Антропологічний вимір філософських пошуків Рене Декарта

Дисертація


Написано:	2021 року

Розділ:	Наукова

Твір додано:	16.09.2024

Твір змінено:	16.09.2024

Завантажити:	pdf ^див. (3.1 МБ)

Опис:	2 АНОТАЦІЯ Малівський А. М. Антропологічний вимір філософських пошуків Рене Декарта. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії. Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна МОН України. Інститут філософії імені Г. С. Сковороди Національної Академії Наук України, 2021. У дисертаційному дослідженні вивчені форми прояву антропологічного інтересу в філософській спадщині Декарта та продемонстрована його важливість для процесу реконструкції основних етапів творчої еволюції мислителя. Обґрунтована доцільність розуміння його антропології як особистої форми завершення розпочатої Коперником світоглядної революції, яка для кожної людини постає як звернення до неї щодо покликання у Всесвіті та граничних засад власного існування. Аргументовано опосередкований характер детермінуючого впливу наукової революції на спосіб трансформації уявлень про світ і людину. До базових форм прояву важливої ролі антропології, насамперед, належать питання щодо спроможності людини виконувати роль вихідного пункту й критерію істинності нової картини світу та належні засади людської поведінки. Запропоновано власну періодизацію розроблених Декартом основних етапів антропологічного мотиву, в якій своєрідність першого етапу (1619 – 1638 рр.) пов’язана з трансформацією образу світу та людини в умовах наукової революції. На цьому етапі в центрі уваги постає можливість екстраполяції методології природознавства на осягнення людини. Виявлено, що в умовах відсутності антропології, як окремого розділу філософії, мислитель обирає непрямий шлях повідомлення про ключову роль антропологічно-етичного мотиву. Результатом використання Декартом образу маски є виклад своєї позиції в формі знеособлених істин природознавства. 3 Інтенсивні пошуки автентичної форми увиразнення антропологічного інтересу, на першому етапі творчості Декарта, пов’язані з її автономізацією стосовно гносеології та методології. Продемонстровано, що концентрованою формою фіксації базового характеру антропології є концепт «новий проєкт». З’ясовано, що на другому етапі творчості Декарта (1639 – 1650 рр.), як розробника антропології, принцип маски залишається істотним моментом форми викладу ним своєї позиції. А тому важливим є вихід за межі уявлень щодо редукованості основного мотиву його філософування до апології науки і теології. Вивчено змістовну специфіку автентичної форми викладу «нового проєкту», що включає осмислення природи людини як метафізичної істоти (де перша філософія є метафізичною антропологією), форми реалізації настанови на цілісне бачення природи людини (де раціональна складова є одним із її аспектів), осмислені форми опанування людиною внутрішнього світу, вчення про умови можливості свободи та саморозвитку вертикальних вимірів людського духу. Продемонстровано значущість доказу існування Бога як ключової форми прояву антропологічного інтересу, що передбачає залучення недосконалої людської природи та життєвого досвіду особистості як конститутивних компонентів. Аргументовано, що до головних чинників фрагментарної рецепції філософської спадщини Декарта належать недооцінка оригінальності, глибини та масштабності здійсненої ним філософської революції, в якій істотна роль належить людській природі. Встановлено, що вищезазначена революція увиразнюється в акцентуванні меж людського ума та турботі про умови можливості свободи людини. Встановлено, що методологічні зрушення у філософуванні ХХ – поч. ХХІ ст. створюють сприятливе підґрунтя для автентичного осягнення антропологічних шукань Декарта. До їх числа належать усвідомлення небезпечності редукціоністського тлумачення епохи Нового часу та шукання способів конструктивного подолання сцієнтизму і техноморфізму. Обґрунтовано важливість реабілітації базового статусу метафізики як 4 передумови осягнення позиції Декарта. Вивчено своєрідність тлумачення в сучасному декартознавстві проблеми місця антропології серед інших галузей філософії, яка оприявнюється у вигляді її автономізації та визнанні її базового характеру щодо етики та метафізики. Обґрунтовано всезагальний характер антропологічного запиту епохи Нового часу в процесі звертання до філософської спадщини представників англійського емпіризму (Т. Гобса, Дж. Лока, Дж. Берклі, Д. Г’юма) та вчення Б. Паскаля. Виявлено укоріненість їх антропологічних концепцій у контексті становлення першої наукової революції. Встановлено, що спільною рисою їх вчень є тенденція дистанціювання від прямого перенесення в філософію методів природознавства та експансії природничо-наукової раціональності на осмислення людської природи. З’ясовано, що вихідним і кінцевим пунктом філософування для них є настанова на цілісне бачення людської природи. Виявлено спільне у вченнях Декарта і Паскаля щодо людської природи, а саме: контекст незавершеної революції Коперника, визнання обмеженості методології природничих наук, розуміння християнства як базової парадигми осмислення людини, критика атеїзму, домінуюча роль етичного мотиву філософування. Виявлено, що «Ранні