розбудови її державності.
Остаточно не визначена соціально-економічна й політична кон’юнктура
подальшого розвитку країни спонукає проводити дослідження у різних
напрямах і галузях в історичному аспекті, переоцінюючи існуючий менталітет і
стереотипи, аналізуючи та узагальнюючи потужний масив накопичених
теоретичних і методологічних здобутків, котрі вплинули на зростання
промисловості та сільського господарства, зокрема птахівництва, а також
підвищення якості і безпечності виробленої продукції. Варто використати
історичний досвід, що дозволить виробити сучасні критерії подальшого сталого
розвитку галузі, особливо за необхідності забезпечення високої конкурентної
спроможності продукції птахівництва на світовому ринку, та створити умови
продовольчої безпеки держави шляхом економічного зростання завдяки
активізації науково-технічного потенціалу традиційно важливих складових, що
формують бюджет України.
Актуальність обраної теми підтверджується й тим, що в сучасній
історіографії відсутнє комплексне дослідження з історії розвитку птахівництва
в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. в контексті його теоретико
-методологічних засад та науково-організаційного забезпечення.
На основі історіографічного аналізу, широкого джерельного матеріалу,
частину якого вперше введено до наукового обігу, розв’язано наукову
проблему відтворення історії еволюції науково-організаційних засад розвитку
птахівництва в Україні. Визначено передумови становлення наукових основ
вітчизняного птахівництва, формування науково-дослідної інфраструктури та її
роль у забезпеченні технологічних процесів виробництва продукції
птахівництва. Розкрито внесок вищих закладів освіти, науково-дослідних
установ, передових птахівничих господарств в удосконалення технологічних
процесів виробництва продукції птахівництва в Україні.
Доведено, що визначну роль у зародженні промислового птахівництва на
українських землях у складі Російської імперії відіграли загальногалузеві та
спеціалізовані товариства, діяльність яких була спрямована, передусім, на
поширення новітніх знань з птахівництва, розповсюдження племінного
матеріалу іноземної селекції для поліпшення місцевої птиці тощо. Важливим
виявилося запровадження вивчення наукових основ птахівництва у вищих
навчальних закладах освіти, розташованих на українських землях. Першою
стала Києво-Могилянська академія, де на курсі сільської та домашньої економії
висвітлювали окремі питання з птахівництва.
Важливою віхою у становленні промислового птахівництва на широкій
науковій основі в УСРР виявилося створення у Кам’янець-Подільську
3
Всеукраїнського НДІ птахівництва (1930), який було перетворено в Українську
науково-дослідну станцію птахівництва (1934). З 1931 р. ця інституція
підпорядковувалася Всеукраїнській академії сільськогосподарських наук, котра
координували його діяльність. На той час вчені провадили дослідження з
селекції і племінної справи, годівлі, фізіології, технології вирощування
молодняку та утримання дорослої птиці усіх видів, інкубації яєць, вивчали
питання економіки та організації ведення птахівництва тощо. З’ясовано, що у
цей період було створено й навчальний заклад для підготовки фахівців у галузі
птахівництва та організації проведення наукових досліджень – Інститут
птахівництва, який став першим та єдиним в Україні, однак проіснував лише
декілька років.
Встановлено вплив різних чинників на розвиток птахівництва в
УРСР/Україні та доведено, що його піднесення у другій половині ХХ ст.
супроводжувалося збільшенням чисельності міського населення, зміцненням
промисловості та зростанням національного доходу, валового суспільного
продукту, заробітної плати тощо. Виникли передумови створення
спеціалізованих птахівничих господарств промислового типу для забезпечення,
передусім, мешканців великих міст харчовими яйцями і м’ясом птиці.
Завдячуючи новітнім розробкам учених, відбувалося поглиблення спеціалізації
та концентрації виробництва продукції птахівництва, а нагальні організаційні
заходи щодо розвитку галузі регламентували відповідні постанови ЦК КПРС і
Ради Міністрів СРСР.
На основі аналізу масиву різнобічної джерельної бази окреслено два
етапи поступу галузі птахівництва в Україні у другій половині ХХ та на
початку ХХІ ст. Упродовж першого етапу (1951−1991 рр.), виокремлено чотири
рівнозначні періоди: перший – 1951−1964 рр., другий – 1964−1975 рр., третій −
1975−1982 рр. і четвертий − 1982−1990 рр. Другий етап (1991−2018) припадає
на часи незалежності України.
