Ірина Мельник » Єврейське населення Уманщини наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Єврейське населення Уманщини наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 17.12.2018
Твір змінено: 17.12.2018
Завантажити: pdf див. (2,5 МБ)
Опис: Мельник І. В. Єврейське населення Уманщини наприкінці XVIII – на початку ХХ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України» (032 –
Історія та археологія). – Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини, Умань, 2018.
Актуальність дослідження. Сьогодні особливо важливою стає
проблема вивчення історії національних меншин України, адже це дозволить
отримати комплексну картину історії нашої держави, де будуть рівною
мірою присутні всі «дійові особи». Єврейство, як одна з них, вимагає
особливої уваги з огляду на те, що поруч з українцями, поляками та
росіянами на Правобережжі у ХІХ ст. воно відігравали суттєву роль в
соціально-економічному, політичному та культурному житті регіону.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі широкої
джерельної бази вперше здійснена спроба комплексного аналізу політико-
правового становища, соціально-економічного, культурно-освітнього життя
єврейського населення міста Умані, де воно становило більшість мешканців,
та Уманського повіту, де воно компактно зосереджувалось у містечках, і
відігравало вирішальну роль у торгівельно-економічному становищі значного
регіону упродовж ХІХ – початку ХХ ст.
У першому розділі «Стан наукової розробки проблеми, джерельна
база та методологія дослідження» встановлено, що загальна історіографічна
база дослідження є доволі потужною. Її формування почалось в ХІХ ст., саме
цей період дав найбільше загальних праць соціально-економічного та
правового характеру. Радянський період характеризується сплеском наукової
активності дослідників на його початку та поступовим її спадом в середині
ХХ ст. Сучасна вітчизняна та зарубіжна історіографія характеризуються
методологічними пошуками, юдаїка вийшла на якісно новий рівень розвитку. 3

Виявлено широкий пласт неопублікованих архівних джерел, які склали
основу для дослідження соціального, економічного, культурного, освітнього
та політичного життя євреїв Уманського повіту. Аналіз опублікованих
джерел довів їхню важливість для доповнення та увиразнення предмету
дослідження. При цьому, дисертант наголошує, що ще не здійснено
комплексного дослідження з даної теми.
Методологічну основу дослідження склав загально-науковий
системний підхід із використанням принципів історизму, науковості,
об’єктивності, комплексності, системності, всебічності, наступності,
плюралізму. Відповідно до поставлених завдань використано комплекс
загальнонаукових (логічний, структурно-системний, аналіз, синтез, індукцію,
дедукцію, метод зіставлення), конкретно-історичних (порівняльно-
історичний та історико-типологічний), спеціально-історичних (історичної
реконструкції, історико-географічний, проблемно-хронологічний,
синхроністичний, методи історіографії та джерелознавчого дослідження),
міждисциплінарних (математично-статистичний) методів дослідження.
У другому розділі «Політико-правове становище єврейського
населення Правобережної України» прослідковано процес формування в
Російській імперії єврейського питання. Для цього здійснено екскурс за межі
хронологічних рамок дослідження, щоб дослідити правове становище євреїв
часів Речі Посполитої. Вивчено початок формування єврейського
законодавства в Російській імперії, та встановлено, що поштовхом до цього
стали поділи Речі Посполитої. Детально проаналізовано думку сенатора
Г. Державіна «Об отвращении в Белоруссии голода и устройстве быта
евреев», яка стала ключовим документом, що пояснював особливості євреїв
як окремого народу, та яким послуговувались наступники. Простежено зміни
в імперській політиці щодо євреїв від Катерини ІІ до Миколи ІІ. З'ясовано,
що зусилля перших імператорів, які зіткнулись з єврейським питанням, були
хаотичними та спрямованими на адміністративне облаштування нових
підданих. Однак згодом імперія змінила своє помірно ліберальне ставлення 4

до євреїв, перейшовши до застосування сили в намаганні інтегрувати їх до
суспільства імперії. На це спрямовано було відбування рекрутської
повинності та «перевиховання» за допомогою військової служби.
У третьому розділі «Соціально-економічне життя єврейського
населення Уманщини» досліджено соціальну та економічну складові
єврейської історії на теренах Уманщини. Вивчено особливості життя в
традиційному єврейському містечку. Прослідковано динаміку єврейського
населення на Уманщині від заснування міста до початку ХХ ст. Встановлено,
що в усі періоди єврейське населення складало переважну більшість у місті,
поступаючись цими позиціями в повіті. Досліджено соціальну структуру
євреїв Уманщини, встановлено, до яких соціальних груп вони належали.
Проаналізовано економічне життя єврейської громади. Основними видами
діяльності були оренда, торгівля, в другій половині ХІХ ст. євреї активно
включились у промислове будівництво в Умані. Доведено, що наприкінці
ХІХ ст. Умань було ключовим містом Київської губернії, великим торговим
центром, і це завдяки єврейському промисловому капіталу. Єврейська
община в цілому була доволі заможною, не мала податкових боргів. Однак
прошарок бідноти існував – вона проживала на Старому базарі.
Борошномельну та винокурну галузі практично повністю тримали у своїх
руках євреї.
У четвертому розділі «Культурне та громадсько-політичне життя
єврейського населення Уманщини в ХІХ ст.» вивчено освітню сферу
життя євреїв та їх участь в громадському і політичному житті. Доведено, що
Умань була першим осередком Гаскали в Російській імперії – саме тут
існувала перша школа, заснована на передових ідеях просвітників.
Достовірно встановлено особи її ідейних натхненників та визначено ймовірне
місце розташування. Вивчено мережу єврейських освітніх закладів, її
розширення в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Проаналізовано
особливості традиційної початкової школи – хедеру, та її вчителя – меламеда,
як найбільш шанованої і впливової людини в громаді. Показано антагонізм
між ортодоксальним єврейством та прихильниками Гаскали. Незважаючи на
всі зусилля ортодоксальних очільників єврейської громади, світська освіта
поступово ставала популярною серед молоді, оскільки давала шанс на кар'єру
та достойне життя за межами общини.
Досліджено процес зародження на Уманщині політичних рухів та
участь в них євреїв. Наприкінці ХІХ ст. тут знайшли свій відголос погроми,
які прокотились імперією. Регіон виявився сприятливим для поширення
різноманітних політичних ідеологій. На Уманщині діяли осередки сіонізму,
були прихильники Бунду та інших політичних рухів.
Підсумовуючи основні результати проведеного дослідження, дисертант
дійшла висновків про те, що наразі бракує комплексної праці з історії євреїв
Уманщини, хоч є доволі значні напрацювання в цьому напрямі. Життя
єврейської общини Уманщини регулювалось законодавством Російської
імперії, яке на місцевому рівні практично не мало винятків чи певних
особливостей. Соціальна структура єврейської громади складалась із купців,
міщан та селян. В чисельному відношенні в місті переважали євреї, що
робило Умань типовим єврейським містечком. Економічна діяльність євреїв
перетворила його на потужний промисловий та торговий центр на початку
ХХ ст. За рівнем освіченості єврейське населення тримало лідерські позиції в
регіоні. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Уманщина стала осередком
поширення політичних рухів, в яких єврейство взяло активну участь.
Ключові слова: євреї, «єврейське питання», смуга осілості, Уманщина,
Київська губернія, Російська імперія, ХІХ ст.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.