записи» Декарта є першою формою увиразнення запиту епохи на розбудову антропології, змістовною передумовою якої є вихід мислителя за межі наївного бачення детермінуючого впливу наукової революції. Обґрунтовано правомірність пов’язування філософування Декарта з розпочатим Коперником світоглядним переворотом, завершенням якого є антропологічно-етичний мотив. Продемонстровано, що репрезентативним проявом важливої ролі останнього, як у творчості в цілому, так і в цей період, є проблема належних засад людського існування: «Яким шляхом я піду?». Рекомендовано вбачати непересічну значущість першого етапу творчості мислителя в тому, що він схематично визначає ті основні компоненти своєї грандіозної філософської системи, які пізніше будуть розбудовані ним на базі антропології. 5 Запропоновано антропологічне тлумачення мотивів роботи над «Правилами для керування розумом». Його обґрунтування включає в себе дистанціювання від усталеної традиції пов’язування рушійних сил філософування з вузьким контекстом наукової революції та аналіз чинників незавершеності цієї праці в процесі звернення до сторінок приватного листування. Обґрунтовано, що пріоритетною проблемою творчості Декарта в цей період є осмислення автентичної форми викладу антропологічного проєкту, яке здійснюється на базі прозрінь попереднього періоду. Концентрованою формою увиразнення результатів розвідки мислителя є запропонований ним концепт «нового проєкту». Аргументовано істотність для Декарта образу маски, результатом майстерного застосування якої є поширена ілюзія щодо домінування в «Дискурсії» настанови на розбудову фізики. Доведено, що переконливість цієї ілюзії значною мірою є результатом фрагментарної рецепції означеного тексту. Розглянуто форми прояву важливої ролі антропологічно-етичного мотиву для Декарта, після припинення роботи над «Правилами», до яких належать трактат «Людина» (задуманий як остання глава трактату «Світ») та перша частина «Дискурсії про метод», що являє собою змістовний прояв запиту часу на розбудову антропології. Продемонстровано, що найбільш глибокою формою увиразнення філософської революції Декарта є сторінки «Медитацій», де він оприявнює своє розуміння «нового проєкту» як граничних засад людської природи. Ця форма конкретизується у розбудові метафізичної антропології, а сучасне бачення тексту «Медитацій» постає як варіант тлумачення наскрізного сполучення «людина – Бог», якому притаманне максимально повне залучення особистості мислителя. До числа найбільш репрезентативних проявів метафізики Декарта належить доказ існування Бога, що відбувається у формі звертання до недосконалої людської природи. Доведено, що в останнє десятиліття творчості форми оприявнення Декартом власного бачення граничних засад людського існування є свого роду 6 підсумком його попередніх розробок. Поглиблюючи своє розуміння шляхів саморозвитку людини, він спирається на метафізичну антропологію «Медитацій» та окреслює своє бачення способів опанування пасій у процесі розбудови досконалої етики. Виявлено контраверсійний характер підходу Гегеля до антропологічного проєкту Декарта, де обрана ним методологія уможливлює автентичне усвідомлення позиції французького мислителя. Однак особистісний конформізм і принципи філософської системи Гегеля (лінійна концепція історії філософії, панлогізм, кваліфікація позиції Декарта як втілення наївності) зумовили деперсоналізовану рецепцію його спадщини. Обґрунтовано, що К’єркегор частково подолав вади гегелівського тлумачення антропологічного проєкту Декарта, свідченням чого є змістовна спорідненість позицій данського та французького мислителів стосовно центрального місця сполученості «людина – Бог» і схожість тих художніх образів, які вони використовували. Аргументована дискусійність К’єркегорівської інтерпретації, проявом якої є недооцінка світських аспектів позиції Декарта. Виявлено конструктивність того варіанту подолання гегелівського тлумачення Декарта, яка належить представнику «філософії життя» Дільтею. Істотно, що автентична форма викладу позиції великого француза пов’язується ним з образно-художнім мисленням і поезією. Аргументовано амбівалентний характер ставлення Гуссерля до вчення свого геніального попередника, як втілення редукованого раціоналізму, який у процесі пошуку форм подолання останнього перевідкриває пріоритетну значущість антропології для системних пошуків Декарта. Виявлено основну колізію у способі ставлення Гайдеґґера до антропологічного проєкту Декарта, який внутрішньо споріднений із власними шуканнями. Його змістовна реалізація значною мірою деформується завдяки ключовим ідеям автора фундаментальної онтології: опозиція буття і сущого та техноморфне тлумачення основних мотивів філософування Декарта. Доведено, що специфіка філософського тлумачення Декартом антропології, як форми завершення розпочатого Коперником перевороту, не зводиться до редукованого антропоцентризму, а увиразнюється у вигляді розбудови антропології як базової галузі філософування (природа людини як суще) й увінчується розробкою досконалої етики (природа людини як належне). Ключові слова: Декарт, антропологічний проєкт, природа, свобода, етика, метафізика, Бог, раціоналізм, мислення, воля.

