Т. Мельничук » Хліб насущний – червоний
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Хліб насущний – червоний
Повість
|
|
|
| Написано: |
1968 року |
|
| Джерело: |
bexx |
|
| Розділ: |
Художня |
|
| Твір додано: |
22.12.2018 |
|
| Твір змінено: |
22.12.2018 |
|
| Завантажити: |
doc
див.
(119.5 КБ)
doc.zip
(35.1 КБ)
|
|
| Опис: |
В центрі Богуслава, за музеєм височить скромний обеліск. На ньому золотом викарбуваний серп і молот і краплиною Жовтневого сонця іскриться п’ятикутна зірка. На надмогильній плиті по-солдатськи строгий напис гласить: «Вечная память борцам, павшим за революцию 1917—1920 гг».
Приходять сюди сини і внуки Революції і серця їхні вистукують: «Ми хочем бути такими, як ви! До останнього подиху серця і думи, і наш труд — тобі, Вітчизно! Для комунізму жити — клянемось!»
Братська могила в глибокому мовчанні. І тільки вогнисті квіти на ній, чиє коріння сягає сердець борців за Революцію, шепочуть про Безсмертя, співають заліз ний псалом живущим, для котрих священне одне:
«Боротися і жити
Для Партії і людства —
І більшої відради
Немає на землі».
Мертві залишаються живими, якщо вони до останнього подиху боролись за справу Леніна. В могилі спить загартований ленінець, комуніст Гаврило Уколов і його бойові побратими. Про їхнє життя і розповідається в нижченаведених рядках. Ця невеличка повість — скромний промінь, направлений в героїчне минуле і зокрема на ті події, що відбувалися в селі Вільхівець у 1920 році. Автори щиро вдячні всім, хто допоміг у висвітленні картин того періоду.
Джерело повісті: газета "Нові рубежі" за серпень 1968 р. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
