|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
14.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
14.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Мейта К. Ю. Проблема Іншого в філософії Ричарда Рорті. — Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань
03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 033 «Філософія». — Національний
університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2023.
Дисертаційну роботу присвячено дослідженню проблеми Іншого в філософії
Ричарда Рорті (1931-2007) — видатного американського неопрагматиста,
професора філософії Принстонського університету, дослідника гуманітарних
студій в університеті Вірджинії та літературної компаративістики — в
Стенфордському університеті. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що
здійснено історико-філософський аналіз висвітлення Р. Рорті проблеми Іншого, що
дало змогу систематизувати інтерпретацію філософом фігури Іншого в соціальнофілософському, епістемологічному, феноменологічному та культурологічному
контекстах.
У вступному розділі дисертації проблема Іншого розкривається в
історичному контексті. До уваги береться перспектива різноманітних шкіл і
напрямків сучасної західної філософії. Зокрема, розглянуто інтерпретації Іншого в
англо-американській філософії (Дж. Лок, Д. Г’юм, Дж. Бентам, Дж. С. Міл,
Дж. Г. Мід, Дж. Ролз), філософії фемінізму (С. де Бовуар, Л. Іріґаре, Д. Гаравей,
Дж. Батлер, Н. Фрейзер), феноменології (Е. Гусерль, П. Рикер, Е. Левінас,
М. Гайдеґер, Ж.-П. Сартр, М. Мерло-Понті, М. Бахтін, Т. Наґель, М. Бубер,
Д. Чалмерс, М. Фуко, Р. Жирар, Р. Кірні, М. Онфре, А. Бадью, Б. Вальденфельс,
Ю. Кристева, Д. Загаві), психоаналізі та структуралізмі (З. Фройд, К. Ґ. Юнґ,
Ж. Лакан, К. Леві-Строс). Окреслені напрями обрані задля кращого
3
контекстуального розуміння інтерпретації проблеми Іншого в континентальній і
аналітичній філософії.
Проблема Іншого у філософії Рорті ґрунтується на пропонованому ним
соціально-філософському проєкті ліберальної утопії. Це ідея суспільства
майбутнього, що має базуватися на цінностях демократії, на уникненні насилля та
протидії знущанням. Філософ полемізує з легалістською настановою кантіанської
моралі, наголошуючи на тому, що вона не завжди є доцільною в межових
ситуаціях, які передбачають складний етичний вибір. Особливу увагу приділено
шкідливості не лише фізичного, а й вербального насилля, що може завдавати
шкоди психіці людини, примушуючи її сумніватися у власних життєвих цінностях.
Для наочності в роботі наведено приклади з художньої літератури — з антиутопій
ХХ століття : «1984» (1949) Дж. Орвела та «Який чудовий світ новий» (1932)
О. Гакслі. Саме податливість психологічному насиллю та приниженню, на думку
Рорті, є визначальним фактором відмінності людини від тварин. Отже,
спостерігаємо потребу в солідарності членів ліберальної утопії на засадах
обстоювання спільної безпеки та самозахисту. Відповідно, інклюзія Іншого в
такому суспільстві будується на емпатії до страждань людини, навіть якщо її
культурний бекґраунд є відмінним від бекґраунду представників інших культур, та
здатності індивіда бачити в запобіганні насильству найвищу цінність. Настанова на
сприйняття стражденних членів суспільства як «товаришів по нещастю» — fellow
sufferers — має походження з християнського вчення про любов до ближнього. У
перспективі, члени ліберальної утопії мають консолідуватися на основі ширшої
лояльності — об’єднання всіх мешканців світу задля збереження планети. У
дослідженні простежено спадкоємність ідеї ліберальної утопії від соціальної
філософії утилітаризму Дж. Ст. Міла та Дж. Бентама, зокрема, від принципу
«найбільшого щастя для найбільшої кількості людей».
У роботі також розглянуто тлумачення проблеми Іншого в контексті
індивідуального особистісного проєкту, де філософ-іронік здійснює переопис
наявних у соціумі культурних практик за допомогою метафор, які пропонуються
суспільству інновацій. Базовим методом історіографії для Рорті стає раціональна
4
реконструкція — переопис позицій філософів минулого, що нагадуватиме діалог
рівноправних дослідників із різних епох. Одним із альтернативних шляхів
побудови такого підходу, за Рорті, є концептуальна схема — наратив про
антиподів: істот, які ідентичні до людей, але нездатні рефлексувати щодо своїх
фізичних відчуттів. Наведений приклад ілюструє те, що проблему Іншого
проаналізовано не лише на рівні соціальної філософії Рорті, а й у його
епістемологічних пошуках, які найповніше ілюструє праця «Філософія та дзеркало
природи» (1979).