Зміст:	[натисніть, щоб розгорнути] 20 ЗМІСТ ВСТУП ...................................................................................................................... 23 РОЗДІЛ І «АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ПРОЕКТ НОВОГО ЧАСУ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ШУКАНЬ ...................... 37 1.1. Сучасне філософування як пошук шляхів до діалогу з Декартом про антропологію .......................................................................................................... 38 1.1.1 Неадекватність спрощеного витлумачення філософії Декарта і філософії Нового часу загалом .......................................................................... 39 1.1.2. Оцінка антропологічного проекту Декарта у філософії ХХ століття .. 45 1.2 Розробка антропологічної проблематики в декартознавстві ....................... 72 1.2.1 Світовий досвід методології декартознавства ........................................ 72 1.2.2 Перспективи декартознавства у світлі вітчизняних історико- філософських напрацювань ............................................................................. 890 1.3. Запит на антропологію в філософуванні Нового часу ............................. 96 1.3.1. Ключова роль антропології в англійському емпіризмі (Гобс, Лок, Берклі та Г’юм) .................................................................................................... 96 1.3.2. Розбудова антропології в процесі захисту релігії (Б. Паскаль) .......... 127 Висновки до розділу І. ......................................................................................... 139 РОЗДІЛ 2. ПЕРШІ ФОРМИ ОПРИЯВНЕННЯ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУ ДЕКАРТА ............................................ 141 2.1. Антропологічні прозріння в «Ранніх записах» Декарта ........................... 141 2.2. Пошуки автентичної форми увиразнення антропологічного проекту в «Правилах для керування розумом» .................................................................. 160 2.3. Антропологічні виміри філософування Декарта в процесі розбудови нової картини світу («Світ», «Людина», «Дискурсія про метод»). ........................... 181 Загальні висновки до 2-го розділу ...................................................................... 244 РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ АНТРОПОЛОГІЇ В ФІЛОСОФСЬКІЙ РЕВОЛЮЦІЇ ДЕКАРТА ...................................................................................... 246 3.1. Граничні підстави людської поведінки як предмет першої філософії Декарта («Медитації про першу філософію») ................................................. 246 21 3.2. Декарт про шляхи вдосконалення людської природи (листи 40-х років, «Принципи філософії» та «Пасії душі») ............................................................ 302 Висновки до 3 розділу ......................................................................................... 332 РОЗДІЛ ІV ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКА РЕЦЕПЦІЯ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУ ДЕКАРТА ............................................ 334 4.1. Гегель про наявність та маргінальність антропології у Декарта ............. 334 4.2. Концепція К’єркегора як реабілітація особистісної інтенції картезіанського філософування .......................................................................... 349 4.3. Дільтей про актуалізацію антропологічної компоненти у Декарта ......... 358 4.4. Перевідкриття ключової значущості феномена людини у неокартезіанстві Гуссерля ................................................................................................................ 368 4.5. Гайдеґґер про шляхи подолання техноморфної рецепції антропології Декарта .................................................................................................................. 382 Висновки до 4 розділу ......................................................................................... 398 РОЗДІЛ 5. МЕТАФІЗИЧНА АНТРОПОЛОГІЯ ДЕКАРТА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ШУКАНЬ ............................................................. 403 5.1. Антропологічний вимір картезіанської метафізики в контексті кризи техногенної цивілізації ........................................................................................ 403 5.2. Сучасна рецепція антискептицизму Рене Декарта .................................... 425 5.3. Вчення про людську природу як фундамент картезіанської етики ......... 437 Висновки до 5 розділу ......................................................................................... 451 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..................................................................................... 453 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ......................................................... 457 ДОДАТОК 1. .......................................................................................................... 492 ВСТУП ...................................................................................................................... 