| Опис: |
Регіональні студії. – №23. – 2020.
У статті піднімаються теоретичні проблеми національно-патріотичного виховання української молоді на сучасному етапі. Для глибшого дослідження понятійного апарату використані Кембріджський, Стенфордський та Оксфордський словники, які надають свої трактування термінів «патріотизм» та «патріотичний». Проведено аналіз теоретичного підходу до особливостей дослідження в галузі патріотичного виховання в Україні. Проаналізовано дослідження українських учених та науковців, що активізувались у даній проблематиці лише з початком російської агресії. У статті висловлено думку щодо надмірної «заполітизованості» поняття «патріотизм», яка має коріння з часів існування СРСР, де це поняття та його прояви сприймались як загроза існуванню держави. Завданням наукового середовища є актуалізація, інтерпретація, трансформація та модернізація проблеми, події чи явища. У статті ці процеси отримали пояснення та інтерпретацію з огляду на досліджувану проблематику, а саме необхідність актуалізації проблеми національно-патріотичного виховання української молоді.
Встановлено, що персональна зацікавленість чи вигода може стати додатковим підкріплюючим фактором у формуванні справді патріотичного громадянина. Така персональна «вигода» для громадянина вимірюється зазвичай особистим добробутом, який держава може забезпечити та гарантувати якісним та ефективним функціонуванням державних інституцій – незалежної судової гілки влади, відсутністю корупції, соціальними гарантіями, повагою до прав і свобод людини та громадянина.
Спираючись на сучасні дослідження (зокрема, монографію за заг. ред. В.П.Горбуліна, О.С.Власюка, Е.М.Лібанової, О.М.Ляшенко «Донбас і Крим: ціна повернення»), з’ясовано, що держава повинна давати громадянину чіткі «меседжі» – тут комфортно, вигідно, безпечно, захищено, надійно. У такому разі громадянину стає вигідно полюбити саме цю державу, а отже, стати її патріотом, тобто така собі політична бартеризація відносин. |
