Наталія Мащенко » Шкільна освіта у Ровенській області в 1944–1964 рр.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Шкільна освіта у Ровенській області в 1944–1964 рр.

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 31.05.2018
Твір змінено: 31.05.2018
Завантажити: pdf див. (2,1 МБ)
Опис: Мащенко Н.В. Шкільна освіта у Ровенській області в 1944–1964 рр. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України» (032 – Історія
та археологія). – Східноєвропейський національний університет імені Лесі
Українки, Луцьк, 2018.
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки.
Луцьк, 2018.
У роботі здійснене комплексне дослідження процесу становлення і
розвитку шкільної освіти Ровенської області впродовж 1944–1964 рр.
Наголошується, що з поверненням у 1944 р. радянської влади в Ровенській
області утверджується радянська система шкільної освіти. Серед її
компонентів ‒ створення мережі початкових, семирічних і середніх
навчальних закладів, реалізація закону «Про загальне обов’язкове навчання»,
запровадження уніфікованих навчальних планів, програм, підручників.
Відновлення шкільництва області проходило в складних умовах. Далися
взнаки руйнування внаслідок війни матеріально-технічної бази шкіл, утрата
кадрового потенціалу, небажання батьків віддавати дітей до радянських
загальноосвітніх шкіл через політичні мотиви.
Встановлено, що упродовж 1944–1964 рр. шкільна мережа області
зазнала суттєвих змін: у два рази зменшилась кількість початкових шкіл і в
чотири рази зросла мережа семирічних шкіл. Якщо в сільській місцевості
домінували початкові та семирічні, то в містах переважали середні школи. З
початку 1960-х рр. наймасовішими стали восьмирічні школи, де вчилася
половина дітей. 40 % школярів здобували освіту в середніх і лише 8,9 %
школярів учились у початкових школах. Післявоєнне відновлення радянської
системи освіти в західноукраїнському регіоні супроводжувалось активним
прагненням органів влади знівелювати національні відмінності, насамперед 3


мовні. Під прикриттям гасел інтернаціоналізму розпочалась русифікація
навчальних закладів області.
У дисертації зазначено, що на межі 1950-х рр. в УРСР була проведена
шкільна реформа. Її втілення в школах Ровенської області розпочалось у
1959 р. і завершилось у 1962 р. Був уведений обов’язковий восьмирічний
всеобуч, а політехнічне навчання запроваджено в усіх середніх школах. Утім,
прагнення модифікувати освітню систему стикнулося з труднощами, адже
практична реалізація політехнізації школи збільшувала потребу в класних
кімнатах, учнівських цехах і виробничих майстернях, кадрах. Незважаючи на
збільшення фінансування, коштів на проведення реформи бракувало. Через
недофінансування виникали проблеми з будівництвом навчальних цехів і
дільниць. Робочих місць для старшокласників, що проходили виробниче
навчання, не вистачало. Вибір професії здійснювався без урахування
індивідуальних запитів школярів. Наріжним каменем освітньої реформи стала
норма про право батьків обирати мову навчання для своїх дітей. Незважаючи
на те, що зовні демократичний проект сприяв русифікації освіти загалом по
УРСР, на Рівненщині більшість учнів усе ж навчалася в українських школах.
Перевага україномовних закладів спостерігалась у сільській місцевості.
Традиційно значно вищим був відсоток російських шкіл у містах.
Після Другої світової війни матеріально-технічний стан шкільної освіти
Ровенської області перебував у вкрай незадовільному стані. У перші повоєнні
роки нові школи майже не будувались – переважно проводилися
відновлювальні роботи вже існуючих шкільних приміщень. Лише з середини
1950-х рр. увага органів влади зосередилась на будівництві нових приміщень
для шкіл. Основний тягар освітянських витрат лягав на обласний і місцевий
бюджети. Проте виділені кошти не завжди використовувались ефективно,
тому ще й на початку 1950-х рр. гостро відчувався брак шкільних приміщень.
Через недостатнє фінансування спорудження загальноосвітніх установ органи
влади ініціювали запровадження «народної будови», коли тягар будівництва 4


