|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
08.05.2021 |
|
| Твір змінено: |
08.05.2021 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Марцінко Н.М. «Гібридна війна» Російської Федерації: вплив на
економічний розвиток України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 20.02.22 «Військова історія». – Національна академія сухопутних
військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, МО України, Львів, 2021.
У дисертації розв’язана актуальна наукова проблема, що полягала в
комплексному аналізі особливостей та характеру перманентної «гібридної
війни» Російської Федерації проти України в економічній сфері, узагальненні
досвіду та розробці пропозицій щодо покращення стану національної безпеки
України в економічній сфері.
Актуальність вивчення «гібридної війни» Російської Федерації проти
України в економічній площині визначається тим, що збройний конфлікт,
розв’язаний Російською Федерацією на східних кордонах нашої держави
(2014 р.), підвищив увагу суспільства до комплексу проблем, пов’язаних із
національною безпекою, змушує науковців вдатися до теоретичного аналізу
причин і можливих наслідків «гібридної війни». Перманентна гібридна агресія
Росії, яка триває із 1990-х років у політичній, інформаційній, соціально-
економічній сферах поставила Українську державу перед стратегічним
викликом щодо її можливої ефективної адаптації до нової геополітичної /
геоекономічної реальності ХХІ століття.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у постановці проблеми,
так і в комплексному підході до її вирішення, що зумовлено відсутністю у
вітчизняній та зарубіжній історіографії наукових робіт. У дисертації уперше:
комплексно досліджено специфіку перманентної «гібридної війни» Російської
Федерації проти України в економічній сфері; визначено основні стадії
«гібридної війни» Росії в Україні (економічний сегмент) та їх характерні риси;
у контексті порівняльного аналізу охарактеризовано особливості
3
зовнішньоекономічної політики Росії щодо України та інших країн
пострадянського простору; на конкретних прикладах показано вплив
економічних чинників на політичні рішення вищого керівництва України;
уточнено: положення про те, що євроатлантичний вектор зовнішньої політики
України – єдиний чинник збереження суверенітету України в умовах російської
військової агресії; методику протидії «гібридним викликам» в економічній
сфері на сучасному етапі російсько-української війни; набули подальшого
розвитку: осмислення програм українських політичних партій у сфері
забезпечення національної безпеки України; питання перспективи практичного
використання здобутків української та зарубіжної історіографії у сфері протидії
«гібридним викликам».
У дисертації проаналізовано та систематизовано стан наукової розробки
теми, джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження.
За результатами дослідження встановлено, що «гібридна війна» Росії
проти України в економічній сфері тривала, де факто, від часу відновлення
Української державності (1991 р.) із яскраво вираженими двома етапами:
перший (1991 – 2014 рр.) – Росія використовувала Українську державу в якості
«сировинного придатка», що на тлі газових, торгових «війн» призвело до
швидкого збагачення російських бізнес-структур, які фінансували розбудову
військово-промислового комплексу країни-агресора та стали фінансовою і
економічною опорою для анексії Кримського півострова, збройного конфлікту
у східних областях України (2014 р.); другий (2014 – 2019 рр.) – відкрита
торговельно-економічна «війна» проти України (у цей період частка
українського експорту до Росії зменшилась із 30 до 9%).
Акцентовано увагу на тому, що розвал СРСР (1991 р.) започаткував нову
сторінку в російсько-українських відносинах, що відображають стратегічні
документи Російської Федерації з питань безпекової політики (Стратегія
національної безпеки, Концепція зовнішньої політики, Енергетична стратегія,
Воєнна доктрина, Концепція довгострокового соціально-економічного
4
розвитку, Стратегія розвитку інформаційного суспільства, а також щорічні
президентські «Послання Федеральним Зборам Російської Федерації» та ін.).
Констатовано, що необхідність втілення концепції «гібридної війни» проти
України обґрунтовувалась російськими пропагандистами, відомими
громадсько-політичними діячами, які наголошували на необхідності
відновлення тотального впливу Російської Федерації на пострадянському
просторі за допомогою низки політико-економічних та ідеологічних важелів.
Звернено увагу на те, що концепція «русского миар» (базовий концепт
російської національної ідеї), завжди була ідеологічним виправданням
російського шовінізму, імперіалізму і військової агресії проти сусідніх держав.
У дисертації з’ясовано особливості російсько-українських DIME-
конфліктів, з-поміж яких акцентовано увагу на: (а) «газові війни» (основні
«методи» впливу на нашу державу – завищення тарифів на газ для України і
заниження тарифу на його транспортування (1992, 2005 – 2006, 2009 рр.)); (б)
«транзитні війни», торгівельні санкції – блокування товарів з України, які
спрямовувалися не тільки до Росії, а й до інших країн СНД; (в) «продовольчі
війни»: скорочення поставок українського м’яса до Росії (українські
підприємства зазнали збитків на близько 100 млн доларів США), закриття
українських кондитерських фабрик на території Російської Федерації, заборона
ввезення українських сирів та інші заходи, які підривали економіку України
напередодні окупації Криму.