23 РОЗДІЛ І «АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ПРОЕКТ НОВОГО ЧАСУ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ШУКАНЬ ...................... 37 1.1. Сучасне філософування як пошук шляхів до діалогу з Декартом про антропологію ............................................................................................................ 38 1.1.1 Неадекватність спрощеного витлумачення філософії Декарта і філософії Нового часу загалом ............ 39 1.1.2. Оцінка антропологічного проекту Декарта у філософії ХХ століття .......................................................... 45 22 1.2 Розробка антропологічної проблематики в декартознавстві .................. 72 1.2.1 Світовий досвід методології декартознавства ............................................................................................ 72 1.2.2 Перспективи декартознавства у світлі вітчизняних історико-філософських напрацювань ..................... 90 1.3. Запит на антропологію в філософуванні Нового часу .......................... 96 1.3.1. Ключова роль антропології в англійському емпіризмі (Гобс, Лок, Берклі та Г’юм) ............................. 96 1.3.2. Розбудова антропології в процесі захисту релігії (Б. Паскаль) ............................................................ 127 Висновки до розділу І. .......................................................................................... 139 РОЗДІЛ 2. ПЕРШІ ФОРМИ ОПРИЯВНЕННЯ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУ ДЕКАРТА .......................................................................................... 141 2.1. Антропологічні прозріння в «ранніх записах» Декарта ........................ 141 2.2. Пошуки автентичної форми увиразнення антропологічного проекту в «Правилах для керування розумом» ................................................................ 160 2.3. Антропологічні виміри філософування Декарта в процесі розбудови нової картини світу («Світ», «Людина», «Дискурсія про метод»). ............. 181 Загальні висновки до 2-го розділу ..................................................................... 244 РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ АНТРОПОЛОГІЇ В ФІЛОСОФСЬКІЙ РЕВОЛЮЦІЇ ДЕКАРТА ............................................................................................................... 246 3.1. Граничні підстави людської поведінки як предмет першої філософії Декарта («Медитації про першу філософію») ................................................ 246 3.2. Декарт про шляхи вдосконалення людської природи (листи 40-х років, «Принципи філософії» та «Пасії душі») ........................................................... 302 Висновки до 3 розділу .......................................................................................... 332 РОЗДІЛ ІV ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКА РЕЦЕПЦІЯ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУ ДЕКАРТА ............................................ 334 4.1. Гегель про наявність та маргінальність антропології у Декарта ....... 334 4.2. Концепція К’єркегора як реабілітація особистісної інтенції картезіанського філософування......................................................................... 349 4.3. Дільтей про актуалізацію антропологічної компоненти у Декарта .... 358 4.4. Перевідкриття ключової значущості феномена людини у неокартезіанстві Гуссерля ................................................................................... 368 4.5. Гайдеґґер про шляхи подолання техноморфної рецепції антропології Декарта .................................................................................................................... 382 Висновки до 4 розділу .......................................................................................... 399 РОЗДІЛ 5. МЕТАФІЗИЧНА АНТРОПОЛОГІЯ ДЕКАРТА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ШУКАНЬ ....................................................................................... 403 5.1. Антропологічний вимір картезіанської метафізики в контексті кризи техногенної цивілізації ......................................................................................... 403 5.2. Сучасна рецепція антискептицизму Рене Декарта ................................. 425 5.3. Вчення про людську природу як фундамент картезіанської етики .... 438 Висновки до 5 розділу .......................................................................................... 451 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ..................................................................................... 453 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ......................................................... 457 ДОДАТОК 1. .......................................................................................................... 492

Пов'язані автори:

Декарт Рене

Відгуки читачів:

Поки не додано жодних відгуків до цього твору.

Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.

Про сайт | Правовласникам | Мапа сайту

Авторів: 27923 Творів: 83249