|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
17.11.2024 |
|
| Твір змінено: |
17.11.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2 МБ)
|
|
| Опис: |
Мазур І. В. Концепт української музичної етнографії першої чверті ХХ століття. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 – теорія та історія культури
(мистецтвознавство).
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя
Стефаника», м. Івано-Франківськ, 2020.
Дисертація являє собою комплексне дослідження процесів становлення
і розвитку збирацької, дослідницької та популяризаторської діяльності в
галузі фольклорної, зокрема народнопісенної творчості українського народу.
Процес становлення основних методологічних принципів науководослідницької діяльності відносно фольклорної спадщини українського
народу, що відбувся в першій чверті ХХ століття, розглядається з
урахуванням соціально-політичних умов часу дослідження.
Джерельну базу дослідження становлять численні архівні документи та
рукописи: звіти й періодичні видання наукових центрів і кабінетів ВУАН.
Особливо цінними є програмні документи, запитальники, анкети,
квестіонари, які розглядаються як основа методологічних розробок науковців
першої чверті ХХ століття стосовно питань збирання та дослідження
народної музичної творчості.
Оскільки окремих праць, у яких розглядався процес становлення
основних принципів методології науково-дослідницької діяльності
народнопісенної спадщини українського народу немає, простежити
специфіку й особливості розгортання та подальшого розвитку цього процесу
можна лише в студіях, присвячених висвітленню й аналізу основних
напрямів науково-дослідницької діяльності першої чверті ХХ століття.
У 80–90-х роках ХХ століття в українській фольклористиці відбувся
певний прорив, пов’язаний із появою значної кількості нових визначальних
3
праць і дослідницьких розробок українських науковців О. Боряк, Я. Вернюк,
В. Гошовського, С. Грици, І. Денисюка, І. Довгалюк, А. Іваницького,
Р. Кирчіва, Л. Кияновської, М. Мишанича, М. Мушинки, М. Пазяка,
М. Парахіної, М. Ржевської, Г. Сокіл, О. Смоляка, Н. Шумада та інших, у
яких осмислюється наукова, збирацька, дослідницька й популяризаторська
діяльність багатьох видатних вчених і фольклористів минулих століть. Цей
момент сприяв активізації науково-дослідницької діяльності відносно питань
формування та розвитку основних принципів методології досліджень
фольклорної спадщини.
Водночас аналіз і систематизація програмних документів із питань
збирацького пошуку, визначення методологічних принципів науководослідницької діяльності кращих зразків народної музичної творчості,
з’ясування значення та специфіки програмних документів у процесі
розгортання й піднесення науково-дослідницької думки в анонсованих
географічних і часових межах, потребують додаткового дослідження. Усі
зазначені джерела є достатньо репрезентативними та сприяють об’єктивному
висвітленню процесів збирання, вивчення й популяризації народнопісенної
творчості українського народу в означений період.
Визначено теоретико-методологічну основу дослідження та з’ясовано,
що для розуміння об’єкта й предмета визначальними є принципи
об’єктивності, системного підходу та історизму. Вони зумовлюють вивчення
та узагальнення інформації на основі науково-критичного погляду й аналізу
всього комплексу джерельних документів і наукових праць. Це дозволяє
розглядати процес науково-дослідницької діяльності народнопісенної
творчості в соціокультурному континуумі. При дослідженні концепту
української музичної етнографії в окреслених історичних межах необхідним
є використання історичного, джерелознавчого, культурологічного,
структурного аналізу.
Проблематика дисертації передбачає використання принципу
системності, основними складовими якого є методи синтезу й аналізу, що
4
забезпечують аналітичне опрацювання та структурно-логічне впорядкування
значної кількості історіографічних матеріалів, які є важливими складовими
для розуміння специфіки й особливостей процесу формування та розвитку
дослідницької діяльності фольклорної спадщини. Визначено й
проаналізовано особливості становлення основних принципів методології
науково-дослідницької діяльності народнопісенної творчості. Обґрунтовано
значення програмних документів у процесі збирання, вивчення,
систематизації і подальшої популяризації фольклорної спадщини
українського народу.