Узагальнивши основні тенденції організаційного процесу та наукового
супроводу галузі встановили, що на початку першого етапу виробництво яєць і
м’яса птиці характеризувалося сезонністю, при цьому птахівництво
громадського сектору зосереджувалося переважно у колгоспах, система
утримання птиці залишалася екстенсивною, з використанням пасовищ для
гусей та індиків і водяних вигулів для водоплавної птиці. Значного піднесення
птахівництво зазнало після офіційного переведення його на промислову основу
в 1964 р. З цього періоду перевагу у виробництві м’яса птиці надавали
бройлерному птахівництву, розвивали качківництво та індиківництво, де
поширювались інтенсивні методи вирощування молодняку на м'ясо. Для
виробництва яєць і м’яса дедалі більше використовували лінійну й гібридну
птицю. Українськими вченими було створено вітчизняні кроси яєчних курей
«Бірки-І» і «Бірки-ІІ», породу гусей велика сіра, породні групи українських
качок; розроблено метод вирощування каченят на водоймах з використанням
природних кормів. Наукове й методичне забезпечення розвитку птахівництва
здійснювали вчені Українського НДІ птахівництва.
4
У визначеному другому етапі галузь птахівництва зазнала як часи занепаду
, стабілізації, так і поступового відновлення. Активізувалася підготовка кадрів
для галузі, видання навчально-методичної літератури для студентів вищих
навчальних закладів аграрної освіти, в якій українські вчені узагальнили
наукові здобутки та практичний досвід у птахівництві в Україні та закордонний
. Під керівництвом провідних українських учених проведено фундаментальні та
прикладні дослідження з різних напрямів у птахівництві. У Державному
підприємстві «Дослідне господарство «Бірки» Інституту птахівництва до 2004 р
. застосовували поглиблену селекційно-племінну роботу з вихідними лініями
кросів яєчних курей «Бірки-2М» «Бірки-117» і «Бірки-колор». Затверджено
породу м'ясо-яєчних курей полтавська глиняста (2007), поєднувальні вихідні
лінії індиків кросу «Харківський» (2007), заводську лінію Г2 м'ясо-ячних курей
породи плімутрок білий (2016), яка створена переважно співробітниками
Державної дослідної станції птахівництва НААН у співавторстві з вченими
вищих аграрних закладів освіти – Сумського НАУ і НУБіП України, створено
популяцію яєчних курей бірківська барвиста.
Вченими розроблено нові й оптимізовано існуючі норми годівлі різних
видів птиці. Розроблено біологічні стимулятори і кормові добавки та вивчено
їхній вплив на продуктивність, фізіологічний стан і відтворювальні якості птиці
. Проведено низку досліджень з використання різних пробіотиків у годівлі
птиці як альтернативи кормовим антибіотикам. У виробництво впроваджено
наукові розробки із застосування переривчастих світлових режимів при
вирощуванні молодняку різного виробничого призначення та утриманні
дорослої птиці. Вивчено вплив кольору освітлення на продуктивність птиці.
Проведено дослідження щодо органічного виробництва продукції птахівництва
тощо. Удосконалено температурні режими інкубації яєць птиці різних видів.
Опрацьовано методи глибинної обробки інкубаційних яєць птиці різних видів,
препарати для дезінфекції яєць та обладнання, розроблено апарат «Уфотек» для
санації повітря в інкубаторії тощо. Проведені дослідження стали теоретико-
методологічною основою конкурентоспроможної галузі в державі.
Дослідивши теоретико-методологічні чинники становлення наукового
супроводу галузі птахівництва, встановили, що українськими вченими
розроблено методи виведення ліній курей м’ясного напряму продуктивності.
Основний метод роботи з м’ясними курми полягав у гніздовій селекції з
оцінкою плідників за якістю потомства. Вчені провадили роботу спочатку з
породами російська біла, род-айланд, нью-гемпшир та ін., а потім з лініями
порід корніш і плімутрок. Селекцію вели на м’ясну скороспілість, а методи
оцінки добору й відбору залежали від спеціалізації батьківських або
материнських форм. Вивчено генетичні основи та розроблено методичні
прийоми створення аутосексних ліній і кросів птиці.
Нами узагальнено нові теоретичні та методологічні підходи до визначення
генетичного потенціалу кількісних ознак за допомогою інформаційно-
ентропійного аналізу генетичних маркерів. Показано, що українськими
дослідниками вивчено генетичні структури популяцій сільськогосподарської
птиці за кількісними ознаками з використанням комплексного та системного
5
аналізів, розроблено принципи створення синтетичних і гетерогенних
популяцій як джерел генетичного біорізноманіття для подальшого добору,
теоретично обґрунтовано можливість створення багатократного гетерозису за
продуктивністю яєчних курей. Вітчизняним ученим належить пріоритет у
винайденні способів прогнозування сумісності ліній птиці, вивчення спадкової
структури різних порід і популяцій курей за допомогою біохімічних,
імуногенетичних і ДНК-маркерів.
