|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
01.12.2024 |
|
| Твір змінено: |
01.12.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Мартиняк І. Я. Рецепція української фольклорної традиції в арабських
джерелах ІХ–ХІІ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
за спеціальністю 10.01.07 «Фольклористика». – Львівський національний
університет імені Івана Франка. – Львів, 2018.
У дисертації здійснено новаторський підхід до вивчення арабських
джерел ІХ–ХІІ століть, розглянувши їх крізь призму фольклористики у
широкому значенні. Розширивши предметне значення фольклору до всіх явищ
матеріальної та духовної культури, які охоплюють мову, слово, поезію, музику,
танці, жести, міфи, обряди, ремесла, архітектуру та інші різновиди художньої
творчості, арабські джерела залучено до тлумачення певних явищ, які згодом
мали місце у багатовіковій історії українського народу, яку свідомо
заперечували і яку замовчували у радянський час.
Врахувавши хронологічний поділ арабських джерел з історії слов’ян,
проаналізовано географічно-описові праці, написані у ІХ–ХІІ століттях. На
противагу джерелам більш раннього та пізнішого періоду, вони містять
переважно оригінальну інформацію, в основі якої є відомості арабських купців
та мандрівників про східних слов’ян та русів. Доступні нам фрагменти про
русів та слов’ян досліджено з погляду того, наскільки інформація, подана у них,
знаходить своє відображення у нашому фольклорі, чи є аналоги або водночас
приклади існування того чи іншого явища на наших теренах, чи справді та
інформація, яку подають арабські мандрівники про східних слов’ян та русів не
є чужою для нашої фольклорної традиції.
Ще у другій половині ХХ століття український сходознавець
А. Ковалівський уперше порівняв деякі свідчення Ібн Фадлана з пам’ятками
фольклору народів, предки яких у старовинні часи перебували у північній
частині Східної Європи. На жаль, процес дослідження арабських джерел,
спрямований на пізнання культурних та етноісторичних процесів, які 3
відбувалися в Україні у IX–XII століттях, зараз певною мірою призупинився і
відображений лише у наукових пошуках окремих істориків. Для ініціації
досліджень арабських джерел крізь призму української фольклористики, у
дисертаційній роботі проаналізовано географічно-описові праці арабських
письменників, які залишили багато цінної інформації про географію, історію,
матеріальну та духовну культуру слов’янських народів; обґрунтовано
доцільність застосування поняття фольклор у його широкому розумінні при
вивченні рефлексії української народної традиції в арабських джерелах.
Врахувавши еволюцію поняття фольклор, дефініції цього терміна у широкому
розумінні та зважаючи на те, що явища народної культури, які у нас належать
до етнографії, на Заході перекриваються поняттям фольклор, у роботі
проаналізовано ті фрагменти арабських джерел, у яких міститься згадка про
елементи духовної та матеріальної культури, що знайшли своє продовження у
нашій фольклорній традиції.
Історичний аналіз тогочасного арабського суспільства показав
передумови зародження мандрівної літератури та чинники, що спричинили її
популярність і розвиток. Розглянуто жанрову специфіку та класифікацію
арабських джерел. Варто наголосити, що донедавна дослідники арабської
середньовічної мандрівної літератури цікавилися переважно лише
географічними та історичними відомостями, які у ній містяться. Їх розглядали,
застосовуючи класичні історичні та історико-філологічні методики. Звістки
східних авторів про Русь і Східну Європу, які дійшли до нас, збереглися у
складі писемних пам’яток різних жанрів. Основна маса відомостей наявні у
творах географічного та історичного спрямування, адже їхні автори дуже часто
були обізнаними у цих двох сферах. Межа між творами різних жанрів в
арабській літературі була дуже рухомою.
У дисертації виокремлено та перекладено фрагменти з інформацією про
духовну та матеріальну культуру східних слов’ян, підготовано науковий
коментар до частин, у яких ідеться про культуру східних слов’ян. В арабських
джерелах досліджено етногенетичні та етнопсихологічні аспекти стосовно 4
східних слов’ян і русів, їх міфологічних уявлень, релігійних вірувань та
поховальних обрядів.
Серед тогочасних арабських мандрівників та купців, у працях яких
ідеться про культуру та побут давніх українців, а саме русів та східних слов’ян,
найбільше цінної для дослідження інформації взято з таких праць: «Книга
тварин» аль-Джахіза, «Книга доріг і королівств» Ібн Хордадбе, «Книга країн»
аль-Яʻкубі, «Джерела розповідей» Ібн Кутайба, «Генеологія знаті» аль-Балазурі,
«Книга країн» Ібн аль-Факіга, «Книга коштовних скарбів» Ібн Русте,
«Послання» Ахмеда ібн Фадлана, «Луки золота й копальні коштовностей» аль-
Масʻуді, «Книга доріг і королівств» аль-Істахрі, «Книга картин землі» Ібн
Хаукаля, «Найкраща класифікація для пізнання країв» Шамсуддіна аль-
Мукаддасі, «Початки та історія» Мутаггара аль-Мукаддасі, «Книга доріг і
королівств» аль-Бакрі, «Прикраса вістей» аль-Гардізі, «Розрада для того, хто
прагне подорожувати по областях» аль-Ідрісі, «Природні властивості тварин»
аль-Марвазі, «Антологія див Магрібу» та «Подарунок умам і вибірка з чудес»
Абу Хаміда аль-Гарнаті, «Словник країн» Якута, «Пам’ятки країн та
повідомлення про рабів Божих» аль-Казвіні, а також з анонімного трактату
«Межі світу».
