Українські приказки, прислів'я і таке інше

Мабуть, давно вже треба признати, що якщо над “Народними оповіданнями” працювало дві людини, Опанас Маркович і його жінка Марія, то й псевдоним Марко Вовчок, під яким вийшли ці оповідання, повинен якось вказувати і на авторство Опанаса Марковича. Умовчання ім’я Опанаса в 1850-х роках, певно, у великій мірі було зв’язане з його становищем «неблагонадійного». Його авторство “Народних оповідань” безперечне, як безперечне і те, що Марія Вілінська не могла написати творів такого рівня самостійно. На різні аспекти цієї проблеми в свій час вказували П. Куліш, І. Франко, О. Пчілка, О. Огоновський, С. Єфремов та інші. Наприклад, О. Кониський в своїй книзі “Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя” (Львів, 1901 т. 2 сс. 241-242) так описує цей факт: “В невеличкій сім’ї українських письменників, що того часу пребували в Петербурзі, значне місце займала тоді жінка одного з Кирило-методіївських братчиків, Опанаса Марковича, що теж кільки років перебував за засланню в Орсті - Маруся. “Народні оповідання” видані р. 1857 під псевдонімом Марка-Вовчка, коло яких чи не більш за підписаного автора працював сам Опанас, зажили Марковичці великої слави”.
І не меняє справу, що Марія Вілінська продовжувала використовувати цей славний український псевдонім і пізніше, в свій російский період (навіть, для своїх скандальних “Переводов лучших иностранных писателей” - дивись Вікіпедію).
Сергій Єфремов у своєму некрологу Вовчку згадує слова Омеляна Огоновського, які той написав невдовзі після смерті Опанаса Марковича:
"Коли вмер Опанас Маркович у 1867 році, то й Марія вмерла для літератури української."