У напрямі розвитку теорії та методології годівлі сільськогосподарської
птиці важливими стали розвідки з нормованої годівлі для птиці різних видів,
включаючи протеїнове, амінокислотне, вітамінне і мінеральне живлення;
розроблення білково-вітамінних добавок, вивчення фізіологічних і біохімічних
процесів травлення; розроблення методів визначення вітамінів тощо. У
теоретико-методологічному забезпеченні утримання птиці визначено вплив на
статеве дозрівання курей світлових режимів, створено комп’ютеризовану
математичну модель систем освітлення пташників. Важливими стали розробки
щодо утримання птиці на підлозі на глибокій незмінній підстилці, у кліткових
батареях. Доведено значимість здобутків українських учених у розвитку теорії і
методології штучної інкубації: методу періодичного прогрівання яєць,
ультрафіолетового опромінення, диференційованого режиму інкубування,
застосування конвеєрності закладок в один інкубатор, лазерна та глибинна
обробки яєць та ін.
Компаративний аналіз динаміки розвитку окремих підгалузей
птахівництва свідчить про те, що у досліджуваному періоді переважав розвиток
яєчного та бройлерного птахівництва, як більш рентабельного виробництва. У
другій половині ХХ ст. в УРСР виробництво м’яса бройлерів почало інтенсивно
розвиватися після переведення у 1964 р. птахівництва на промислову основу. У
зв’язку з цим у період 1964−1991 рр. зростало виробництва м’яса птиці загалом.
Курчат-бройлерів утримували на підлозі на глибокій підстилці та у кліткових
батареях. Поступово зменшувалися термін вирощування бройлерів і витрати
корму на одиницю приросту та підвищувалась жива маса курчат у віці забою.
Індиківництво в УРСР у період 1951−1991 рр. розвивалося повільно і в
50х рр. виробництво продукції велось за екстенсивної та інтенсивної систем
утримання птиці. Наукові розробки вчених були спрямовані на створення нових
кросів, способів утримання та годівлі дорослих індиків і молодняку.
Стрімкого розвитку в Україні у минулому столітті набуло качківництво.
Українськими вченими розроблено основні способи вирощування качок як за
екстенсивного методу, так і інтенсивного з використанням сухих
повнораціонних комбікормів; виведено породну групу качок, пристосовану до
фуражирування на прісних і морських водоймах. Для розвитку гусівництва
важливими стали розробки вітчизняних учених, спрямовані на удосконалення
існуючих та створення нових порід і популяцій гусей, а також опрацювання
технологічних прийомів інкубування яєць, штучного осіменіння гусок, способів
утримання та годівлі дорослої птиці й молодняку. Однак за часи незалежності в
Україні найбільшого розвитку набули яєчне та бройлерне птахівництво,
6
започатковано нову підгалузь – страусівництво.
Розвиток наукових основ птахівництва в Україні досліджуваного періоду
був забезпечений академізацією галузевої науки. Академічними установами (
УАСГН, 1956–1962, ПВ ВАСГНІЛ, 1969–1989, УААН/НААН, 1990 – і донині)
здійснювалося координування та науково-методичне керівництво галузевими
дослідженнями. У межах діяльності УАСГН проводили роботу за такими
проблемами: збільшення виробництва продукції птахівництва при одночасному
зниженні її собівартості; розроблення методів прискореного відтворення та
якісного поліпшення сільськогосподарської птиці; фізіологічні й біохімічні
основи підвищення її продуктивності та ін. Незважаючи на активізацію
багатьох наукових напрямів, зростання результативності наукових розробок,
намітилися певні недоліки, зокрема в опрацюванні науково-методичних питань.
У період функціонування ПВ ВАСГНІЛ основна увага зосереджувалася
на вдосконаленні технологій виробництва продуктів птахівництва, виведенні
високопродуктивних порід і кросів, вивченні природи гетерозису тощо.
Завершено дослідження з прогнозування ефекту селекції, розроблення програм
генетичного аналізу стад. Важливе значення приділялося розробленню основ
зростання виробництва та якості кормів, раціональних методів і систем
утримання птиці.
У межах діяльності УААН/НААН приділялася значна увага підвищенню
результативності фундаментальних і прикладних досліджень, обґрунтуванню їх
пріоритетних спрямувань. Зі становленням НААН новим для
сільськогосподарської науки став програмно-цільовий підхід до організації і
проведення наукових досліджень. Це дало змогу поглибити можливості
планування у сфері науки; посилити взаємозв’язок науки і виробництва,
започаткувати перехід від переважно відомчого управління наукою до
керування всім циклом науково-технічного прогресу. У наступні десятиріччя
здійснено перехід від розроблення загальних комплексних НТП до
вузькогалузевих, що сприяло концентрації зусиль установ-співвиконавців на
окремих проблемах, які потребували невідкладного вирішення. У межах
виконання державних НТП вивчено імуногенетичну характеристику дослідних
груп та встановлено наявність біохімічних маркерів пігментації шкаралупи
курячих яєць; виявлено видові, вікові та тканинні особливості розвитку
антиоксидантної системи у птиці в онтогенезі тощо.
