| Опис: |
Фортифікації.2020;Випуск 12: 178-195
Автори статті вперше в українській історіографії приділяють увагу
урбаністичній ґенезі подільського містечка Жванець, яке історично сформувалось як
важливий прикордонний пункт. Завдяки географічному розташуванню та рельєфним
особливостям місцевості, держави, яким він належав, вбачали в ньому стратегічне
значення. Незважаючи на це, у науковій літературі питанню містобудівного розвитку
містечка приділено мало уваги, в результаті чого Жванець (станом на 2020 р. – центр
Жванецької об’єднаної територіальної громади) не має візії регенерації історико-
архітектурного середовища, яке, за умов належного використання, може слугувати
поштовхом до економічного розвитку села. Правильно сформовані програми, в яких
поєднуються землі с/г обробітку з землями природно-заповідного фонду та історико-
культурного призначення в єдину концепцію, дадуть сталий розвиток території та
підвищать благополуччя його населення. В публікації вперше вводяться у науковий обіг
архівні та іконографічні джерела, які дозволяють реконструювати Жванець у період
його перебування у складі Речі Посполитої у XVII-XVIII ст. Крім цього, автори
висувають гіпотезу про локалізацію давньоруського міста Плав на території сучасного
Жванця – передмістя Загора. Гіпотеза сформована на основі письмової згадки літопису
Руського та Галицько-Волинського, а також за наявними слідами мисового городища
на правому березі р.Жванчик у місці її впадіння у р.Дністер. За допомогою історичної
картографії проаналізовано стан городища у XVIII-XX ст., в тому числі його
структуру і тип розпланування. На картах XVIII ст. городище зображено
дводольним, з потужними смугами земляних укріплень, але з II пол. XIX ст. від
городища залишився укріплений дитинець. Його обрис зображено на німецькій
аерофотозйомці 1944 р. За результатами дослідження встановлено, що дитинець
городища не мав зв’язку з укріпленим посадом (чи підгороддям), оскільки вал дитинця
не має місця розриву, і відповідно, не мав вхідної брами з напільної сторони. Тому
припускаємо, що Плав був опорним військовим пунктом, збудованим як спостережний
пункт та виконував функцію військового містечка-супутника головного міста
Хотина.
На підставі комплексних студій історичних джерел, іконографії та сучасного
стану пам’яток культурної спадщини, встановлено, що за планувальними
характеристиками замок та центральна частина міста (середмістя) відносяться до
регулярного типу модерної доби, яка тривала у Речі Посполитій протягом XVII ст.
Сам замок був пристосований під використання артилерії з часу його будівництва, що
унеможливлює існування його у давніших часових проміжках. Натомість, земляні
укріплення міста, які детально зафіксовані в історичній картографії XVIII ст.,
виглядають досить простими і не включають в себе надбання тодішнього
фортифікаційного мистецтва, що відкриває для майбутніх дослідників інші
перспективні питання, зокрема місце Жванця (а також і Плава) у ієрархії
прикордонних оборонних об’єктів Середнього Подністров’я. |
