| Опис: |
“Літературна діяльність І.Манжури розгорнулась в умовах розгулу царської цензури, коли Емський указ 1876 р. погіршив умови друку. Друкувати книжки українською мовою заборонялося. Цензуру не задовольняв ідейний зміст творів І.Манжури, їх глибокий демократизм, відображення соціальних антагонізмів буржуазного суспільства, а тому вони частіше підпадали під заборону і з’явилися тільки в радянські часи.
Цікава по собі історі написання та непроста історія надрукування казки “Трьомсин Богатир”. Здавна ходять на Придніпров’ї легенди та казки про мужнього степового лицаря – Трьомсина Богатиря, вірного і надійного захисника усіх покривджених і знедолених. Не шкодуючи життя вступає він у двобій з найбільшим людським лихом – злом, утверджуючи добро і справедливість. Найчастіше зло уособлюється в образі крилатого змія, що панує не тільки на землі, а й у небі. Здолати таке чудерство під силу тільки Богатиреві, хороброму, відважному, кмітливому, а найголовніше – сильному духом. Саме таким відтворив свого героя у поемі-казці І.Манжура. В основу її сюжету, зокрема, покладені народні казки, зібрані і записані ним, як збирачем фольклору, у селі Трьомсинівці Олександрівського повіту Катеринославської губернії у 1870-х рр. … Казкові події письменник переніс у часи запорізького козацтва. За народною уявою, усі запорожці були героїчними людьми, Богатирями, про що свідчать численні фольклорні джерела.
Підготовлений до друку твір під псевдонімом Іван Калічка планувалося видати у Катеринославі за сприяння журналіста, книговидавця О.І.Єгорова у 1886 р. Поданий до Київського цензурного комітету рукопис книги зразу ж було заборонено до друку. Рукою цензора черовоним олівцем викреслювалися цілі абзаци, де мова йшла про історичне минуле України, а також окремі слова, як от “запорожець”, “козак”, “Січ”. …
Вже після смерті письменника завдяки клопотанню відомого журналіста, літературного критика, письменника Миколи Бикова, який особисто знав І.Манжуру, у 1913 р. казка з його передмовою вперше була надрукована в лютневому номері (№3) катеринославського українського часопису “Дніпрові хвилі” з продовженням у наступних номерах (№№4, 5, 7-9. 11-17). …
Поему-казку “Трьомсин Богатир” І.Манжура присвятив катеринославському поміщику, нащадку запорозького козацтва Івану Григоровичу Василенку, прозваного в народі Трьомсином. За народною легендою, яка і до сьогоднішнього дня побутує в селі Ново-Григорівці (колишнє Трьомсинівка Олександрівського пов.) Васильківського району на Дніпропетровщині, його немовлям знайшли три паничі, усиновили, назвавши Трьомсином. …З І.Манжурою І.Василенка об’єднувало спільне захоплення ідеями народництва. Поміщика зацікавив талановитий безпритульний юнак. Він запросив його до себе в економію на посаду прикажчика, дав пораду походити по Катеринославській губернії, виділив кошти. Пропозиція І.Василенка була охоче прийнята І.Манжурою, він переїздить на Катеринославщину і цілком віддається збиранню перлин народної творчості. …
На жаль, посвята поеми була надрукована лише один раз – у „Дніпрових хвилях”, у всіх наступних перевиданнях казки цей важливий факт із біографії і творчості письменника зовсім упускався, або ж просто замовчувався. …
І.Манжура завжди пишався героїчною людиною, яка не шкодує сил і власного життя в боротьбі за щастя народу. В поемі-казці “Троьмсин Богатир” він створив реалістичний, не дивлячись на казкову основу, образ Богатиря, у якому знайшли відображення народні уявлення і ідеали про людину-героя, подвижника. В особі Івана Василенка, який присвятив себе служінню народові і за це поплатився життям, він вбачав саме такого лицаря. До того ж загадкова легенда про походження і прізвисько в народі Трьомсин переплелися з народним епосом і стали основою для захоплюючого літературного
твору – поеми-казки „Трьомсин Богатир”.
(Автор: Наталія Василенко с.н.с. відділу Музей «Літературне Придніпров’я», Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького) |