Доведено провідну роль НУБіП України у підготовці фахівців для
вітчизняної галузі птахівництва та її теоретико-методологічному забезпеченні.
Репрезентовано внесок учених й інших галузевих закладів вищої освіти в
розвиток наукових основ птахівництва, підготовку кваліфікованих фахівців:
Білоцерківського і Миколаївського НАУ, Харківської державної
зооветеринарної академії та ін.
Встановлено, що за часи незалежності створено кафедру птахівництва у
НУБіП України (1995). Продовжувала діяльність кафедра птахівництва у
Харківській державній зооветеринарній академії, яка була організована ще у
1943 р., однак з 90-х років вона зазнавала неодноразових структурних змін.
7
Галузева наукова думка знайшла помітний розвиток науковими школами
й центрами у галузі птахівництва. Узагальнення основних сучасних дефініцій
поняття «наукова школа» дало змогу ідентифікувати школу І. В. Бельговського
− П. Д. Пшеничного, яку наразі очолює академік НААН І. І. Ібатуллін,
об’єднавши на базі НУБіП України вчених трьох поколінь, і, створивши
науковий центр, в активі котрого 7 докторів наук і 34 кандидати
сільськогосподарських наук. Характеризується проведенням ученими
пріоритетних досліджень з годівлі птиці. Узагальнено наукові здобутки
наукового центру в галузі птахівництва В. П. Коваленка, заснованого при
Херсонському державному аграрному університеті, та наукового центру
академіка М. І. Сахацького, при НУБіП України, якими розроблено ефективні
технології виробництва продукції птахівництва, збереження генофонду птиці
тощо.
Ключові слова: історія науки й техніки, сільськогосподарська дослідна
справа, розвиток птахівництва в Україні, продукція птахівництва, виробництво
яєць, виробництво м’яса птиці, Державна дослідна станція птахівництва
Національної академії аграрних наук України, науково-дослідна робота. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………
ВСТУП……………………………………………………………………….
28
30
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………... 39
1.1. Стан наукової розробки проблеми……………………………… 39
18
1.2. Джерелознавчі засади дослідження…………………………….. 78
1.3. Методологія дослідження……………………………………….. 86
РОЗДІЛ 2
ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ НАУКОВОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПТАХІВНИЦТВА В УКРАЇНІ…………………….. 109
2.1. Передумови становлення знань про птахівництво у другій
половині ХІХ – першій половині ХХ ст.….…………………….................. 109
2.2. Розвиток науково-організаційних основ ведення галузі на тлі
соціально-економічних і суспільно-політичних чинників в УРСР у
другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.…………………………………. 140
РОЗДІЛ 3
ТЕОРЕТИКО−МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ
ПТАХІВНИЦТВА…………………………………………………………. 215
РОЗДІЛ 4
НАПРЯМИ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ГАЛУЗІ ПТАХІВНИЦТВА……………………………………………….. 257
4.1. Селекційно-генетичне вдосконалення птиці…………………...
4.2. Обґрунтування основ раціональної годівлі у птахівництві……
4.3. Удосконалення методів і систем утримання птиці…….............
257
274
289
4.4. Розроблення технологій інкубації яєць птиці………………….. 298
РОЗДІЛ 5
НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ
ПТАХІВНИЧОГО КОМПЛЕКСУ В УКРАЇНІ………………………...
313
5.1. Організація та науковий супровід яєчного і бройлерного
птахівництва ………………………………………………………………… 313
5.2. Розвиток індиківництва, качківництва, гусівництва,
цесарківництва, фазанівництва, перепелівництва та страусівництва як
структурних компонент птахівничого комплексу України………………. 331
РОЗДІЛ 6
РОЗБУДОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ ГАЛУЗІ
ПТАХІВНИЦТВА В ПЕРІОД ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ …………. 369
6.1. Внесок науково-дослідних установ у розробку інноваційних
технологій виробництва продукції птахівництва.………………………… 369
6.2. Дослідницькі ініціативи українських учених вищих закладів
аграрної освіти з розвитку птахівництва та підготовка кадрів.................. 382
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………. 404
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 418
ДОДАТКИ…………………………………………………………………. 504
|
|
|