Визначено, що першу половину ХІХ століття в історії розвитку
музичної фольклористики необхідно розглядати як період її становлення, для
якого показовим є формування поглядів на фольклор. Специфіка зазначеного
періоду полягає в аматорсько-прикладному підході до народної творчості,
важливість існування якої розглядається лише в контексті музикування.
Такий підхід знімає прояви наукового підходу до вивчення народнопісенної
творчості українського народу. Проте, перші спроби класифікації і
систематизації народнопісенних зразків свідчать про зародження принципів
наукового підходу до збирання фольклору, який полягає в епізодичному
використанні впорядниками збірок принципу історизму.
З’ясовано, що в другій половині ХІХ століття монографічне збирання
фольклору набуває більшого поширення, репертуар окремих співаків та
оповідачів, конкретних сіл і районів збирають та досліджують не тільки
окремі фольклористи, а й наукові товариства. У процесі опрацювання і
систематизації фольклору поступово формуються методи ґрунтовної
науково-етнографічної дослідницької праці, які стануть основою для
наукових пошуків із фольклористики й етнографії початку ХХ століття.
Показовим для другої половини ХІХ століття є формування науковоетнографічної методики збирання та вивчення народної творчості, в основі
якої лежить погляд на народну пісню як на самобутній й унікальний зразок
народної творчості, що вражає своєю неповторністю, індивідуальністю,
5
завдяки якому відбувається знайомство з глибинним різноманітним і багатим
духовним світом українського народу. На ці базові принципи відношення до
фольклору спиралися дослідники в процесі становлення методологічних
основ фольклористики.
Визначено, що початок ХХ століття має свої специфічні особливості,
серед яких необхідно зазначити формування певних наукових позицій
відносно вивчення народнопісенного матеріалу: науковий підхід
застосовується у вивченні регіональної специфіки музичного фольклору,
який демонструють праці І. Воробкевича, О. Кольберга, Л. Куба,
І. Омельського, Я. Сенчика, Ю. Федьковича; окреслено коло теоретичних
поглядів на феномен народної пісні; визначено особливості процесу
становлення системи теоретичних і методологічних засад музичної
фольклористики, що безпосередньо пов’язано із визначенням й зазначенням
основного кола проблематики. Перед дослідниками постають питання
походження та розвитку народної творчості, усвідомлення значення
фольклорно-етнографічного матеріалу для розвою як окремих галузей науки,
так і для розуміння національної самобутності й оригінальності. Показовим
для початку ХХ століття є наявність трьох типів видань зразків пісенної
творчості, де народні пісні згруповано та систематизовано за жанровими,
регіонально-жанровими й регіонально-територіальними ознаками.
Визначено, що на початок ХХ століття на теренах Західної України
були закладені підвалини музичної фольклористики як науки та створені
необхідні умови для комплексного вивчення народнопісенної творчості.
Спільним для всіх українських земель було те, що загалом розвиток
українського музичного мистецтва на теренах Лівобережної та
Правобережної України й активний рух до професіоналізації всіх форм
культурно-мистецького простору ґрунтувалися на національних традиціях.
Обґрунтовано, що налагодження масштабної мережі кореспондентів,
яка охоплювала майже всі регіони країни, тісний зв’язок Етнографічної
Комісії з периферією, із місцевими збирачами фольклорно-етнографічного
6
матеріалу – усе це сприяло значному піднесенню як збирацької, так і
науково-дослідницької діяльності. При отриманні численних фольклорноетнографічних матеріалів із різних регіонів нашої країни, Етнографічна
Комісія мала можливість дослідити процес розвитку української народної
творчості як у загальному, так і в локальному вимірах, виявити особливості
та специфіку змін, пов’язаних із побутуванням жанрових моделей у певних
регіонах, з’ясувати процеси взаємозв’язку та взаємовпливу, які відбувалися
під впливом взаємодії народної творчості українського народу з культурним
надбанням інших етнічних груп, які мешкали на території України.
