|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
24.09.2021 |
|
| Твір змінено: |
24.09.2021 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.5 МБ)
|
|
| Опис: |
Майороші М.А. Мукачівська єпархія та Галицька митрополія:
інституційні та особистісні взаємини між греко-католицькими провінціями та
їхнім кліром (1919–1991). – Кваліфікаційна праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». –
Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2021.
У дисертаційному дослідженні вперше в українській історіографії
порушено проблему взаємин між Мукачівською єпархією та Галицькою
митрополією. На основі аналізу неопублікованих та опублікованих архівних
джерел здійснено комплексне дослідження як інституційних відносин між
церковними провінціями, так і особистісних взаємин між їхнім кліром. За
хронологічні межі вибрано ХХ ст., яке було насичене трагічними подіями як
Перша і Друга світові війни, репресивна політика радянської держави, яка
була націлена на ліквідацію Греко-Католицької Церкви як інституції.
В дисертаційному дослідженні проаналізовано як вітчизняну, так і
зарубіжну історіографію, в тому числі праці по загальній історії Греко-
Католицької Церкви, а також дослідження, що безпосередньо стосуються
вузької проблематики. Хоча за останні 30 років тема вивчення історії релігії є
достатньо популярною в українській історіографії, однак комплексних
досліджень з даного питання наразі немає. Авторкою вперше введено до
широкого обігу архівні джерела, які до сих пір не піддавалися науковому
аналізу. Репрезентативна джерельна база була зібрана в таких архівах:
Державний архів Закарпатської області (Фонд 64 «Мукачівський Чернечий
монастир» та фонд 151 «Правління Мукачівської греко-католицької єпархії»),
Центральний державний історичний архів м. Львова (Фонд 358 «Шептицький
Андрей (Роман-Марія-Александр), граф, митрополит, Галицький Греко-
Католицької Церкви, архиєпископ Львівський, єпископ Кам’янець-
Подільський, культурний і церковний діяч, меценат, дійсний член НТШ»),
Архів Інституту історії Церкви (інтерв’ю священників) та архів Управління
3
СБУ в Закарпатській області (кримінальні справи репресованих
священників). Окремої уваги заслуговують такі джерела, як епістолярна
спадщина (листування між архиєреями двох церковних провінцій),
розсекречені справи репресованого духовенства, а також інтерв’ю греко-
католицьких священників, які пережили підпільний період і боролися за
легалізацію Греко-Католицької Церкви. Позаяк основним джерелом вивчення
цього періоду історії є людина, дослідницею було застосовано принципи
історизму, об’єктивності та ціннісного підходу, реалізацію яких забезпечили
наступні методи: історико-критичний, історико-порівняльний, історико-
типологічний, історико-системний, ретроспективний, критично-
порівняльний.
Дослідження здійснювалося за хронологічно-тематичним принципом.
Перша половина ХХ ст. була дуже насиченим періодом у відносинах між
Мукачівською єпархією та Галицькою митрополією. Спочатку розглядаємо
їх взаємини через призму реформи Чину святого Василія Великого в
Мукачівській єпархії, яку здійснювали галицькі монахи. Хоч із суттєвими
перешкодами, не з першої спроби, але все ж мети було досягнуто і в 1932 р.
створено Карпатську провінцію св. Миколая ЧСВВ. Між протоігуменами
Галицької провінції та протоігуменом ЧСВВ на Підкарпатській Русі велася
активна переписка з приводу проведення реформи, вирішення формальних та
юридичних питань приїзду галицьких монахів до Мукачівської єпархії.
Листи, документи та протоколи засідань збереглися у фондах 64 та 151
Державного архіву Закарпатської області, а також «левова» частка матеріалів
опублікована дослідником історії церкви Атанасієм Пекарем у «Записках
ЧСВВ».
Значну роль в історії ГКЦ ХХ ст. відігравав митрополит А. Шептицький,
який проводив активну діяльність по співпраці зі всіма «руськими» греко-
католицькими архиєреями. Винятком не стали і мукачівські єпископи.
Особливо тісними взаємини були за часів єпископа мукачівського Петра
Гебея (1924–1931). Митрополит А. Шептицький провів декілька з’їздів та
4
конференцій всіх «руських греко-католицьких архиєреїв», де серед почесних
гостей був і владика Петро Гебей. Такі заходи відбувалися у Велеграді,
Львові, Ужгороді і, що дуже важливо, в Римі. Крім того, між митрополитом
галицьким та мукачівським єпископом велося активне листування. Архиєрей
Андрей Шептицький декілька разів був на Підкарпатській Русі, особлива
увага до його візиту була прикута у серпні 1928 р. (у відпусті в монастирі у
Мукачеві на Чернечій горі взяло участь 50 тис. чоловік).
Після смерті єпископа мукачівського П. Гебея взаємини між Галицькою
митрополією та Мукачівською єпархією не були такими жвавими. Новий
єпископ Олександр Стойка (1932–1943) хоч і зберіг теплі відносини з
митрополитом Андреєм Шептицьким, але тісної співпраці між двома
архиєреями не спостерігалося. По-перше, владика О. Стойка мріяв про
створення митрополії і повну автономію Мукачівської єпархії, чого частково
було досягнуто 2 вересня 1937 р. (з цього моменту МГКЄ підпорядковується
безпосередньо Римському апостольському престолу); по-друге, на заваді
стали події 2 листопада 1938 р., коли за Віденським арбітражем Мукачівська
єпархія була поділена політичними кордонами.