нових шкіл покладався на колгоспи та підприємства. У цілому протягом 1944–
1964 рр. у Ровенській області коштом обласного й республіканського
бюджетів, колгоспів, підприємств двері для учнів відчинили 326 нових шкіл.
Результатом появи нових приміщень стало зменшення кількості шкіл, що
здійснювали навчання у дві зміни. На початку 1960-х рр. 82 % шкіл області
перейшли на однозмінне навчання.
З’ясовано, що у ході запровадження радянської освітньої моделі в
Ровенській області органи влади прискіпливо ставились до формування
кадрового складу шкіл, адже за роки війни втрачено близько третини
довоєнного вчительського складу. Проблема браку кадрів вирішувалась на
загальнодержавному рівні. Основними джерелами поповнення шкіл
учителями стали педагогічні школи, педагогічні училища, учительські
інститути, університети й відрядження вчителів зі східних областей УРСР. У
перші повоєнні роки саме приїжджі вчителі стали головним джерелом
поповнення педагогічного корпусу. Поширеною практикою радянських
органів влади була недовіра до місцевого вчительства. Підозріле ставлення до
національних кадрів поширювалось як на управлінський апарат шкіл, так і на
педагогів. Результатом такої політики стала суттєва чисельна перевага
немісцевих учителів у школах області.
Окрім кадрового дефіциту, у перші повоєнні роки спостерігався вкрай
низький фаховий рівень освітян. У 1945/1946 навчальному році
найчисельнішу групу (52,8 %) становили вчителі з середньою педагогічною
освітою, а третина вчителів ‒ закінченою й незакінченою середньою освітою.
Такі освітяни залучались до заочного навчання. До середини 1960-х рр. в
області спостерігався прогрес у якісному складі вчительських кадрів.
Найбільш помітні зміни відбулися серед учителів, що мали диплом про вищу
освіту. Упродовж 1944–1964 рр. їх кількість зросла в 13 разів: із 321 до 4 317
педагогів. Вони, разом із учителями з освітою вчительського інституту,
складали 52 % всіх освітян області. 5


У роботі показано, що із 1944 р. разом зі зміною структури системи
освіти вводились нові елементи навчально-методичної роботи в навчальних
закладах. Зазнали змін навчальні плани та предметні курси, оновилась
практика оцінювання знань учнів, запроваджене навчання для всіх дітей із
семи років. Уніфікації освітнього простору досягали шляхом установлення
єдиних програм і підручників. Вони несли ідеологічне навантаження й
формували класовий підхід до оцінки суспільних явищ.
У другій половині 1940-х рр. активно впливала на школу й ОУН.
Активісти забороняли вчителям учити й виховувати дітей за радянськими
програмами та підручниками. У частині навчальних закладів Ровенської
області з розкладу уроків місцеві активісти ОУН настояли на вилученні
російської мови та історії СРСР.
Досліджено, що виховна робота в школі мала чітко визначений
ідеологічний характер і була спрямована на формування «нової радянської
людини», що підкоряється інтересам колективу. Значний виховний вплив
покладався на жовтенятські, піонерські та комсомольські організації. У перші
повоєнні роки поступ у їх чисельному зростанні був повільним, оскільки,
засновані на комуністичній ідеології, ці організації не мали в регіоні широкої
соціальної бази. Через небажання школярів ставати членами радянських
дитячих та молодіжних організацій, застосувались різноманітні методи
збільшення чисельності піонерських організацій. Повсякдення радянських
піонерів і комсомольців наповнювала громадська діяльність, залучення їх до
різноманітних заходів: участь у суботниках, недільниках, відзначенні
державних свят та в суспільно корисній праці. У школах області активно
здійснювалась антирелігійна пропаганда, що охоплювала декілька складових:
формування матеріалістичного світогляду на уроках природничого циклу,
проведення лекцій, атеїстичних ранків, організація музеїв юного атеїста.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше проведено
комплексний аналіз функціонування радянської системи шкільництва на

Рівненщині загалом і специфіку цього процесу на рівні районів області,
відстежено динаміку кількісних і якісних змін у чисельності шкіл різних
типів, їх матеріально-технічної бази, рівня підготовки вчителів, охоплення
навчанням дітей шкільного віку. Основні положення дисертації можуть стати
в нагоді дослідникам під час підготовки узагальнювальних праць з історії
України, підручників, хрестоматій з історії освіти, педагогіки та культури,
краєзнавчих розвідок. Результати та висновки дослідження можуть
використовувати вчителі на уроках під час вивчення тем, присвячених
післявоєнній відбудові та періоду десталінізації на Рівненщині.

Ключові слова: Ровенська область, радянізація, загальноосвітня школа,
політехнічне навчання, педагогічна інтелігенція, русифікація.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.