Визначено наукові засади українознавства та їхню дію на розвиток
музичної фольклористики. Використання в науковій діяльності нових
методів пізнання, формування документальної бази українознавчих
досліджень, вивчення та оприлюднення значного масиву джерел, зокрема
літописів, архівних документів стало підґрунтям для систематизації
зібраного музичного матеріалу. Завдяки створенню організаційної структури
науково-дослідних установ і появі програмних документів збирачі фольклору
отримали додаткові можливості для його опрацювання та популяризації.
Активне використання при вивченні проблемних питань досвіду інших
галузей науки, як вітчизняної так і закордонної, збагатило наукову
методологію дослідників народнопісенної творчості. Одним із напрямів
збирацької і дослідницької діяльності було охоплення увагою всіх регіонів
України з метою збирання фольклорно-етнографічних матеріалів, які
надавали змогу представити існування й розвиток народних традицій,
обрядів у регіональному вимірі, з урахуванням їхніх особливостей і
специфіки.
Ключові слова: музична етнографія, фольклористика, збирацька
діяльність, науково-дослідницька діяльність, народнопісенна творчість,
програми, методологія дослідження. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
Перелік умовних позначень……………………………………………………17
ВСТУП………………………………………………………………………….18
РОЗДІЛ 1. УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА ЕТНОГРАФІЯ:
ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ І МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ
ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………….30
1.1 Історіографія та джерельна база дослідження……………………………..30
1.2 Науково-методологічне підґрунтя вивчення української музичної
етнографії першої чверті ХХ століття………………………………….............45
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПІСЕННОГО
ФОЛЬКЛОРУ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ ЯК
КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ПІДҐРУНТЯ ВИВЧЕННЯ НАРОДНОПІСЕННОЇ
ТВОРЧОСТІ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ…………………………..55
2.1 Записи народних музичних текстів як основа для вивчення фольклорного
матеріалу в ХVІ – першій половині ХІХ ст. ………………..............................55
2.2 Закладання основ наукового підходу та систематизації народнопісенних
зразків у працях дослідників другої половини ХІХ ст. ....................................65
2.3 Збирання та запис української народнопісенної творчості на межі ХІХ –
ХХ ст. – новий етап розвитку музичної фольклористики……………………77
2.4 Специфіка функціонування музичної фольклористики на теренах Західної
України………..…………………………………………………………………87
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО ПІДХОДУ ДО
ДОСЛІДЖЕННЯ НАРОДНОПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ
РІЗНОМАНІТНИХ СТРУКТУР НАУКОВО-КУЛЬТУРНИХ
ІНСТИТУЦІЙ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ………….103
3.1 Специфіка перебігу соціокультурних процесів у різних регіонах України
першої чверті ХХ ст. .……………………………….........................................103
3.2 Становлення наукових форм дослідження народнопісенної творчості в
соціокультурному просторі України радянського періоду …………………108
16
3.2.1 Діяльність Етнографічної Комісії при ВУАН як основа наукового
вивчення музичного фольклору……………………………………………….108
3.2.2 Значення Кабінету музичної етнографії ВУАН у процесі дослідження
народної творчості……………………………………………………………..118
3.3 Роль наукових товариств при ВУАН у процесі вивчення і збереження
музичної народної спадщини у 1920-х роках…………………………….......132
РОЗДІЛ 4. ПРОГРАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАРОДНОПІСЕННОЇ
ТВОРЧОСТІ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД, МЕТОДОЛОГІЯ,
СПЕЦИФІКА ВПОРЯДКУВАННЯ………………………………………...142
4.1 Особливості впорядкування народнопісенної спадщини в збірках
останньої третини ХІХ – початку ХХ століття………………………………142
4.2 Методологічні підходи до вивчення фольклору, сформовані в перших
програмних розробках і документах………………………………………….152
4.3 Принципи впорядкування програм стосовно вивчення фольклору,
створених при Етнографічній комісії ВУАН у 1920-х роках…...…………...169
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……………….195
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...301
|
|
|