Виокремивши фрагменти з інформацією про духовну та матеріальну
культуру східних слов’ян у арабських джерелах IX–XII століть, простежено
рецепцію української фольклорної традиції, яка знайшла своє відображення в:
– Описах арабами східних слов’ян та русів, їхньої ментальності,
стилю життя, рис характеру, звичаїв та традицій. Зокрема русів зображено
сміливими та войовничими в описах аль-Бакрі. Аль-Джахіз писав, що слов’яни
ніколи не виконують якісно ніякої роботи, місцями теж писав про їхню
скупість, а Ібн Русте згадував про віроломство та підступність русів. Араби
описали поширений серед слов’ян звичай, коли батько при народженні вручав
дитині меч. Цікавим є повідомлення про «соломонові мечі» русів у Ібн Русте та
аль-Гардізі. Така велика увага до меча серед східних слов’ян та русів знайшла
також відображення у давньоукраїнському весільному обряді. Подекуди 5
знаходимо записи про меч і в поховальному обряді неодружених. До весільного
обряду звернувся аль-Бакрі, коли описував шлюбний подарунок, який
наречений вручає батькові своєї дружини. Знаходимо теж описи музичних
інструментів і велику увагу арабських мандрівників до хмільного напою з меду.
Абу Хамід писав зокрема про фінансову кару за зневагу до жінок і дітей, про
багатоженство, яке практикували слов’яни і про те, що слов’янські дівчата
ходять з непокритою головою. Як це показано у слов’янському фольклорі, акт
коли чоловік накривав голову своєї обраниці хустиною був одним із перших
етапів весілля;
– Релігійних віруваннях та міфологічних уявленнях. Так Ібн
Хордадбе подав дату, яка на півтора століття випереджує офіційне хрещення
Русі. Аль-Джахіз описав міфологічні вірування про певний зв’язок між вужем і
коровою, який відомий на наших теренах і ще донедавна існував на Поліссі й у
Карпатах. Своєю чергою разом із темою про жертвоприношення, Ібн Русте
навів цікаву молитву слов’яно-русів, де слов’янин молиться на полі і дякує за
урожай. Такий обряд знаходить свій відгомін у обжинкових піснях, які
детально описав Ф. Колесса. А ще Абу Хамід згадав чарівниць, яких слов’яни
топили у річці. Відомо, що це була древньоруська традиція, яку також описував
єпископ Володимир Серапіон Печерський. Ібн Фадлан писав про
жертвоприношення русами молока, хліба та хмільних напоїв;
– Поховальних обрядах, які своєю екзотичністю привертали
особливу увагу арабських мандрівників. Писемні джерела арабських
мандрівників вказують на типи поховального обряду та культ предків, який
панував серед давніх слов’ян. Опис поховання перегукується з весільними
традиціями, як це мало місце на наших теренах, коли помирали неодружений
чоловік або жінка. А ще тут згадано про тризну та веселощі, які нерідко
супроводжували поховальний обряд. У описі поховання знаного руса, який
залишив Ібн Фадлан, спостерігаємо відображальний механізм трансмісії
фольклорного тексту, низку магічних звичаїв та загальновідомий фольклорний
заборон обертатися назад під час виконання ритуалів. Опис поховання знаних 6
русів стосується широко розповсюдженого у всіх первісних людей обдарування
померлих. Існування віри у посмертне життя підтверджується фактами
наділення мерця при похороні речами, які були йому потрібні в житті і
знадобляться у його посмертному продовженні. Ці вірування збереглися у
нашій народній словесності й досі.
Інформація, яку арабські мандрівники приписують східним слов’янам та
русам, не поодинока у своєму висвітленні. Вона знаходить своє підтвердження
в інших тогочасних джерелах, у археологічних знахідках, розвивається у
наступних століттях нашої історії, а подекуди знаходить відгомін навіть у
сучасному житті українців. Традиції та звичаї, описувані арабами,
неодноразово підтверджені у нашому календарно-обрядовому циклі, а певні
образи та символи наявні у народних піснях та віруваннях.
Ключові слова: фольклор, арабські джерела, матеріальна та духовна
культура, слов’яни, релігійні вірування, традиції. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП ........................................................................................................................ 13
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ…...21
1.1. Стан досліджень арабських джерел. Історіографічний аспект ................ 21
1.2. Зв’язок української фольклористики з арабськими джерелами .............. 35
1.3. Особливості транслітерації та транскрипції арабської графіки .............. 42
Висновки до розділу 1 ........................................................................................... 46
РОЗДІЛ 2 СЕРЕДНЬОВІЧНА АРАБСЬКА МАНДРІВНА ЛІТЕРАТУРА ТА ЇЇ
АВТОРИ ..................................................................................................................... 49
2.1. Арабська мандрівна література як історичне та літературне явище свого
часу………………………………………………………………………………..49
2.1.1. Передумови виникнення, зародження та розвиток ............................... 49
2.1.2. Періодизація арабських джерел .............................................................. 53
2.1.3. Жанрові особливості арабської мандрівної літератури ........................ 55
2.1.4. Критичний підхід до вивчення арабської мандрівної літератури та її
значення ............................................................................................................... 61
2.2. Тема східних слов’ян та русів у арабських авторів IX-XII століть ........... 66
Висновки до розділу 2 ......................................................................................... 105
РОЗДІЛ 3 ДАВНЬОРУСЬКА ФОЛЬКЛОРНА ТРАДИЦІЯ В АРАБСЬКИХ
ДЖЕРЕЛАХ ІХ–ХІІ СТОЛІТЬ .............................................................................. 109
3.1. Походження та менталітет східних слов’ян і русів ................................ 109
3.2. Міфологічні уявлення та релігійні вірування .......................................... 145
3.3. Поховальні обряди ...................................................................................... 162
Висновки до розділу 3 ......................................................................................... 183
ВИСНОВКИ ............................................................................................................. 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ ................................. 192
Додатки ..................................................................................................................... 220
|
|
|
