Віталій Макарчук » Правовий статус реєстрового козацтва в Україні
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Правовий статус реєстрового козацтва в Україні

Дисертація
Написано: 2017 року
Розділ: Історична
Твір додано: 24.05.2024
Твір змінено: 24.05.2024
Завантажити: pdf див. (1.6 МБ)
Опис: Макарчук В.В. Правовий статус реєстрового козацтва в Україні. –
На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за
спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних
і правових учень. – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка Міністерства освіти і науки України. Київський національний
університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України –
Київ, 2017.
У дисертації на основі аналізу правових актів та матеріалів
адміністративної практики комплексно досліджується правовий статус
реєстрового козацтва. Проаналізовано правове становище козацтва у
Великому князівстві Литовському, Речі Посполитій, Московському царстві,
Російській імперії у період перебування в їхньому складі українських
етнічних територій упродовж XV – XVIII ст.
Виходячи з аналізу теоретико- та історико-правової літератури,
дефініція «правовий статус» ототожнюється з іншою правовою категорією,
такою як «правове становище», виходячи із цього контексту, розкриття
наукової проблеми дисертаційного дослідження забезпечується через аналіз
прав і обов‘язків реєстрового козацтва як військової корпорації та
реєстрового козака як суб‘єкта права.
В основу дослідження покладено правові акти Великокнязівської
литовської влади, Речі Посполитої, українських гетьманів та гетьманської
влади, договірні статті та міжнародні договори, а також акти московського
царату і законодавства Російської імперії.
Реалізація державою плану професіоналізації збройних сил зумовлює
необхідність правового регулювання їхньої діяльності на національному та
міжнародному рівнях, створення правових механізмів, спрямованих на
забезпечення захисту прав людини і жертв збройних конфліктів, дотримання


3



соціальних гарантій військовослужбовців і членів їхніх сімей. Ухвалений у
1992 році Закон України «Про військовий обов‘язок і військову службу»,
яким регулюються засади військової служби та терміни служби за
контрактом, є важливим свідченням актуальності обраної теми дослідження.
Аналіз наукової літератури, думки військових експертів щодо
професіоналізації Збройних сил України (далі – ЗСУ) свідчить про існування
проблеми правового статусу контрактників, яка має двоїстий характер як
колективних суб‘єктів правовідносин (цілісної військової структури в
єдиному функціональному організмі ЗСУ) загалом, так і окремого
контрактника (фізичної особи) зокрема. Її вирішення залежить від реалізації
ідеї поєднання історичного досвіду з сучасними моделями поліпшення
правового статусу та покращення соціального забезпечення захисників
Вітчизни, яка нині є вкрай витребуваною як у практичній, так і в
дослідницькій площині.
Аналогом військової служби за контрактом був інститут реєстрового
козацтва, який слід відокремлювати від забороненого сучасним міжнародним
правом інституту наймання. Логіка, природа та еволюція правового
становища реєстрового козацтва в умовах його функціонування у
різноманітних державних утвореннях вирізняє його з-поміж традиційного
для епохи середньовіччя інституту збройного наймання. Останній
формувався з безробітних авантюристів, які втратили зв‘язки з
батьківщиною, фактично не мали підданства і не визнавали покровительства,
характерного для традиційних суспільств тощо. На теренах України
джерелом і водночас ресурсом інституту наймання було козацтво, яке
відіграло провідну роль у національно-визвольній війні середини XVII ст.
Останнє змушує звернути увагу на інститут реєстрового козацтва через
виражено осучаснені риси, такі як публічно-правова природа реєстрового
козацтва із сформованою правосуб‘єктністю, яка визнавалася суспільством
організаційно-функціональною структурою в системі збройних сил держав,
на службі яких перебували козаки.


4



Звернення до досвіду формування і діяльності реєстрового козацтва є
вповні актуальним конструктом корпоративної і водночас національної
самоідентифікації сучасного інституту контрактників у ЗСУ. Вивчення
ґенези правого статусу реєстрового козацтва продовжує бути витребуваним у
зв‘язку із прискореним переходом ЗСУ на засади професійного війська, що й
визначає актуальність теми дисертаційної роботи.
У процесі дослідження з‘ясовано, що інститут реєстрового козацтва в
Україні є своєрідним аналогом військової служби за контрактом. Щоправда,
її своєрідність полягає у тому, що найм на військову службу у досліджувану
епоху здебільшого здійснювався країнами-агресорами (Великим князівством
Литовським, Річчю Посполитою, Російською імперією), котрі укладали
реєстр про військову службу з місцевим українським козацьким населенням.
Саме на нього покладалися обов‘язки по охороні кордонів держави у
віддалених від центру місцях. І лише період Української гетьманської
держави (Війська Запорозького), який тривав із середини XVII до кінця
XVIIІ ст., відзначений службою реєстрового козацтва власній українській
державі.
Запропоновано визначення поняття «правовий статус реєстрового
козацтва», під яким вбачається сукупність обумовлених звичаєвими нормами
козацького права та закріплених середньовічним договором найму
(наймання) обов‘язків, прав і привілеїв найманців, що регулюють їхнє
фактичне становище у відносинах із Низовим Військом Запорозьким і
правителями середньовічних держав (ініціаторами укладання договору) та
випливають із належності до реєстрових козаків.
Доведено, що у Речі Посполитій реєстрове козацтво не стало окремим
суспільним станом, адже права та вольності лицарської корпорації мали
тимчасовий характер і були чинними лише до набору нового реєстру; існував
інститут «випищиків», за яким будь-хто із числа реєстровців міг бути
повернутий до попереднього, у тому числі й залежного стану, та позбавлений
козацьких «прав і вольностей»; лицарська корпорація не мала своєї