В дуже короткий період існування автономної Підкарпатської Русі на
чолі з Августином Волошином і коли Апостольським адміністратором тієї
частини Мукачівської єпархії був крижевацький владика Діонісій Няраді
взаємними між двома провінціями знову активізувалися. Як А. Волошин, а
особливо єпископ Д. Няраді були у дружніх стосунках з митрополитом
галицьким А. Шептицьким, який радо вітав проголошення Карпатської
України у 1939 р.
Зважаючи на ці події, активна співпраця між церковними провінціями
закінчилася, принаймні на офіційному рівні. Після окупаційних режимів, а
потім ліквідації Галицької митрополії та Мукачівської греко-католицької
єпархії радянською владою у 1946 та 1949 рр., будь-які інституційні
відносини між ними були унеможливлені. Греко-Католицька Церква у
радянській державі була «поза законом» і була змушена піти у «підпілля». У
5
дисертації досліджено феномен «катакомбної церкви», а саме як священники
обох провінцій пристосувалися до умов підпільного життя. Було
виокремлено таку величну постать, як митрополит Йосиф Сліпий, який
18 років свого життя провів у засланні. Саме в табірних умовах і відбулося
знайомство арештованих священників Мукачівської єпархії з галицьким
митрополитом Й. Сліпим. В дисертації описано унікальний випадок
висвячення митрополитом Йосифом Сліпим п. Володимира Маргітича із
Закарпаття на священника в таборі. З о. В. Маргітичем авторці дослідження
вдалося поспілкуватися особисто (в 2012 р).
Також прослідковано як особистісні взаємини між кліром «Церкви
мовчання» вплинуло на подальшу долю ГКЦ і особливо процес легалізації.
Не оминули увагою і Другий Ватиканський Собор та як його рішення
сприймалося підпільним греко-католицьким духовенством по обидва боки
Карпат. Також висвітлено питання підпільного навчання священників та
уділення святих тайн висвячення галицькими архиєреями закарпатських
священників у період «катакомб» та легалізації Греко-Католицької Церкви.
З часу виходу греко-католиків з підпілля пройшло більше тридцяти
років. За цей період спільними зусиллями ієрархів, священнослужителів,
вірних та громадських діячів зроблена колосальна робота зі збереження та
примноження церковної традиції та історичної пам’яті. Дивлячись на
сучасний стан справ ГКЦ в Україні, можна з впевненістю сказати, що УГКЦ
та МГКЄ динамічно розвиваються.
Основні результати та зміст роботи обговорено на міжкафедральному
семінарі кафедри модерної історії України та зарубіжних країн факультету
історії та міжнародних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний
університет».
Положення й результати дослідження були оприлюднені в доповідях на
конференціях міжнародного, всеукраїнського та регіонального рівнів.
Результати дисертаційної роботи висвітлені в науковій праці, у тому числі в
6
7 статтях у фахових наукових виданнях України, 5 статтях у інших виданнях,
1 – в зарубіжному виданні та 4 тезах за матеріалами конференцій.
Ключові слова: Греко-Католицька Церква, Галицька митрополія,
Мукачівська греко-католицька єпархія, митрополит Андрей Шептицький,
реформа ЧСВВ, галицькі монахи-василіяни, Львівський «собор», ліквідація
ГКЦ на Закарпатті, легалізація ГКЦ.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………. 15
ВСТУП…………………………………………………………………….. 16
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………… 23
1.1. Історіографія дослідження………………………………………….. 23
1.2. Аналіз джерельної бази………………………………………………. 49
1.3. Методологія дослідження…………………………………………… 61
РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУЦІЙНІ ТА ОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ
МІЖ МУКАЧІВСЬКОЮ ЄПАРХІЄЮ І ГАЛИЦЬКОЮ
МИТРОПОЛІЄЮ ТА ЇХНІМ КЛІРОМ У 1919–1937 рр.……………. 72
2.1. Міжцерковні взаємини в контексті реформи Чину святого Василія
Великого на Підкарпатській Русі у 1920–1930-х рр..…………………… 72
2.2. Місіонерська та культурно-просвітницька діяльність галицьких
монахів-василіан у Мукачівській єпархії………………………………… 88
2.3. Митрополит Андрей (Шептицький) і закарпатські греко-католики. 98
РОЗДІЛ 3. ОСОБИСТІСНІ ВЗАЄМИНИ МІЖ ДУХОВЕНСТВОМ
МУКАЧІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ТА ГАЛИЦЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ У
1938–1949 рр.……………………………………………………………… 119
3.1. Активізація відносин між двома церковними провінціями в період
автономної Підкарпатської Русі та Карпатської України (жовтень
1938 – березень 1939)……………………………………………………. 119
3.2. Стосунки між священниками двох церковних провінцій в умовах
окупаційних режимів та радянського звільнення (1939–1945)……….. 127
3.3. Радянська церковна політика, вплив Львівського «собору» та роль
протоієрея Гавриїла Костельника в ліквідації Греко-Католицької
Церкви на Закарпатті (1945–1949)………………………………………. 139
РОЗДІЛ 4. ГАЛИЦЬКА МИТРОПОЛІЯ І МУКАЧІВСЬКА
ЄПАРХІЯ В ПЕРІОД ПІДПІЛЛЯ, ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ТА
ВІДРОДЖЕННЯ СВОЇХ СТРУКТУР (1949–1991)………………….. 161
4.1. Галицький митрополит Йосиф Сліпий у спогадах засуджених та
амністованих священників Мукачівської греко-католицької єпархії…… 161
4.2. Відносини між духовенством, підготовка та висвячення
священників за участю архиєреїв двох церковних провінцій у період
підпілля…………………………………………………………………… 177
4.3. Спільні зусилля єпископів, кліру та мирян за легалізацію та
відродження Греко-Католицької Церкви в Україні в роки
«перебудови»……………………………………………………………… 199
ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 218
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……..…. 223
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 265
|
|
|