Дисертаційне дослідження показало, що упродовж досліджуваного періоду
Російська Федерація значну увагу приділяла експансії російського капіталу до
України, що стало одним із базових методів ведення країною-агресором
«гібридної війни». Характерними рисами цього процесу стали: (а) створення
сприятливих умов для входження російських грошей в українську економічну і
фінансову систему; (б) тотальне скуповування високоліквідних українських
підприємств за заниженою вартістю (у модернізацію придбаних українських
підприємств російський бізнес коштів не вкладав, значна частина російського
5
капіталу заходила в Україну через офшори, що свідчить про його непрозорість);
(в) поглинання російським капіталом алюмінієвої галузі України, встановлення
контролю над виробництвом титану, поширення впливу російського бізнесу на
найбільші об’єкти українського транспортного машинобудування,
встановлення контролю над стратегічно важливими підприємствами
суднобудування, у тому числі й військового, енергомашинобудування,
транспорту; (г) поширення російського впливу на державні підприємства,
пов’язані з атомною енергетикою, гірничо-металургійним комплексом,
енергетичним машинобудуванням, тепловозобудуванням; (д) проникнення
бізнес-срукур країни-агресора у фінансову систему України (із 36% іноземного
капіталу у статутному капіталі української банківської системи 17,4% становив
саме російський капітал).
З’ясовано, що неоімперська складова зовнішньої політики Російської
Федерації в економічній сфері полягала у намаганні блокувати євроатлантичну
інтеграцію України та залучити її до наддержавних утворень, які на просторі
СНД створювалися під егідою Росії. Зазначено, що суть геополітичних
інтересів країни-агресора – у збереженні основ економічної єдності країн
колишнього СРСР на основі його енергетичної системи та коопераційних
зв’язків в економічній сфері. Доведено, що Росія намагається не допустити
зниження залежності України від російських енергоносіїв, створює перешкоди
в отриманні Україною доступу до альтернативних джерел газу, а також блокує
диверсифікацію шляхів нафтового та газового експорту країнами Центральної
Азії. Для того щоб мати додаткові важелі тиску на Україну в енергетичній
галузі, Росія прискорює будівництво нових газопроводів «Північний потік» і
«Південний потік» в обхід української території.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що матеріали і
висновки дисертації можуть бути використані у науково-дослідницькій сфері (при
підготовці фундаментальних праць з історії України), навчальній (у процесі
розробки і викладання нормативних та спеціальних курсів у ВНЗ), а також
6
практично-політичній (для діяльності політичних партій, що сповідують
національно-демократичну ідеологію). Зібраний фактологічний матеріал, науково-
теоретичні узагальнення можуть слугувати для подальшого поглибленого аналізу
суміжної проблематики.
Ключові слова: «гібридна війна», Російська Федерація, Україна, економіка,
збройна агресія, «русский мир».
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 14
ВСТУП 18
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА,
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 24
1.1. Історіографія проблеми 24
1.2. Джерельна база 33
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження 40
Висновки до Розділу 1 53
РОЗДІЛ 2. РОСІЙСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ЕКСПАНСІОНІЗМ:
ДОКТРИНАЛЬНО-КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ВИМІР 55
2.1. Російські технології «гібридної війни» в економічній сфері:
нормативно-правовий аспект 55
2.2. Теоретико-ідеологічне підґрунтя економічної «гібридної війни» 67
2.3. Доктрина «русского мира» як фактор дестабілізації
політичних і соціально-економічних процесів в Україні 84
Висновки до Розділу 2 96
РОЗДІЛ 3. «ЕКОНОМІЧНА ДИПЛОМАТІЯ» ТА ЇЇ ЗВ’ЯЗОК
ІЗ «ГІБРИДНОЮ ВІЙНОЮ» 98
3.1. Використання Російською Федерацією інтеграційного
потенціалу СНД (економічний сегмент) 98
3.2. Особливості створення, напрями діяльності Євразійського
економічного співтовариства 110
17
3.3. Євразійський економічний союз як теоретична основа нової союзної
держави на пострадянському просторі 120
Висновки до Розділу 3 129
РОЗДІЛ 4. ГІБРИДНІ «DIME-КОНФЛІКТИ» ТА ЇХ НАСЛІДКИ 131
4.1. «Газові війни»: витоки, перебіг 131
4.2. «Торгівельні війни»: динаміка змін і трансформацій 146
4.3. Економічна «гібридна війна»: сучасний етап 157
Висновки до Розділу 4 173
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179
ДОДАТКИ 241
|
|
|