5



презентації в органах законодавчої влади, а лише делегувала своїх
представників у разі необхідності.
Опираючись на польське королівське та сеймове законодавство,
договори з польською адміністрацією, правові акти гетьманської влади,
договірні статті з московськими царями продемонстровано ґенезу
реєстрового козацтва, відповідно до якої воно пройшло шлях від типового
для середньовіччя найманства до перетворення його у збройні сили
української держави – Війська Запорозького.
Показано взаємини реєстрових козаків з іноземними державами, статус
яких свідчить, що договори чи переговори про надання військової допомоги
таким країнам як Священна Римська Імперія (Габсбурзька Австрія),
Кримський ханат, Московія, вивели козацтво на рівень корпоративного
суб‘єкта міжнародного права.
Удосконалено положення, яке доводить обґрунтованість висновку про
те, що практики наймання козаків на військову службу як служебників та
сторожі склалася задовго до його юридичного оформлення у Речі
Посполитій, адже вона фіксується у 1520-х рр. в умовах перебування
українських територій у складі Великого князівства Литовського, де козаки
відбували військову службу за рахунок місцевих бюджетів.
Удосконалено висновок про те, що реєстрове козацтво стало рушійною
силою національного руху, яке в умовах відсутності власної державності
заявило про право українського народу на самовизначення, а пізніше, ставши
збройними силами Української гетьманської держави (Війська
Запорозького), визначало напрями її формування та розвитку. Реєстрове
козацтво як юридична особа мало окремий правовий статус, який визначався
через його компетенцію – права, свободи й обов‘язки, зафіксовані у
нормативно-правових актах країн, що використовували корпорацію козаків
як військову структуру у власних інтересах.
Дістали подальшого розвитку положення про те, що правовий статус
особи може обумовлюватися також природними правами і обов‘язками


6



людини, які не закріплені в нормативно-правових актах, але відносяться до
суб‘єктивних прав і обов‘язків особи. Окремим військовим начальникам і
командирам як фізичним особам влада інколи надавала індивідуальні
привілеї (встановлювали рівень заробітної плати, інші майнові преференції),
а норми звичаєвого козацького права здебільшого регулювали щоденне
військове життя, побут, судовий процес, інститути самоврядування тощо.
Наводятьсяі відомості про динаміку трансформації прав та обов‘язків
реєстрового козацтва, які характеризувалися ігноруванням владою Речі
Посполитої умов договору з ними, широким застосуванням імперативних
норм щодо них; певними правовим гарантіями, а також перетворенням на
закритий ієрархічний суспільний стан за доби Української гетьманської
держави (Війська Запорозького); поступовим звуженням прав і вольностей
козаків в умовах ліквідації царизмом української державності.
Провідною ідеєю дисертаційної роботи є поєднання історичного досвіду з
сучасними підходами до поліпшення правового статусу та покращення соціального
забезпечення захисників Вітчизни, які в умовах військової агресії з боку Росії на
початку ХХ ст., є вкрай витребуваною як у практичній, так і в науково-
дослідницькій площині.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для
подальшого вивчення проблем виникнення, функціонування інституту
реєстрового козацтва та осмислення важливих історико-правових засад
становлення української державності. Результати дисертаційного
дослідження можуть використовуватися:
– у науково-дослідній роботі щодо поглиблення наукових студій з історії
українського козацтва та удосконалення наукових концепцій його
дослідження (акт впровадження Музею Гетьманства в м. Києві від 24 жовтня
2017 р.; акт впровадження Білоцерківського краєзнавчого музею № 106/17
від 23 жовтня 2017 р.);
– у навчальному процесі – при підготовці лекцій із дисциплін «Історія
українського права», «Історія держави і права України», «Історія держави і


7



права зарубіжних країн» (акт впровадження у навчальний процес
Білоцерківського інституту економіки та управління ВНЗ «Україна» від
03.10.2017 р.; акт впровадження у навчальний процес юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
від 13.10.2017 р.).
Положення і висновки дисертації можуть бути використані для
подальшого теоретичного дослідження проблем функціонування і розвитку
українського права та осмислення важливих історико-правових засад
становлення української державності.
Ключові слова: реєстрове козацтво, правовий статус, Українська
гетьманська держава, польсько-литовське законодавство, правові акти
гетьманської влади, договірні статті, російське законодавство.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.