Зрештою, увагу сфокусовано на пропонованому Рорті навчальному проєктові
сентиментальної освіти, що передбачає виховання в учнях не лише
інтелектуальних здібностей, а й моральних чеснот, зокрема — емпатії. У дисертації
проведено паралель між навчальною методикою неопрагматиста і поглядами
Р. В. Емерсона та Дж. Дьюї, а також — із герменевтичною концепцією освіти як
виховання (Bildung). Методологія сентиментальної освіти має базуватися на
ознайомленні учнів не лише з філософськими працями на тему етики, а й із
літературними творами, перевага яких полягає в здатності розвитку в них емпатії
та можливості ідентифікуватися з персонажами, які роблять певний моральний
вибір. Загалом, філософ наголошує на тому, що людство поступово відходить від
релігійної та філософської культури й прямує до культури літературної, що
зумовлює більшу діалогічну спрямованість та інтерсуб’єктивну відкритість
людства до проблем Іншого в різних аспектах і способах життя. На думку філософа,
головним у процесі емансипації маргіналізованих соціальних груп є набуття ними
семантичної автономії — тобто здобуття права на власний голос шляхом
консолідації та організованої діяльності (що демонструється на прикладі
фемінізму), на противагу пасивним сподіванням покращити соціальне становище
власної групи. Проаналізовано полеміку Рорті з представниками дискурс-аналізу
Е. Лаклау та Ш. Муф, а також — із С. Жижеком щодо ефективності
представницької демократії та підстав надавання можновладцям права голосу для
представництва інтересів партикулярних груп. Якщо представники дискурсаналізу вважають плюралізм та соціальний антагонізм оптимальними для
5
демократії, то Ричард Рорті наголошує на важливості інтерсуб’єктивного
консенсусу та партисипативної демократії, адже найвагоміше значення у прийнятті
ключових для соціуму рішень має не кількість осіб, які мають право голосу, а
доречність їхньої аргументації та їхня фаховість.
За допомогою герменевтичного та компаративістського методу в дисертації
проаналізовано проблему взаємодії Заходу та Сходу в рецепції Рорті, зокрема, на
матеріалі збірника «Культурна іншість» (1999), що складається з епістолярного
діалогу неопрагматиста із А. Н. Балслєв стосовно проблем колоніалізму,
етноцентризму та культурного релятивізму. Аргументація Рорті будується на
засадах антиантиетноцентризму — розумінні західної культури, зокрема, культури
США, як зразка майбутньої ліберальної утопії, оскільки філософ вважає цю
державу єдиним вдалим соціальним експериментом із державотворення, а інші
національні культури такими, де інклюзія їхніх представників у спільний простір
детермінована здатністю приймати правила інтерсуб’єктивного консенсусу. Тоді
як теза постмодерної філософії про культурний релятивізм сприймається Рорті
скептично, адже цей підхід не містить обмежень у вигляді універсалізованої
моралі, й толерує будь-які дії Іншого, якщо вони вважаються прийнятними в
культурі, яку він/вона представляє. З погляду філософа, подібне явище може
призвести до толерування кримінальних злочинів, на кшталт тероризму.
Крім того, в дисертації значну увагу приділено проблемі солідаризації членів
різнорідних маргіналізованих соціальних груп. Рорті демонструє, що ефективність
їхнього діалогу та взаємодії задля боротьби за власні права сприяє кращим
результатам, ніж упереджене небажання солідаризуватися з Іншим. Врешті,
окреслено пропоновані Рорті шляхи взаємодії з Абсолютним Іншим (Чужим), які
характеризуються виключенням із загального комунікативного дискурсу індивіда,
котрий підважуватиме цінність соціального консенсусу насильницькими діями.
Загалом, проблему Іншого в філософії Рорті проаналізовано з соціальнофілософської перспективи, тобто в контексті оцінки релевантності проєкту
ліберальної утопії, розглянуто з точки зору реалістичності її створення та
адекватності моральних засад, на яких вона має будуватися. Реалізація принципів
6
сентиментальної освіти має сприяти інклюзії представників різних культурних
середовищ та толерантному ставленні до них.
Ключові слова: Ричард Рорті, ліберальна утопія, ідеологія, Абсолютний
Інший (Чужий), сентиментальна освіта, філософія освіти, емпатія, соціальна надія,
етноцентризм, історіографія, раціональна реконструкція, культурна політика, біль,
дуалізм тіла та розуму, феноменологія. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................................... 15
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ІНШОГО В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ
КОНТЕКСТІ……………………………………………………………………..…….31
1.1. Основні інтерпретації іншості в англо-американській
філософії………………………………………………...……………………..............31
1.2. Проблема Іншого в феміністичній теорії…………………..................................45
1.3. Проблема Іншого в феноменології ……………………………………………..59
1.4. Проблема Іншого у психоаналізі та структуралізмі…………………………….98
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ІНШОГО НА РЕАЛІЗАЦІЮ ОСОБИСТІСНОГО ПРОЄКТУ В
КОНЦЕПЦІЇ РИЧАРДА РОРТІ…………………………………………………..…106
2. 1. Іншість як підстава творення культурної політики та визначення
самоідентичності поета-іроніка (раціональна реконструкція, переописи)
………………………………………………………………………………………...106
2. 2. Проблема Іншого як спосіб розв’язання епістемологічної проблеми тіла та
розуму ……………………………………………………………………..…………127
2. 3. Підстави для самоототожнення з Іншим ………..……………………………133
РОЗДІЛ 3. ІНШИЙ ЯК СУБ’ЄКТ ЛІБЕРАЛЬНОЇ УТОПІЇ РИЧАРДА РОРТІ…174
3. 1. Проблема надання права голосу маргіналізованим спільнотам…….........…174
3. 2. Проблема діалогу Заходу й Сходу…………………………………………….206
3. 3. Підстави виокремлення та механізми взаємодії з Абсолютним Іншим
(Чужим)…………………..…………………………………………………...........…226
ВИСНОВКИ.................................................................................................................237
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................243
ДОДАТОК A. Список публікацій здобувача за темою дисертації…………….…259
ДОДАТОК B. Відомості про апробацію результатів дисертації……………...….260
|
|
|
